§ 2. Повноваження Національного банку України як державного регулятора на ринку фінансових послуг

Державне регулювання у сфері банківської діяльності по­кладено на Національний банк України.

НБУ є центральним банком держави, центром її банківської системи, центральною ланкою і керівним органом грошово-кре­дитної та валютної політики. Як центробанк НБУ існує одноча­сно у двох іпостасях: як орган держави, що виконує функцію забезпечення стабільності національної валюти, та як своєрід­ний центр самоуправління банківської системи.

Основною функцією, визначеною ст. 99 Конституції України та ст. 6 ЗУ «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІУ (зі змінами), є забезпечення стабільності націо­нальної валюти. На виконання цієї функції центробанк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності.

614

Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

Глава 23. Ринки фінансових послуг як предмет...

615

Вищезгаданий Закон закріплює статус центробанку як особ­ливого центрального органу державного управління. Нацбанк є підзвітним Верховній Раді України, Президенту України і неза­лежним від органів державної влади. При цьому підзвітність НБУ означає: 1) призначення на посаду та звільнення Голови НБУ Верховною Радою України за поданням Президента Украї­ни (конституційною більшістю голосів); 2) призначення та звіль­нення Президентом України половини складу Ради НБУ; 3) при­значення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради НБУ; 4) доповідь Голови НБУ Верховній Раді Украї­ни про діяльність НБУ; 5) надання Президенту України та Вер­ховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Не допускається втручання органів законодавчої й виконав­чої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повнова­жень Ради НБУ чи Правління інакше, як у межах, визначених законом.

Із Кабінетом Міністрів Нацбанк проводить взаємні консуль­тації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснен­ня загальнодержавної програми економічного й соціального розвитку. Він підтримує економічну політику уряду в тому разі, якщо вона не заважає забезпеченню стабільності грошової оди­ниці України.

Свою діяльність НБУ будує на принципах законності, неза­лежності, підзвітності, економічної самостійності, спеціальної правоздатності, організації на базі державної власності тощо. Нацбанк є економічно самостійним органом, який здійснює ви­датки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошто­рису, а у визначених законодавством випадках — також за рахунок Державного бюджету України. У межах утілення зазначеного принципу НБУ може виконувати ряд операцій для забезпечен­ня своїх функцій, зокрема надання кредитів комерційним бан­кам та іншим фінансово-кредитним установам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування НБУ; здійснення дисконтних операцій з векселями і чеками; купівлю-продаж на вторинному ринку цінних паперів тощо.

Спеціальна правоздатність центробанку реалізується також через наявність обмежень щодо його діяльності, в тому числі через заборону Нацбанку: бути акціонером або учасником бан­ків та інших підприємств, установ; здійснювати операції з неру-

хомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності бан­ку і його установ; здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає його функціям. Проте за­значені обмеження не стосуються набуття з метою покриття за­боргованості Нацбанку будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в найкоротший термін; виконання операцій у межах визначених законом повноважень, а також участі в капіталах ін­ших підприємств та установ, що забезпечують діяльність центро­банку.

Статутний капітал НБУ є державною власністю, він ста­новить 10 млн гривень і може бути змінений за рішенням Ра­ди НБУ. Нацбанк як юридичну особу наділено всіма ознаками юридичних осіб, зокрема відокремленим майном, що є об'єктом права державної власності й перебуває у його повному господар­ському віданні.

До основних принципів, що забезпечують економічні засади діяльності банку, належить принцип діяльності без мети отри­мати прибуток. Особливі привілеї іі панівне становище цент­рального банку накладають па нього зобов'язання, які відсува­ють на другий план отримання прибутків. Оскільки ІІБУ мас змогу не обмежувати себе лише метою отримання прибутку, він слугує суспільним цілям, регулюючи параметри грошово-кре­дитного ринку, зокрема такі, як відсоткові ставки.

Така можливість одержувати доходи надає Нацбанку подвій­ного правового статусу — як суб'єкта господарської діяльності та як особливого органу державного управління. НБУ за підсум­ками року в разі перевищення кошторисних доходів над кош­торисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України на рік, що настає за звітним, позитивну різницю, частину якої в обсязі 25%, але не менше 1 млрд гривень, щорічно спрямовують на поповнення кош­тів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, капіталізацію банків та Державної іпотечної установи, а перевищення витрат над доходами відшкодовують за рахунок Державного бюджету України на рік, що настає за звітним. Формування фондів та ре­зервів Національного банку на покриття фінансових ризиків, пов'язаних із виконанням його функцій, здійснюється згідно з положенням, затвердженим Радою НБУ. Кошторис доходів та витрат НБУ також має затверджувати Рада НБУ. Такий підхід щодо закріплення економічної незалежності НБУ є притаман-

616

Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

ГЛІИ 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ

617

ним більшості законодавчих актів, які визначають правовий ста­тус центробанків.

