Глава 8. Бюджетна система україни

253

твердо фіксованому розмірі. Наприклад, закріпленим доходом бюджетів міст Києва та Севастополя є 100% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території цих міст.

До доходів, закріплених за бюджетами місцевого самовряду­вання, належать плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що їх видають виконав­чі органи відповідних рад, плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності тощо. Закон про Державний бюджет щороку передбачає склад закріплених доходів державно­го бюджету в повному або відсотковому відрахуванні від надхо­джень. 'Гак, зазвичай податок на додану вартість, акцизний збір від імпорту в повному обсязі надходять до державного бюджету.

Регулюючі доходи — це доходи, надходження яких до бю­джетів нижчих рівнів щороку визначає Верховна Рада України або представницький орган місцевої влади при затвердженні своїх актів про бюджет. Юридичною підставою зарахування ре­гулюючих доходів до кожного бюджету нижчого рівня є право­вий акт про бюджет вищого рівня, тобто зарахування регулюю­чих доходів до регіональних бюджетів та бюджетів Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя здійснюється на підставі Закону про Державний бюджет. Зарахування до сіль­ського або селищного бюджету здійснюються на підставі рішен­ня про районний бюджет.

Разом із відсотковими відрахуваннями від територіальних надходжень загальнодержавних податків та зборів як основного методу бюджетного регулювання в Україні застосовують такі методи, як дотація вирівнювання й субвенція. Доходи можуть формуватися також за рахунок міжбюджетних трансфертів із місцевих бюджетів. Окрім того, джерелом формування дохідної частини бюджету можуть бути позикові кошти, потреба в яких виникає у зв'язку з неможливістю покрити необхідні бюджетні видатки за рахунок' запланованих надходжень.

За юридичною формою доходи бюджетної системи поділя­ють на податкові й неподаткові. Оскільки за своєю природою саме податкові платежі більшою мірою відповідають ринковій економіці, формування дохідної частини бюджетів переважно зорієнтоване на податкові доходи.

У зв'язку з цим важливого значення набувають постійне вдосконалення системи мобілізації доходів бюджету, підвищен-

пя раціональності використання матеріальних, трудових і фі­нансових ресурсів. Чинна в Україні система взаємовідносин гос­подарських суб'єктів із бюджетом охоплює податок на доходи, плату заземлю, податок із власників транспортних засобів, ви­візне мито, митний дохід, плату за воду, відрахування на гео­логорозвідувальні роботи та ряд інших обов'язкових платежів. Ці платежі відповідають загальним вимогам оподаткування, проте через недосконалість порядку обчислення і стягнення не завжди можуть виконувати покладені на них функції.

Видатки бюджету — кошти, спрямовані на реалізацію про­грам та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за ви­нятком коштів на погашення основної суми боргу та повернен­ня надміру сплачених до бюджету сум. Спрямування видатків здійснюється відповідно до завдань, що постали перед держа­вою й органами місцевого самоврядування у конкретний період. Розмір видатків бюджетної системи перебуває у тісному взає­мозв'язку з її доходами, оскільки влада не може дозволити ви­тратити більше, ніж планує отримати. Позаяк доходи бюджету завжди обмежені, держава фінансує пріоритеті видатки й ли­ше за наявності залишків коштів може фінансувати інші потре­би. Відповідно, у процесі виконання бюджетів відбувається ко­ригування показників дохідної й видаткової частин.

Як зазначають, поняття видатків державного та місцевого бюджетів значно ширше, ніж процес включення до відповідних бюджетів видатків на утримання конкретних галузей та установ і відпускання їм коштів — тобто процес бюджетного фінансу­вання. До інституту видатків державного та місцевого бюджетів належать цільове, доцільне й ефективне використання (касові та фактичні видатки) коштів розпорядниками бюджетних кре­дитів¹.

Як і доходи, видатки бюджету можна класифікувати за ря­дом ознак. Передусім склад видатків залежить від завдань та функцій держави, які й створюють підґрунтя для соціально-еко­номічної класифікації. Відповідно до неї видатки поділяють па фінансування: національної економіки; соціально-культурних заходів; державних і муніципальних програм та інвестицій; утри­мання органів державної й муніципальної влади, правоохороп-

¹ Бекерская Д. А. Праіювие проблеми рагходон іосударе'і цепного м мест-ш.іх бюджетон/ Д. А. Бекерская// Проблеми фішаїкопоіо прана. Чер­нівці : Вид-но ЧДУ, 1996.- С. 107.

254

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО