- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 5. Професіограма адвоката
Соціальний аспект діяльності адвоката визначається гуманним призначенням, покладеним на нього суспільством:
здійснювати правовий захист обвинувачуваного з метою досягнення справедливого вирішення конфлікту між особою і суспільством, керуючись принципом презумпції невинності;
проводити консультації — вести прийом громадян і бути компетентним у питаннях, що їх цікавлять.
З метою недопущення заподіяння шкоди інтересам клієнта в багатьох західноєвропейських країнах закріплене правило, відповідно до якого адвокат не може прийняти доручення і самостійно вести справу клієнта у випадку невідповідності рівня його кваліфікації ступеню складності справи. Так, Кодекс правил поведінки для адвокатів країн Європейської співдружності передбачає, що адвокат не вправі вести справу, яка не відповідає рівню його професійної компетентності, без участі в ній іншого адвоката, що володіє відповідною компетенцією5.
Соціальний аспект діяльності адвоката вимагає від нього таких якостей, як:
гуманізм — уміння підтримати в клієнті зв'язок із суспільством, незважаючи на вчинене ним правопорушення;
віра в людину, що виражається в прогнозуванні соціально корисної поведінки правопорушника;
справедливість;
•законність;
» високий рівень кваліфікації
5 У ст. 7 Закону України «Про адвокатуру» і ст. 61 Кримінально-процесуального кодексу зазначені випадки, при яких адвокат (захисник) не може брати участь у справі.
356
Пошуковий аспект діяльності адвоката виражається в:
здійсненні збору даних, які він може представити слідчому або суду як докази по кримінальній або цивільній справі, тобто в перевірці фактів, поданих у судове засідання, установлення їхньої вірогідності (істинності). Адвокат не правомочний проводити слідчі дії — це прерогатива уповноважених органів і посадових осіб держави;
оцінці доказів, обґрунтуванні доведеності або не доведеності відповідних фактів. Для цього він запитує думку фахівців. Така думка, наприклад, необхідна для оцінки висновку експерта.
пошуку відповідних правових норм і оцінці можливості їхнього застосування.
Пошуковий аспект діяльності адвоката припускає, що він має такі якості:
• глибину мислення (здатність проникати в суть фактів) і зуму (уміння охоплювати широке коло питань); |
широту ро- |
• сумлінність; |
|
• знання законодавства; |
|
• принциповість; |
|
• наявність власної думки й уміння її відстоювати; |
|
• особисту незацікавленість |
|
Реконструктивний (конструкційний) аспект діяльності адвоката як захисника в суді можна подати у вигляді трьох стадій:
складання загальної концепції: узагальнення різнобічної інформації, вироблення власної думки, побудова лінії захисту;
розробка тактики захисту: заготівля тактичних прийомів, що дають можливість знайти з великого числа доказів такі, котрі виправдували б його підзахисного або пом'якшували його провину, у тому числі складання заяв клопотань. Клопотання адвоката — це письмові або усні звернення до осіб, котрі уповноважені здійснювати процесуальну діяльність і приймати рішення у справі, про необхідність здійснення ними дій, віднесених до їхньої компетенції і спрямованих на захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного. За допомогою клопотань адвокат доводить до відома слідчого, прокурора, суду свою думку про доведеність обвинувачення, обгрунтованість кваліфікації порушення, що сприяє зборові, перевірці й оцінці доказів. У клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про витребування і прилучення до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведен-
Професіограми юридичних професій 357
ня допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасування або заміну запобіжного заходу, про закриття справи й ін.6;
3) проведення захисту.
Для реконструктивного (конструкційного) аспекту діяльності адвоката необхідні такі якості, як:
• незалежність; |
|
• пам'ять; |
|
• критичне мислення; |
|
• уява; |
|
• уважність до деталей; |
|
• коректність стосовно колеги в |
суді |
Організаційний аспект діяльності адвоката виражається в:
представництві в суді інтересів клієнта винятково на основі договору-доручення, складеного в писемній формі. Неприпустимим є включення в зміст договору-доручення умови про обов'язок досягнення результату, необхідного клієнтові;
підготовці до процесу (складання плану, продумування лінії захисту) на основі знання особи підзахисного, його психології, мотивів злочину, причин і умов, що цьому сприяли;
умінні коригувати план по ходу виявлення нових обставин, знаходити серед великого числа доказів такі, котрі виправдували б підзахисного або зм'якшували його провину;
умінні використовувати в судовому процесі прийоми і методи, вироблені адвокатською практикою і власним професійним досвідом.
