§ 5. Професіограма адвоката

Соціальний аспект діяльності адвоката визначається гуман­ним призначенням, покладеним на нього суспільством:

1. здійснювати правовий захист обвинувачуваного з метою дося­гнення справедливого вирішення конфлікту між особою і суспіль­ством, керуючись принципом презумпції невинності;

2. проводити консультації — вести прийом громадян і бути ком­петентним у питаннях, що їх цікавлять.

З метою недопущення заподіяння шкоди інтересам клієнта в ба­гатьох західноєвропейських країнах закріплене правило, відповід­но до якого адвокат не може прийняти доручення і самостійно вес­ти справу клієнта у випадку невідповідності рівня його кваліфікації ступеню складності справи. Так, Кодекс правил поведінки для адво­катів країн Європейської співдружності передбачає, що адвокат не вправі вести справу, яка не відповідає рівню його професійної ком­петентності, без участі в ній іншого адвоката, що володіє відповід­ною компетенцією⁵.

Соціальний аспект діяльності адвоката вимагає від нього та­ких якостей, як:

• гуманізм — уміння підтримати в клієнті зв'язок із суспільством, незважаючи на вчинене ним правопорушення;

• віра в людину, що виражається в прогнозуванні соціально корисної поведінки правопорушника;

• справедливість;

•законність;

» високий рівень кваліфікації

⁵ У ст. 7 Закону України «Про адвокатуру» і ст. 61 Кримінально-процесуально­го кодексу зазначені випадки, при яких адвокат (захисник) не може брати участь у справі.

356

Розділ XVI

Пошуковий аспект діяльності адвоката виражається в:

1. здійсненні збору даних, які він може представити слідчому або суду як докази по кримінальній або цивільній справі, тобто в пере­вірці фактів, поданих у судове засідання, установлення їхньої вірогі­дності (істинності). Адвокат не правомочний проводити слідчі дії — це прерогатива уповноважених органів і посадових осіб держави;

2. оцінці доказів, обґрунтуванні доведеності або не доведеності відповідних фактів. Для цього він запитує думку фахівців. Така думка, наприклад, необхідна для оцінки висновку експерта.

3. пошуку відповідних правових норм і оцінці можливості їхньо­го застосування.

Пошуковий аспект діяльності адвоката припускає, що він має такі якості:

• глибину мислення (здатність проникати в суть фактів) і зуму (уміння охоплювати широке коло питань);	широту ро-
• сумлінність;
• знання законодавства;
• принциповість;
• наявність власної думки й уміння її відстоювати;
• особисту незацікавленість

Реконструктивний (конструкційний) аспект діяльності адвоката як захисника в суді можна подати у вигляді трьох стадій:

1. складання загальної концепції: узагальнення різнобічної інфор­мації, вироблення власної думки, побудова лінії захисту;

2. розробка тактики захисту: заготівля тактичних прийомів, що дають можливість знайти з великого числа доказів такі, котрі випра­вдували б його підзахисного або пом'якшували його провину, у тому числі складання заяв клопотань. Клопотання адвоката — це письмові або усні звернення до осіб, котрі уповноважені здійс­нювати процесуальну діяльність і приймати рішення у справі, про необхідність здійснення ними дій, віднесених до їхньої компетенції і спрямованих на захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного. За допомогою клопотань адвокат доводить до відома слідчого, прокурора, суду свою думку про дове­деність обвинувачення, обгрунтованість кваліфікації порушення, що сприяє зборові, перевірці й оцінці доказів. У клопотаннях адво­ката можуть ставитися питання про витребування і прилучення до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведен-

Професіограми юридичних професій 357

ня допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасу­вання або заміну запобіжного заходу, про закриття справи й ін.⁶;

3) проведення захисту.

Для реконструктивного (конструкційного) аспекту діяльності адвоката необхідні такі якості, як:

• незалежність;
• пам'ять;
• критичне мислення;
• уява;
• уважність до деталей;
• коректність стосовно колеги в	суді

Організаційний аспект діяльності адвоката виражається в:

1. представництві в суді інтересів клієнта винятково на основі договору-доручення, складеного в писемній формі. Неприпустимим є включення в зміст договору-доручення умови про обов'язок дося­гнення результату, необхідного клієнтові;

2. підготовці до процесу (складання плану, продумування лінії захисту) на основі знання особи підзахисного, його психології, мотивів злочину, причин і умов, що цьому сприяли;

3. умінні коригувати план по ходу виявлення нових обставин, зна­ходити серед великого числа доказів такі, котрі виправдували б під­захисного або зм'якшували його провину;

4. умінні використовувати в судовому процесі прийоми і методи, вироблені адвокатською практикою і власним професійним досві­дом.

