576 Модуль 3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

них асигнувань, перерахованих із порушенням термінів чи в не­повному розмірі, суми компенсації за несвоєчасну чи неповну виплату платежів юридичним та фізичним особам, що оформле­но у відповідному нормативно-правовому акті як боргове зобо­в'язання уряду; інших боргових зобов'язань, прийнятих урядом відповідно до чинного законодавства¹.

Державний борг — це сукупність відносин, за якими ви­никають боргові зобов 'язання держави як позичальника, як боржника або як гаранта погашення позик за запозичення­ми інших позичальників.

Економічна суть державного боргу виявляється у двох влас­тивих йому функціях: а) фіскальній — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків; б) регулятивній — коригування обсягу грошової маси через ку­півлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.

Правове регулювання відносин у сфері державного боргу здійснюють на підставі Бюджетного кодексу України, ЗУ «Про правонаступництво», «Про державний внутрішній борг України» від 16.09.1992 р. (зі змінами), «Про структуру державного внут­рішнього боргу України станом на 1 січня 1996 року та 1997 рік» від 23.01.1997 р. (зі змінами), «Про державні гарантії відновлен­ня заощаджень громадян України», «Про цінні папери і фондо­вий ринок», а також щорічних Законів про Державний бюджет, міждержавних договорів і угод про одержання міжнародних кре­дитів.

Бюджетний кодекс закріплює, що державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядуван­ня) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Рес­публіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), зокрема боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що набувають чинності внаслідок вида­них гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства чи договору.

Відповідно до ст. 12 Бюджетного кодексу України, класифі­кація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язан-

' Заверуха І. Б. Державний борі^- України: проблеми правового регулю­вання / І. Б. Заверуха. — Львів, 2006. — С. 18.

Глава 22. Правовідносини у сфері публічного кредиту... 577

ия держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самовря­дування. Борг класифікують за типом кредитора та за тином боргового зобов'язання.

Залежно від ринку розміщеним позики, джерела надходжен­ня коштів, валюти запозичення державний борг поділяють па внутрішній та зовнішній.

Внутрішній державний борг — заборгованість держави пе­ред домогосподарствами й фірмами даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Щороку при затвердженні Закону про Державний бюджет, Верховна Рада України затверджує граничні обсяги державного боргу на наступний рік із відповідною розбивкою сум внутріш­нього та зовнішнього боргів, а також граничний обсяг надан­ня гарантій. Закон України «Про державний внутрішній борг України» зобов'язує Верховну Раду до щорічного затвердження структури державного внутрішнього боргу на відповідний рік.

Зовнішній державний борг заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами, міжнародними фі­нансовими організаціями.

Згідно з Бюджетним кодексом України, обсяг основної суми державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП України. У разі перевищення цієї величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний ужити заходів для при­ведення її у відповідність зі встановленими законодавством ви­могами. Такі ж параметри щодо співвідношення максимального розміру державного боргу та ВВП застосовують і в країнах ЄС.

Боргова складова у системі публічних фінансів має функціо­нальне походження від державного кредиту і в умовах економіч­ного сьогодення України набуває особливого значення. Держав­ні запозичення здійснюють для покриття бюджетного дефіциту на державному й регіональному рівнях, цільового фінансування різних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Ретроспективний аналіз засад формування й обслуговування дер­жавного боргу України, а також управління ним дає змогу виділити кілька етапів цього процесу.

Перший із них (1991 р. — перша половина 1994 р.) характеризу­ється безсистемним утворенням і нагромадженням боргу: залучали­ся прямі кредити НБУ, надавалися урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам, урегульовувалися боргові взає­мовідносини з Російською Федерацією. Па початок 1994 р. держав-

37-219