Блок модулів I. Основи виробництва і функціонування підприємства

I.1. Підприємство як господарський суб'єкт ринку

1.1.1. Ринок і його різновиди

Сучасна ринкова економіка являє собою складний господарський організм, що структурований з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур, взаємодіючих на фоні розгалуженої системи правових норм підприємницької діяльності й об'єднаних єдиним поняттям - ринок.

Ринок – це упорядкована структура, за допомогою якої взаємодіють продавці і покупці товару, щоб визначити його ціну і кількість.

Ринок може бути представлений наступними типами: виробничий, невиробничий, фінансовий, інтелектуальний.

Виробничий ринок – складова частина ринку, що обслуговує сукупність галузей матеріального виробництва й особисті інтереси суспільства, задовольняючи їхню потребу в засобах виробництва і предметах споживання.

У свою чергу виробничий ринок поділяється на ринок засобів виробництва і споживчий ринок.

Ринок засобів виробництва – це сфера товарного обігу, що віддзеркалює економічні відносини між товаровиробниками і споживачами, продавцями і покупцями які спрямовані на здійснення купівлі-продажу матеріальних ресурсів основного виробництва: сировини, матеріалів, палива, устаткування, інструментів, запасних частин і т.д.

Ринок споживчий – ринок товарного обігу, де здійснюється купівля-продаж предметів споживання, тобто продукція чи товари, що використовуються в сфері невиробничого споживання для особистих і колективних потреб.

Ринок робочої сили – сфера купівлі-продажу на основі договірних умов між покупцем робочої сили – роботодавцем і продавцем здібностей людини, що надалі використовуються в процесі матеріального виробництва.

Ринкова економіка представляє юридичне право вибору робочого місця, забезпечує взаємну узгодженість інтересів між роботодавцем і робітником, сприяє ефективному використанню трудових ресурсів, але не виключає виникнення безробіття.

Складовим, але не обов'язковим елементом ринкової інфраструктури є біржа праці, що являє собою сукупність посередницьких організацій по оформленню трудових угод між товаровиробником і найманим працівником. Через біржу праці держава впливає на ринок праці з урахуванням інтересів громадян.

Фінансовий ринок – це сукупність операцій по позичках і позикам, купівлі і продажу іноземної валюти, обміну цінних паперів і боргових зобов'язань, процентних паперів, заставних і інших авуарів.

Фінансовий ринок включає: ринок капіталу, цінних паперів, валютний і позичковий ринок.

Ринок інтелектуальної продукції включає науково-дослідні, дослідно-конструкторські і технологічні розробки, а також технічні і духовні ідеї, завершені в цій області роботи. З усього переліку ринків інтелектуальної продукції розглянемо тільки ринок технологій.

Він являє собою специфічну форму купівлі і продажу, тому що результати нових технологічних рішень здатні стати джерелом додаткового прибутку і тому можуть мати комерційну цінність, та відповідно, можуть бути продані. Тим часом, реальна віддача від впровадження нової технології може бути визначена тільки після того, як вона буде використана для створення більш якісної чи іншої номенклатури продукції, визнання якої може бути визначено тільки на ринку. Отже, купівля і продаж здійснюється в даному випадку не за принципом товари-гроші, а на основі угоди і відсоткових відрахувань від прибутку.

По територіально-географічній ознаці ринок може бути зовнішнім і внутрішнім.

Внутрішній ринок поділяється на регіональний, місцевий, національний і т.д.

Зовнішній – це світовий, прикордонний і т.д.

По типу конкуренції ринки підрозділяються на ринки досконалої конкуренції, монополії, монополістичній конкуренції й олігополії. Їхня характеристика докладно розглянута в курсі мікроекономіки.

Розподіл товарного обігу на ринки продавців і покупців визначається економічною ситуацією, що склалася на ринку.

Ринок покупця відображає положення товаровиробника і покупця, коли пропозиція випереджає попит, тобто на ринку спостерігається надлишок товарів, що змушує товаровиробника знижувати ціни. Таким чином, ринок покупця підтримує інтереси покупця.

Ринок продавця відображає інтереси продавця, тому що випередження попиту над пропозицією створює дефіцит товару, а, отже, збільшує владу продавця на ринку, що у даній економічній ситуації може на свій розсуд регулювати ріст цін і обсяг реалізації, але тільки до моменту усунення дефіциту.

Крім того, є ще ринок проміжних продавців, оскільки реалізація продукції може здійснюватися двома шляхами. Перший шлях передбачає її реалізацію через власні торгові організації, тобто в цьому випадку весь прямий і зворотний зв'язок по цій важливі для товаровиробника функції покладається на службу збуту (маркетингу). В іншому випадку право на реалізацію товару передається економічному посереднику, тобто на ринок проміжних продавців, що представляє сукупність осіб і організацій які придбали різні товари для перепродажу чи передачі їх в оренду на вигідній для орендодавця основі. Іншими словами, ринок проміжних продавців – це ринок посередницьких операцій. Оскільки посередницька діяльність має чисто комерційний характер, її ефективність багато в чому залежить від того, наскільки об'єктивно оброблена вся інформація зі здійснення різних варіантів купівлі-продажу.

Товаровиробники часто вдаються до допомоги посередницьких організацій, що в умовах ринкової економіки перетворилися в монополістів по реалізації продукції на різних ринках. Володіючи каналами збуту на ринках товару, обсягом реалізації і ціною, ці неформальні посередницькі організації мають свої форми діяльності. Тому, стійке положення товаровиробника на ринку багато в чому залежить від економічного посередника.

У систематизованому вигляді інфраструктуру ринку представлено схематично (рис. 1.1.1).