Організаційний аспект діяльності адвоката вимагає таких яко­стей:

• самодисципліни;
• сили волі;
• самостійності;
• наполегливості;
• рішучості;
• підпорядкування (консультації)	трудовому розпорядкові,	встановленому в	колегії

⁶ Адвокат вправі заявити відвід посадовим особам, що беруть участь у роз­слідуванні і розгляді справи. Він може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів, прокуратури і суду, які, на його думку, заподіюють шкоду законним інте­ресам його клієнта.

358

Розділ XVI

Комунікативний аспект діяльності адвоката виявляється в:

1. морально-психологічному контакті з підзахисним до захисту, умінні дати пораду, рекомендацію, роз'яснити правовий статус, перспективи судового вирішення справи;

2. морально-психологічному контакті зі складом суду й іншими учасниками судового процесу;

3. збереженні таємниці, установленої законом для нормального відправлення правосуддя й захистові довірчих відносин між адвока­том і його клієнтом.

Для комунікативного аспекту діяльності адвоката важливі такі якості:

• ораторські здібності;
• лаконізм мови;
• категоричність;
• переконливість;
• знання психіки підзахисного,	передбачення його можливих	реакцій;
• конфіденційність;
• гідність

Засвідчувальний аспект діяльності адвоката полягає у своє­часному і чіткому оформленні документації при проведенні консу­льтації і виступі як захисника в суді (обліково-реєстраційні картки, заяви, скарги й інші документи правового характеру). Так, як циві­льно-процесуальні засоби використовується позовна заява; у спра­вах, що виникають з адміністративно-правових відносин — скарга і заява; при окремому цивільно-процесуальному провадженні — заява.

Засвідчувальний аспект діяльності адвоката вимагає дотри­мання таких нормативів культури:

• акуратності;

• знання державної мови і мови регіону, де здійснюється адвокатська діяльність;

• уміння володіти лаконічним стилем викладу;

• уміння ефективно використовувати стандарти документації

Професіограми юридичних професій 359

§ б. Професіограма нотаріуса

Соціальний аспект діяльності нотаріуса полягає в:

1. наданні правової допомоги особам — фізичним і юридичним, що звернулися за здійсненням нотаріальних дій, в охороні їхніх прав від порушень;

2. захистові учасників угод від ризику. Він захищає не тільки права й інтереси осіб, від імені яких завіряються угоди, але й осіб, права яких можуть бути порушені цими угодами. Якщо адвокат традиційно представляє інтереси клієнта і захищає його права, то нотаріус усвідомлює свій обов'язок як юридичного радника двох сторін. Він повинен бути миротворцем, що стоїть на охороні інтере­сів не однієї сторони (як адвокат), а всіх осіб, зацікавлених у розгля­нутій угоді;

3. попередженні правопорушень.

Соціальний аспект діяльності нотаріуса припускає, що він має такі якості:

» терпіння;

* коректність;

» чесність; .

• правдивість;

• твердість позиції;

• рівень ставлення до протилежних сторін

Пошуковий аспект діяльності нотаріуса міститься в професій­ному дослідженні представлених йому документів:

1. збирати, вивчати й оцінювати документи (докази в справі), установлювати їхню дійсність;

2. перевіряти відповідність вимоги заявника нормам права, чин­ному національному законодавству і дійсним намірам сторін; не обмежуватися формальною стороною, а вникати в зміст засвідчува­ного документа, визначати його відповідність праву, тобто встано­влювати законність вимоги заявника;

3. забезпечувати докази, необхідні для ведення справ в органах зарубіжних країн, оскільки нотаріуси приймають документи, скла­дені відповідно до вимог іноземного права, а також роблять засві-дчувальні написи за формою, передбаченою зарубіжним законодав­ством, якщо це не суперечить законодавству України.

Варто врахувати, що в завдання нотаріуса не входить перевір­ка підстави здійснення тих або інших дій, наприклад правильності

360

Розділ XVI

рішення про отримання документів особою, котра прийшла до нота­ріуса в якості клієнта, щоб їх засвідчити, та ін.

Пошуковий аспект діяльності нотаріуса вимагає таких яко­стей:

• спеціальних знань, особливо в області цивільного права і процесу;

• уважності при аналізі документів клієнта (так, перш ніж завірити договір закупівлі-продажу будинку, у якому проживає родина, нота­ріус перевіряє особу і дієздатність сторін, приналежність продавцеві майна, встановлює чи не порушені права кого-небудь з подружжя, якщо це майно добуте ними в період шлюбу, права неповнолітніх дітей або спільних власників; при цьому перевірка проводиться на основі достовірних документів, про що робляться позначки на дого-ворах);

* сумлінності;

» неупередженості;

* об'єктивності

Комунікативний аспект діяльності нотаріуса виявляється в умінні:

1. установити психологічний контакт із усіма громадянами, що звертаються по допомогу;

2. попередити конфлікти шляхом роз'яснення сторонам наслід­ків чинених дій, щоб юридична непоінформованість не була вико­ристана ним на шкоду.

