440 Модуль 3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

Що стосується відповідальності, то в разі приховування (за­ниження характеристик) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягують суму несплаченого податку, а та­кож пеню або штраф у порядку, передбаченому законом (у дано­му випадку ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 20.12.2000 р. № 2181). Окрім того, посадових осіб, винних у приховуванні (неврахуванні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушен­ням встановленого порядку, в неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленою формою розрахунків чи інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку, притя­гують до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

§ 2. Правові засади справляння плати за землю

Згідно з Конституцією України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні й інші природні ресурси в межах території Украї­ни, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності україн­ського народу (ст. 13). Використання землі в Україні платне. Метою запровадження плати за землю є формування джерела коштів для фінансування заходів із раціонального використан­ня й охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкоду­вання втрат власників землі й землекористувачів, пов'язаних із господарюванням па угіддях гіршої якості, ведення земельно­го кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, про­ведення земельної реформи та розвитку інфраструктури насе­лених пунктів.

Плату за землю справляють у вигляді земельного податку або орендної плати (що визначається залежно від грошової оці­нки земель) відповідно до ЗУ «Про плату за землю» в редакції від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР (зі змінами) (далі - Закон).

Платниками є власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учас­ників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний пода­ток. Справляння останнього за земельні ділянки, надані в корис­тування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції,

ГлавіИб^МІШАНПІО^ 441

замінено розподілом виробленої продукції між державою іі ш вестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляють орендну

плату.

Розмір земельного податку не залежить від результатів гос­подарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земе­льна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди. У такому разі суб'єктом плати за землю (платником) буде власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, зокрема орендар.

Ставки податку залежать від якості та розташування землі. Так, ставки земельного податку з 1 га сільськогосподарських угідь встановлюють у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей і пасовищ — 0,1; для багаторічних насаджень — 0,03. Такі ж ставки діють і в разі надання сільсько­господарських угідь у встановленому порядку за цільовим при­значенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони

належать.

Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких встановлено, дорівнюють 1% цієї оцінки, за винятком земель­них ділянок, перелік яких визначено законом.

Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються в таких розмірах'

Групи населених пунк­тів із чисельністю населення (тис. осіб)	Ставка по­датку (грн за і кв. м)	Коефіцієнт, що застосовується у міс­тах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення
до 0,2	0,075	—
від 0,2 до 1	0,105	—
від 1 до 3	0,135	—
від 3 до 10	0,15	—
від 10 до 20	0,24	—
від 20 до 50	0,375	1,2
від 50 до 100	0,45	1,4
від 100 до 250	0,525	1,6
від 250 до 500	0,6	2,0
від 500 до 1000	0,75	2,5
від 1000 і більше	1,05	1 з,о