Глава 21. Правове регулювання публічних видатків

541

Система публічних видатків складається з публічних видат­ків держави, публічних видатків органів місцевого самовряду­вання, публічних видатків соціального призначення¹.

До публічних видатків держави належать:

— видатки Державного бюджету України, зокрема видатки спеціального фонду Державного бюджету;

— видатки державних цільових позабюджетних фондів кош­ тів соціального призначення, в тому числі Пенсійного фонду України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

• видатки спеціальних фондів грошових коштів і резервів НБУ та інших кредитних організацій, заснованих на праві дер­жавної власності;

• видатки фондів грошових коштів підприємств, установ та організацій, заснованих на державній формі власності.

До публічних видатків органів місцевого самоврядування

належать:

• видатки бюджетів органів місцевого самоврядування, зокре­ма видатки спеціальних бюджетних фондів цільового призна­чення;

• видатки позабюджетних фондів органів місцевого само­врядування у випадках, коли їх утворення дозволено законодав­ством;

• видатки спеціальних фондів грошових коштів та резервів комунальних банків, якщо їх статутний капітал утворюється за рахунок коштів органів місцевого самоврядування;

• видатки фондів грошових коштів підприємств, установ та організацій, заснованих на комунальній (муніципальній) формі власності.

До публічних видатків соціального призначення, які не є

державною чи комунальною власністю, в Україні належать:

— видатки публічних солідарних фондів коштів обов'язко­ вого соціального страхування, а саме: видатки Фонду загально­ обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; видатки Фонду соціального страхування від нещас­ них випадків на виробництві та професійних захворювань; ви­ датки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати пра­ цездатності;

¹ Див.-.НечайА.А. Зазнач, праця. - С. 149—151.

— видатки публічних накопичувальних фондів коштів обо­в'язкового соціального страхування, а саме: випадки недержав­них пенсійних фондів, через які здійснюється накопичення, ін­вестування, розподіл та використання коштів обов'язкового державного накопичувального пенсійного страхування (коштів другого рівня пенсійної системи).

У Бюджетному кодексі конкретизовано поняття видатків бюджету, визначених як кошти, спрямовані на здійснення про­грам та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винят­ком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум, тощо. Витрати бюджету — це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Слід зауважити, що поняття видатків Державного і місце­вих бюджетів значно ширше, ніж процес включення до відпо­відних бюджетів видатків на утримання конкретних галузей та установ і відпускання їм коштів— бюджетного фінансування. Як вважають науковці, до інституту видатків Державного і міс­цевих бюджетів належить цільове, доцільне і\ ефективне вико­ристання (касові і фактичні видатки) коштів розпорядниками бюджетних коштів¹.

Держава, виділяючи бюджетні асигнування, завжди визначає: 1) пріоритети витрат; 2) загальний обсяг фінансування; 3) ці­льове використання коштів; 4) норми витрат.

Незалежно від джерел покриття видатків фінансування здій­снюється на підставі таких принципів: плановість, безоплатність і безповоротність, цільове спрямування коштів, ефективність їх використання, фінансування в міру виконання плану, оптималь­не поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел, здій­снення контролю за використанням коштів. Додатковими прин­ципами кошторисно-бюджетного фінансування є: одержання максимуму ефективності за мінімуму витрат; урахування рані­ше використаних коштів.

Фінансова діяльність держави немислима без методу пла­нування, оскільки всі витрати з централізованих фондів коштів мають обов'язково відображатися у фінансових планах. Об'єк­тивною необхідністю планування за нинішніх умов є посилення

' БекерскаяД.А. Правовмс проблеми расходон государгпкчімого и мест-ньгх бюджетов / Д. А. Бексрская//зб. праць за матеріалам 11 міжиар. наук. копф. «Проблеми фінансового права». — Чернівці : Вид-ко 'ІДУ, 1996. — С. 107.