Для комунікативного аспекту діяльності нотаріуса необхідні такі якості:

• уміти поставити себе на місце іншої людини	(клієнта);
• бути неупередженим радником обох сторін;
• чути і розуміти співрозмовника;
• тактовність;
* доброзичливість

Організаційний аспект діяльності нотаріуса полягає в умінні:

1. установити чіткий порядок прийому клієнтів;

2. самоорганізуватися на виконання кожної нотаріальної дії;

3. дотримуватися порядку посвідчення (стадії нотаріального процесу: порушення нотаріального провадження, підготовка до здійснення нотаріальної дії; розгляд нотаріальної справи і прийнят­тя нотаріального акта), установленого нормативними актами.

Професіограми юридичних професій __І

Організаційний аспект діяльності нотаріуса припускає на­явність таких якостей:

• зібраності;

• ініціативності;

• конструктивності мислення;

• самодисципліни

Засвідчувальний аспект діяльності нотаріуса виражається у:

1. посвідченні реальності документа, наданні йому юридич­ної чинності. Це означає, що копії стають юридично достовірними документами, що мають рівну силу з оригіналом (посвідчення уго­ди про відчуження частки майна, про відчуження нерухомого май­на, посвідчення шлюбного контракту, договору застави, договору довічного утримання, заповіту, дійсності підпису на документі, пра­вильності перекладу тексту з однієї мови на іншу і т. п.);

2. видачі нотаріального свідоцтва (про право на спадщину, пра­во власності на частку в загальному майні подружжя, придбанні житлових будинків з публічних торгів та ін.).

3. здійсненні на прохання кредитора виконавчих написів на доку­менті, що встановлює зобов'язання боржника. Виконавчі написи, здійснені в окремих передбачених законом випадках, підлягають у безперечному порядку примусовому виконанню (за допомогою державних виконавців)⁷.

Обов'язковими внутрішньо-службовими діями нотаріуса, тісно пов'язаними з засвідчувальним аспектом його діяльності,

є такі:

1. реєстрація нотаріальної дії в книгах обліку — алфавітній книзі заповітів, книзі обліку заяв про вживання заходів по охороні спадкоємного майна, книзі обліку цінностей державної нотаріаль­ної контори, алфавітній книзі обліку і реєстрації спадкоємних справ державної нотаріальної контори, алфавітній книзі заборон відчу­ження й арештів нерухомого майна;

2. вказівка на екземплярі, що залишається в справі державної контори або приватного нотаріуса, серії і номера спеціального блан­ка і захисного знака, використаних на нотаріальну дію.

⁷ Перелік документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безпе­речному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений По­становою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. Див.: Офіційний вісник України. — 1999. — № 26. — С. 69—73.

362

Розділ XVI

Нотаріальні дії провадяться нотаріусами України з використан­ням спеціальних бланків нотаріальних документів і захисних знаків нотаріальних документів. Документи, оформлені державними і при­ватними нотаріусами, мають однакову юридичну чинність;

Для засвідчувального аспекту діяльності нотаріуса важливі такі якості:

• знання поточного законодавства;

• знання державної мови діловодства і мови більшості населення ре-гіону, де провадяться нотаріальні дії;

• володіння в досконалості системою вимог до структури, реквізитів, порядку використання технічних засобів, бланків й ін.;

• точність (ведення обліку);

• відповідальність (надійний режим збереження);

• чіткість;

• акуратність;

• високий ступінь формалізації дій

Держава здійснює контроль над законністю провадження нотарі­альних дій усіма нотаріусами. У перспективі передбачається ство­рити Єдиний реєстр суб'єктів нотаріальної діяльності, за допомо­гою якого можна буде оперативно перевіряти права особистості на провадження відповідних нотаріальних дій.

Слід зазначити, що нотаріальна процесуальна форма менш ста­більна, чим судове рішення. Це пояснюється тим, що закон не пе­редбачає обмежень щодо можливості переглянути нотаріально засвідчені правовідносини за згодою осіб, котрі брали участь у нотаріальному провадженні, як у нотаріальному, так і в судовому порядку, коли немає згоди у відношенні скасування договору взагалі або внесення змін у його умови.