Організаційний аспект діяльності адвоката вимагає таких якостей:
• самодисципліни; |
|
|
|
• сили волі; |
|
|
|
• самостійності; |
|
|
|
• наполегливості; |
|
|
|
• рішучості; |
|
|
|
• підпорядкування (консультації) |
трудовому розпорядкові, |
встановленому в |
колегії |
6 Адвокат вправі заявити відвід посадовим особам, що беруть участь у розслідуванні і розгляді справи. Він може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів, прокуратури і суду, які, на його думку, заподіюють шкоду законним інтересам його клієнта.
358
Комунікативний аспект діяльності адвоката виявляється в:
морально-психологічному контакті з підзахисним до захисту, умінні дати пораду, рекомендацію, роз'яснити правовий статус, перспективи судового вирішення справи;
морально-психологічному контакті зі складом суду й іншими учасниками судового процесу;
збереженні таємниці, установленої законом для нормального відправлення правосуддя й захистові довірчих відносин між адвокатом і його клієнтом.
Для комунікативного аспекту діяльності адвоката важливі такі якості:
• ораторські здібності; |
|
|
• лаконізм мови; |
|
|
• категоричність; |
|
|
• переконливість; |
|
|
• знання психіки підзахисного, |
передбачення його можливих |
реакцій; |
• конфіденційність; |
|
|
• гідність |
|
|
Засвідчувальний аспект діяльності адвоката полягає у своєчасному і чіткому оформленні документації при проведенні консультації і виступі як захисника в суді (обліково-реєстраційні картки, заяви, скарги й інші документи правового характеру). Так, як цивільно-процесуальні засоби використовується позовна заява; у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин — скарга і заява; при окремому цивільно-процесуальному провадженні — заява.
Засвідчувальний аспект діяльності адвоката вимагає дотримання таких нормативів культури:
акуратності;
знання державної мови і мови регіону, де здійснюється адвокатська діяльність;
уміння володіти лаконічним стилем викладу;
уміння ефективно використовувати стандарти документації
Професіограми юридичних професій 359
§ б. Професіограма нотаріуса
Соціальний аспект діяльності нотаріуса полягає в:
наданні правової допомоги особам — фізичним і юридичним, що звернулися за здійсненням нотаріальних дій, в охороні їхніх прав від порушень;
захистові учасників угод від ризику. Він захищає не тільки права й інтереси осіб, від імені яких завіряються угоди, але й осіб, права яких можуть бути порушені цими угодами. Якщо адвокат традиційно представляє інтереси клієнта і захищає його права, то нотаріус усвідомлює свій обов'язок як юридичного радника двох сторін. Він повинен бути миротворцем, що стоїть на охороні інтересів не однієї сторони (як адвокат), а всіх осіб, зацікавлених у розглянутій угоді;
попередженні правопорушень.
Соціальний аспект діяльності нотаріуса припускає, що він має такі якості:
» терпіння;
* коректність;
» чесність; .
правдивість;
твердість позиції;
рівень ставлення до протилежних сторін
Пошуковий аспект діяльності нотаріуса міститься в професійному дослідженні представлених йому документів:
збирати, вивчати й оцінювати документи (докази в справі), установлювати їхню дійсність;
перевіряти відповідність вимоги заявника нормам права, чинному національному законодавству і дійсним намірам сторін; не обмежуватися формальною стороною, а вникати в зміст засвідчуваного документа, визначати його відповідність праву, тобто встановлювати законність вимоги заявника;
забезпечувати докази, необхідні для ведення справ в органах зарубіжних країн, оскільки нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також роблять засві-дчувальні написи за формою, передбаченою зарубіжним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.
Варто врахувати, що в завдання нотаріуса не входить перевірка підстави здійснення тих або інших дій, наприклад правильності
360
Розділ XVI
рішення про отримання документів особою, котра прийшла до нотаріуса в якості клієнта, щоб їх засвідчити, та ін.
