646 Модуль 4, грошовий обіг та ринки фінансових послуг...

сового моніторингу (визначають порядок та умови проведення заходів, спрямованих на недопущення використання суб'єкта і його відокремлених підрозділів для легалізації (відмивання) до­ходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування терориз­му), програма фінансового моніторингу (містить план запрова­дження комплексу заходів з організації проведення фінансового моніторингу, з урахуванням окремих напрямків діяльності су­б'єкта, в тому числі його відокремлених підрозділів) та план про­ведення перевірок виконання зазначених заходів.

Вимоги щодо призначення, прав та обов'язків, кваліфікації працівників, відповідальних за проведення фінансового моніто­рингу, програм їх навчання та підвищення кваліфікації; запрова­дження правил та програм проведення фінансового моніторингу; виявлення операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, й надання інформації про них; ідентифікації осіб, які здійсню­ють фінансові операції та зберігання відповідних документів; підготовки персоналу з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, — визначено в норма­тивно-правових актах, що їх приймають суб'єкти державного фі­нансового моніторингу.

Такі вимоги, зокрема, містяться у Положенні про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами (затвердже­ному Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.2003 р. № 25), Положен­ні про здійснення банками фінансового моніторингу (затвер­дженому Постановою Правління НБУ від 14.05.2003 р. № 189), Положенні про здійснення фінансового моніторингу учасника­ми ринку цінних паперів (затвердженому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.10.2005 р. № 538).

Порядок проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами господарювання, що провадять господарську діяль­ність з організації й утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1800) визначає механізм виконання такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу, у т. ч. завдань та обов'язків із проведення внутрішнього фінансово­го моніторингу, передбачених ЗУ «Про запобігання та проти­дію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

647 Глава 23. Ринки фінансових послуг як предмет ...

Слід зауважити, що національний законодавець був вимушений ураховувати міжнародні та європейські стандарти і підходи погонно діяльності у сфері запобігання використанню фінансової системи :і мстою відмивання грошей.

Передусім це стосується діяльності ФАТФ (РАТР) — Спеціаль­ної фінансової комісії з проблем відмивання, коштів¹. У Спеціальній програмі боротьби з відмиванням коштів, що складається із 40 реко­мендацій, представленій у 1990 р. (її двічі переглядали — у 1996 та 2003 р.), визначено чотири напрями питань: 1) установлення кри­мінальної відповідальності за відмивання коштів; 2) ужиття попе­редніх та конфіскаційних заходів; 3) зміцнння фінансової системи; 4) міжнародне співробітництво.

Через зазначені рекомендації має місце уніфікація «відмивочно-і'о» законодавства країн, що є членами міжнародних фінансових від­носин, у тому числі ЄС. Вимоги ФАТФ, попри рекомендаційний ха­рактер, істотно впливають на заходи з внесення змін до національного законодавства з питань відмивання коштів як у країнах, що є члена­ми ФАТФ, так і в інших. Зокрема, переважна частина рекомендацій ФАТФ увійшла до Директиви Ради ЄС із запобігання використан­ню фінансової системи для відмивання коштів, прийнятої у червні 1991 р., а також до законів країн ЄЄ. та держав члені» ФАГФ.

Із лютого 2000 р. ФАТФ веде списки країн та територій, що сла­бо протидіють або ухиляються, на її погляд, від боротьби з відмиван­ням коштів. Включення до так званого «чорного списку» ФАТФ (ИССТ Іізі) відбивається на рейтингу країни та на ставленні міжна­родної спільноти до її комерційних підприємств, фінансових посе­редників тощо. ФАТФ може рекомендувати іншим державам не під­тримувати ділових зв'язків та не провадити фінансових операцій з установами та фірмами таких країн. На момент формування список складався переважно з офшорних зон, однак їх уряди досить швидко погодилися співробітничати. Україна перебувала в чорному списку у 2001—2003 рр., до прийняття відповідного національного законодав­ства з протидії відмиванню коштів (зокрема, ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», актів уряду й центрального банку) та вжиття ряду інших заходів, спрямованих на зменшення кількості правопорушень у фі­нансовій сфері.

Директива 2001/97/ЄС Європейського Парламенту і Ради Єв­ропейського Союзу, яка вносить зміни до Директиви Ради 91/308/ ЄЕС щодо запобігання використанню фінансової системи з метою

¹ Офіційний сайт ФАТФ. |Електронний ресурс|. Режим доступу: \Мр\//у/у/у/.(аІЇ-£гііі.ощ