§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста

Етична культура юриста — це система моральних принципів і норм, які сформувалися як результат почуттів, знань, потреб, пере­конань, що виражають у моральній поведінці юриста гармонію вну­трішніх переконань і їх зовнішніх проявів.

Етична культура — це природне ядро професійної культури юри­ста як особи, категоричне веління морально діяти під час виконання службових обов'язків. Вона не терпить неморальну діяльність, по­грози, психологічний тиск, різні види насильства, інші негуманні засоби вирішення юридичних питань. Якщо професійно-правова етика — це живе функціонування моралі в процесі юридичної діяль­ності, то етична культура юриста, будучи основою правової етики, являє собою внутрішнє (природне) веління дотримуватися мораль­них принципів і норм, що сформувалися в суспільстві.

Не можна говорити про будь-які особливі моральні принципи і но­рми суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів, нотаріусів, юрисконсуль­тів, тобто про такі норми, які були б притаманні тільки одній професії або спеціальності. Коли розробляються і затверджуються в державі етичні кодекси, що містять правила поведінки адвокатів, суддів, слідчих, нотаріусів, то в їх зміст вкладаються узагальнені спеціаль­но-фахові нормативи (регулятиви) їх етичної культури. Ці нормативи відповідають міжнародним деонтологічним стандартам. Проте, бу­дучи складеними з урахуванням культури конкретного суспільства і для певного національного ґрунту, вони є узагальненими, єдиними й обов'язковими для кожної юридичної професії в масштабі даної країни.

Зміст етичної культури юриста:

Моральна свідомість	Моральні відносини	Моральна поведінка
етичні цінності; принципи і норми моралі; ідеали: добро, зло, честь, обов'язок, гідність, совість, відповідно до яких	моральна взаємодія, моральний конф­лікт, моральний авторитет, моральна	моральний вчинок, мора­льні наслідки та санкції; мораль-

/ тична культура юриста

репутація та ін. на практика

Практичний аспект

ічдбувається самооцінка особи

Теоретичний аспект

Структура етичної культури юриста:

1. наявність етичних почуттів, знань, потреб;

2. перетворення етичних почуттів, знань, потреб у моральні пе­реконання, звички морального оцінювання чужої поведінки;

3. готовність діяти, керуючись етичними знаннями і переконання­ми, тобто чинити морально, по совісті.

Основне етичне правило юриста — робити для клієнта все, що не заборонено законом, щоб він був спроможний зробити для себе сам, маючи для цього необхідні знання і навички, властиві юристу-

фахівцю.

Від рівня етичної культури юриста залежить якісне й ефективне ішконання обов'язків; збереження честі, гідності, ділової репутації людини, якій надається правова допомога; престиж самого юриста і його колег, а також юридичної професії в цілому.

Рівні прояву етичної культури юриста:

1. відношення юриста до своєї професійної діяльності і її резуль­татів (як особи-професіонала);

2. відносини з колегами по роботі (як члена робочої групи);

3. відносини з клієнтом, підсудним, підслідним та іншими людь­ми в процесі вирішення юридичної справи (як представника влади).

Діяльність юриста характеризується щоденним спілкуванням з різними людьми, які залежать від нього, а тому потребують від ньо­го дбайливого, коректного ставлення. Тільки при високому рівні моральної свідомості як результату моральних знань, переконань, потреб і при дійсно високоморальній поведінці можна говорити про етичну культуру юриста.

Невиконання норм етичної культури може спричинити застосу­вання санкцій аж до звільнення з рядів професії. Тобто етична культура передбачає етичні зобов'язання і відповідальність, що властиві юридичній практиці. Вони закріплені у професійних кодек­сах.

Етичні вимоги, що характеризують етичну культуру адвоката, слідчого, прокурора та інших юристів, повинні знайти практичне застосування в їх професійній діяльності. В умовах побудови пра­вової держави професія юриста покликана уособлювати собою до­бро, справедливість, законність та інші загальнолюдські цінності.