НБУ наділено тими ж функціями, що й інші центральні бан­ки. Останні в більшості ринкових економік здійснюють: утілен­ня монетарної політики; регулювання національної валюти та її виключну емісію; захист національних і міжнародних резервів й управління ними; фінансові консультації уряду й парламен­ту; регулювання відсоткових ставок у межах провадженої гро­шово-кредитної політики; валютну політику; банківське регу­лювання й нагляд за банківською системою і процесом клірингу. Серед усіх завдань та функцій центрального банку діяльність у сфері грошово-кредитної політики є визначальною¹.

До системи Нацбанку входять: центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарб­ниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприєм­ства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ.

При цьому всі підрозділи провадять грошово-кредитну полі­тику під загальним, централізованим керівництвом НБУ, який наділено щонайповнішими повноваженнями щодо банківського регулювання, нагляду, контролю та здійснення банківських опе­рацій на території всієї держави. Усі територіальні управління й інші органи, які входять до системи центрального банку, підпа­дають під контроль і нагляд із боку єдиного центру, яким є Прав­ління НБУ, що його очолює голова НБУ.

Через організацію діяльності керівних органів центрального банку реалізується принцип колегіальності управління, оскільки і Рада НБУ, і його Правління є колегіальними органами. Так, Рада НБУ аналізує вплив грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України, дає рекомен­дації Правлінню НБУ щодо методів і форм прогнозування мак-ропоказників економічного й соціального розвитку України, гро-

¹ Функції центробанків проаналізовано в ряді праць. Зокрема, див.: Смит В. Происхожение центральних банков / В. Смит. — М., 1996. — 288 с; Кротюк В. Л. Національний банк — центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз / В. Л. Кротюк. - К. : Ін Юре, 2000; Ор-люк О. II. Банківська система України. Правові засади організації та діяль­ності / О. П. Орлюк. - К: Юрінком Інтер, 2003. - 368 с.

II НІНО крсДП'ГІІОЇ ПОЛІТИКИ, ПОЛІТИКИ ку|" І >у І МОрСІІЩІ, 11,1 І Ні І ІІІІЦ)

рмулюваппн, розпитку б;ш кінські и міг іемн, окремії ч норма 11 ні них актів із питань банківської діяльності; затверджу» коні торік^- 1 НіУ, встановлює форми оплати праці ного прапнінпкін, затверджує зовнішньоекономічні договори, бухгалтерський оа лане ІІБУ і публікує його, визначає порядок покриття збитків та порядок відрахування доходів державного бюджету та мас багато інших повноважень.

До повноважень Правління НБУ, в свою чергу, належать прийняття рішень щодо економічних засобів та монетарних ме­тодів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кре­дитної політики, забезпечення стабільності й купівельної спро­можності національної валюти.

І Іацбанк України у межах своїх повноважень є кредито­ром останньої інстанції для банків та організовує систему ре­фінансування; встановлює для банків правила проведення бан­ківських операцій, бухгалтерського обліку й звітності, захисту інформації, коштів та майна; регламентує систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, елек­тронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації бан­ківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; здійснює банківське регулювання й нагляд, веде Державний реєстр банків, ліцензує банківську діяльність; представляє інте­реси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах; здійснює валютне регу-л ювання тощо.

Окреме місце відведено виключному праву центробанку на емісію, тобто випуск в обіг грошових знаків в усіх формах. Емі­сія зумовлює збільшення грошової маси в обігу. Головним кана­лом емісії грошей у промислово розвинених країнах є депозит-по-чекова емісія: збільшення депозитів на рахунках клієнтів і, відповідно, маси чеків, що обслуговують безготівковий платіж­ний обіг. У ній беруть участь комерційні банки й інші кредитні установи, а також центральний банк. Чинне законодавство пе­редбачає, що банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами.

Валютна політика, проваджувана цептробапком, — це сукуп­ність заходів у сфері міжнародних економічних відносин, здій­снювана відповідно до поточних та стратегічних цілей економіч-