Пошуковий аспект діяльності нотаріуса вимагає таких якостей:
спеціальних знань, особливо в області цивільного права і процесу;
уважності при аналізі документів клієнта (так, перш ніж завірити договір закупівлі-продажу будинку, у якому проживає родина, нотаріус перевіряє особу і дієздатність сторін, приналежність продавцеві майна, встановлює чи не порушені права кого-небудь з подружжя, якщо це майно добуте ними в період шлюбу, права неповнолітніх дітей або спільних власників; при цьому перевірка проводиться на основі достовірних документів, про що робляться позначки на дого-ворах);
* сумлінності;
» неупередженості;
* об'єктивності
Комунікативний аспект діяльності нотаріуса виявляється в умінні:
установити психологічний контакт із усіма громадянами, що звертаються по допомогу;
попередити конфлікти шляхом роз'яснення сторонам наслідків чинених дій, щоб юридична непоінформованість не була використана ним на шкоду.
Для комунікативного аспекту діяльності нотаріуса необхідні такі якості:
• уміти поставити себе на місце іншої людини |
(клієнта); |
• бути неупередженим радником обох сторін; |
|
• чути і розуміти співрозмовника; |
|
• тактовність; |
|
* доброзичливість |
|
Організаційний аспект діяльності нотаріуса полягає в умінні:
установити чіткий порядок прийому клієнтів;
самоорганізуватися на виконання кожної нотаріальної дії;
дотримуватися порядку посвідчення (стадії нотаріального процесу: порушення нотаріального провадження, підготовка до здійснення нотаріальної дії; розгляд нотаріальної справи і прийняття нотаріального акта), установленого нормативними актами.
Професіограми юридичних професій __І
Організаційний аспект діяльності нотаріуса припускає наявність таких якостей:
зібраності;
ініціативності;
конструктивності мислення;
самодисципліни
Засвідчувальний аспект діяльності нотаріуса виражається у:
посвідченні реальності документа, наданні йому юридичної чинності. Це означає, що копії стають юридично достовірними документами, що мають рівну силу з оригіналом (посвідчення угоди про відчуження частки майна, про відчуження нерухомого майна, посвідчення шлюбного контракту, договору застави, договору довічного утримання, заповіту, дійсності підпису на документі, правильності перекладу тексту з однієї мови на іншу і т. п.);
видачі нотаріального свідоцтва (про право на спадщину, право власності на частку в загальному майні подружжя, придбанні житлових будинків з публічних торгів та ін.).
здійсненні на прохання кредитора виконавчих написів на документі, що встановлює зобов'язання боржника. Виконавчі написи, здійснені в окремих передбачених законом випадках, підлягають у безперечному порядку примусовому виконанню (за допомогою державних виконавців)7.
Обов'язковими внутрішньо-службовими діями нотаріуса, тісно пов'язаними з засвідчувальним аспектом його діяльності,
є такі:
реєстрація нотаріальної дії в книгах обліку — алфавітній книзі заповітів, книзі обліку заяв про вживання заходів по охороні спадкоємного майна, книзі обліку цінностей державної нотаріальної контори, алфавітній книзі обліку і реєстрації спадкоємних справ державної нотаріальної контори, алфавітній книзі заборон відчуження й арештів нерухомого майна;
вказівка на екземплярі, що залишається в справі державної контори або приватного нотаріуса, серії і номера спеціального бланка і захисного знака, використаних на нотаріальну дію.
7 Перелік документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безперечному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. Див.: Офіційний вісник України. — 1999. — № 26. — С. 69—73.
362
Нотаріальні дії провадяться нотаріусами України з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів і захисних знаків нотаріальних документів. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну чинність;
Для засвідчувального аспекту діяльності нотаріуса важливі такі якості:
знання поточного законодавства;
знання державної мови діловодства і мови більшості населення ре-гіону, де провадяться нотаріальні дії;
володіння в досконалості системою вимог до структури, реквізитів, порядку використання технічних засобів, бланків й ін.;
точність (ведення обліку);
відповідальність (надійний режим збереження);
чіткість;
акуратність;
• високий ступінь формалізації дій
Держава здійснює контроль над законністю провадження нотаріальних дій усіма нотаріусами. У перспективі передбачається створити Єдиний реєстр суб'єктів нотаріальної діяльності, за допомогою якого можна буде оперативно перевіряти права особистості на провадження відповідних нотаріальних дій.
Слід зазначити, що нотаріальна процесуальна форма менш стабільна, чим судове рішення. Це пояснюється тим, що закон не передбачає обмежень щодо можливості переглянути нотаріально засвідчені правовідносини за згодою осіб, котрі брали участь у нотаріальному провадженні, як у нотаріальному, так і в судовому порядку, коли немає згоди у відношенні скасування договору взагалі або внесення змін у його умови.