274

Розділ XII

§ 2. Кодекс професійної етики юриста Кодекс професійної етики юриста — це система мораль­них принципів, що лежать в основі діяльності юриста, є його світо­глядним і методологічним орієнтиром. Дати вичерпний перелік усіх моральних принципів юриста неможливо, тому що кожна особа індивідуальна і є носієм більшої або меншої їх кількості в різному поєднанні. Проте варто виділити основні моральні принципи, без яких не може відбутися юрист у правовій державі. Вони становлять зміст кодексу професійної етики юриста.

1. Дотримання принципів верховенства права означає усвідо­млення юристом своєї місії служіння праву. Юрист-практик не по­винен ототожнювати поняття права і закону, але він не може і про­тиставляти їх. Він зобов'язаний керуватися міркуваннями про те, що закон у правовій державі є правовим, справедливим, котрий під­лягає точному виконанню. У випадку, коли якийсь закон, з точки зору юриста, не цілком відповідає ідеям правової держави, то він зобов'язаний стояти на сторожі дотримання прав людини відповід­но до Конституції країни і міжнародних стандартів з прав людини. Кожен юрист покликаний вести боротьбу з правовою анархією, ні­гілізмом, бути «служителем» права, охоронцем закону.

2. Гуманне ставлення до людини — це ставлення до її життя і здоров'я, честі і гідності як вищої соціальної цінності. Для юриста важливо усвідомлювати свою роль, як представника держави у справі створення умов для реального здійснення основних прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, а також їх юри­дичної охорони і захисту. Однієї високої кваліфікації (диплома і ате­стації) недостатньо для того, щоб відбувся професійний працівник юридичної сфери. Необхідно турботливе ставлення до людини, з якою він стикається в процесі виконання своїх службових обо­в'язків. Кожен, хто за обставинами має спілкування з прокурором, слідчим, суддею, адвокатом і т. д., очікує, поряд із кваліфікованим виконанням обов'язків, поважного ставлення до себе. У ході про­фесійного контакту з особами, що вчинили злочин, юрист не пови­нен втрачати витримки і самовладання, зобов'язаний шанувати їх права.

Сформоване в моральній свідомості суспільства поняття поваги передбачає: справедливість, рівність прав, можливість найбільш повно задовольнити інтереси особи, довіру до неї, уважне ставлення

/■ 'тичпа культура юриста 275

ні її переконань, проблем, чуйність, ввічливість, делікатність. У гу­манному ставленні до людини з боку юриста лежить визнання гід­ності особи.

3. Порядність — це вихідний принцип високого морального рів­ня виконання професійних повноважень. Порядність означає органі­чну нездатність до безчесного, низького вчинку. Вона виявляється насамперед у засобах і прийомах, використовуваних юристом у своїй діяльності. Для досягнення поставленої цілі юрист вибирає засоби і прийоми, що не суперечать нормам права і моралі, відповідають прийнятим правилам поведінки. Неможливо законодавчо регламен-іувати всі нюанси, що пов'язані з юридичною практикою, у деяких ситуаціях саме від порядності слідчого, судді, нотаріуса залежить доля, добре ім'я конкретної людини або її близьких.

Порядність юриста-професіонала будується на таких якостях, як довіра і співчуття, чесність і правдивість¹. Ці якості повинні вияв­лятися в усіх видах взаємовідносин: «керівник — підлеглі», «між колегами», «юрист — клієнт».

4. Довіра являє собою ставлення людини до дій іншої особи, до неї самої і заснована на переконаності в її правоті, вірності, сумлін­ності, чесності.

Якщо керівник бачить у підлеглому лише виконавця своєї волі, а не особу, між ними не виникне довіри. Черствість і брутальність і боку керівника, бажання «зірвати зло» на підлеглих, відсутність самоконтролю тільки створює нетерпиму обстановку в колективі. Ображений підлеглий, у свою чергу, може перенести таке пово­дження на колег і клієнтів.

