548 Модуль !_правове регулювання публічних доходів та видатків

застосування договорів у бюджетній сфері, обумовлену відсут­ністю юридичних гарантій¹.

Як приклад здійснення публічних видатків можна навести фі­нансування охорони здоров'я та фізичної культури. Конституція за­кріплює, що медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я надають безплатно, а держава сприяє розвитку лі­кувальних закладів усіх форм власності, підтримує фізичну культу­ру і спорт, забезпечує належний санітарио-епідемічний стан.

За функціональною структурою ці видатки поділяють на такі під­розділи (код 0700 «Охорона здоров'я»): медична продукція та облад­нання; поліклініки й амбулаторії, швидка та невідкладна допомога, в тому числі поліклініки загального профілю та амбулаторії; спеціа­лізовані поліклініки; стоматологічні поліклініки; станції швидкої та невідкладної допомоги; фельдшерсько-акушерські пункти; лікарні та санаторно-курортні заклади: лікарні загального профілю; спеціалізова­ні лікарні й інші спеціалізовані заклади; пологові будинки; санаторно-курортні заклади; санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; дослідження й розробки у сфері охорони здоров'я; інша дія­льність у сфері охорони здоров'я, зокрема будинки дитини; станції переливання крові; інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

Закріплення фінансування за бюджетом відповідного рівня від­бувається, виходячи із закріплених конституційних гарантій. За ра­хунок Державного бюджету здійснюють видатки на:

а) первинну медико-сапітарну, амбулаторно-поліклінічну та ста­ ціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні й поліклініки, що вико­ нують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, за­ твердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-полікліні­ чну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Ве­ ликої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спе­ ціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційпу допомогу (загальнодержавні санато­ рії /їли хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані сана­ торії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Ве­ ликої Вітчизняної війни);

¹ Завальна Ж. В. Проблеми правового регулювання застосування дого­ворів у бюджетній сфері /Ж. В. Запальна//Сучасний етап та перспективи роз­витку фінансового прана : тези дон. на міжиар. наук.-нракт. конф. 23—24 лис-топ. 2007 р. / НДІ фінансового права. К.: ІІП «Укртехнопрінт». — 2007. -С. 97-98.

549 Глава 21. Правове регулювання публічних видатків

г) сапітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідсміо.іюгічпі станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

і) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечую!!, ви копання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердже­ним Кабінетом Міністрів України.

()бсяги бюджетного фінансування визначають на підставі науко­во обґрунтованих нормативів із розрахунку на одного жителя. Зокре­ма, обсяг фінансування за Державним та місцевими бюджетами на утримання лікарень розраховують за економічними нормами і норма­тивами, виходячи з чисельності розгорнутих ліжок за профілем за­хворювань (терапевтичних, хірургічних, онкології, гінекології топір). За цими нормативами визначають необхідну кількість лікарів, серед­нього та молодшого обслуговуючого персоналу, фонди заробітної плати, витрати на медикаменти і харчування. У поліклініках кіль­кість медичного персоналу встановлюють за даними про чисельність населення на території, яка обслуговується, в сільській місцевості — на кожний населений пункт.

За рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансують загально­доступні для населення заклади охорони здоров'я. 'Гак, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первпп-памедико-санітарна, амбулаторпо-полікліпі'піа та стаціонарна допо­мога (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушер-ські та фельдшерські пункти).

У свою чергу, районні та обласні бюджети беруть участь у фі­нансуванні лікарень широкого профілю, пологових будинків, стан­цій швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклінік і амбула­торій, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів здійснюються також видатки на забезпечення програм медико-сані-тарної освіти (міські й районні центри здоров'я і заходи з санітарної освіти).

При цьому котити, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучають і відповідного зменшення фінансування на наступний пе­ріод не проводять.

Аналізуючи видаткові відносини, доцільно згадати й право­ві форми, що їх застосовують у регулюванні зазначеного інсти­туту фінансового права. Зокрема, відносини в галузі видатків регулюють акти, що поділяються на:

1) акти, норми яких регламентують фінансові відносини: Закон про Державний бюджет України, рішення про місцеві бю­джети, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції й інші підзаконні акти Мінфіну та Дєржказпачсйства тощо;