Ґрунтом для довіри може стати тільки турбота керівника про кожного підлеглого. Він має проявити увагу до проблем у ро­дині підлеглого, якими він стурбований; у міру можливостей відгук­нутися на прохання особистого характеру; уміти вислухати і дати пораду; зміцнити впевненість підлеглого в його професійній придат­ності; об'єктивно оцінити його як фахівця. Виконувати обов'язок керівника — це також захищати своїх підлеглих від погроз, насиль­ства, наклепу, образи, жертвами яких вони стають під час виконан-¹ Принцип правдивості передбачає надання тільки правдивої, суб'єктивно істинної інформації. Принцип чесності — ширший, крім суб'єктивно чесного ста­влення до висловлення індивідуальних оцінок, особистої думки, власної правової позиції, він припускає також добросовісну (порядну, гідну, моральну) поведінку V взаємовідносинах із колегами і клієнтами.

г

276 Розділ XII

ня своїх службових обов'язків, а також піклуватися про здорову морально-психологічну атмосферу в робочій групі (колективі). При такому підході підлеглий усвідомлює, що інтереси діла — це і його інтереси.

Довіра між колегами відіграє величезну роль, тому що при ін­дивідуальності праці юриста позитивний результат може бути дося­гнутий тільки спільними зусиллями всього колективу як об'єднання однодумців. Для довіри важлива вимогливість до себе і колег, вмін­ня визнавати допущені помилки, надавати допомогу іншим.

5. Співчуття — це розуміння почуттів і думок іншого. Воно виражається в наданні моральної підтримки устремлінням людини і готовності сприяти їхньому здійсненню (наприклад, знаючи про недостатній досвід свого молодого колеги, надати йому посильну допомогу у складних ситуаціях).

Довіра і співчуття стосовно клієнтів є важливими засобами встановлення морально-психологічного контакту. Використовувати надані державою повноваження необхідно розумно, в рамках зако­ну, з урахуванням загальнолюдських цінностей. Так, норми моралі зобов'язують слідчого в процесі обшуку бережно ставитися до май­на особи, що обшукується.

Людина буде співробітничати з юристом (слідчим, адвокатом), якщо зрозуміє, що він співчуває їй і хоче допомогти шляхом встано­влення істини в справі. Юрист не повинен виявляти агресивність, збентежувати клієнта, викликати в нього почуття провини (крім особливих ситуацій), придушувати його або, навпаки, помітно під­строюватися під позицію співрозмовника. Довіра і співчуття до людини виступають критеріями вибору слідчим, прокурором, суд­дею запобіжного заходу, а також визначення виду покарання, засно­ваного на приписах закону.

6, Чесність передбачає принциповість, вірність зобов'язанням, суб'єктивну переконаність у правоті проведеної справи, щирість перед іншими і перед собою, визнання і дотримання прав інших людей на те, що їм законно належить. Ця якість повинна визначати поведінку юриста у всіх випадках спілкування із клієнтом і взяття на себе зобов'язання щодо виконання таких значимих для нього дій: забезпечення безпеки клієнта або членів його сім'ї, створення всіх умов для захисту, обіцянку довести справу до кінця, які б тру­днощі не довелося перебороти. Чесність — це запорука моральних

/• тична культура юриста 277

стосунків в юридичній практиці. Дана вимога випливає з об'єктивної необхідності спільної діяльності, і виявляється у загальному інте­ресі — встановленні істини.

7. Правдивість юриста являє собою моральну якість, що харак­ теризує його як особу, котра зробила для себе правилом говорити людям істину, не приховувати від них дійсний стан справ, якщо це не заподіє шкоди інтересам громадянина і держави. Правдивість — це загальнолюдська вимога, проте окремі види юридичної діяльності в силу їх специфіки мають потребу у деяких обмеженнях — випра­ вданих і допустимих. До них варто віднести доброчесний обман: дезінформація супротивника, легендування оперативно-розшукової діяльності і деякі інші засоби, що використовують правоохоронні органи. До цього можна додати те, що правда не завжди моральна. Розкриття перед злочинцем плану проведеної операції не можна назвати моральним вчинком. У деяких випадках припустимим і ви­ правданим можна вважати обман стосовно своїх колег, якщо аналі­ зована справа пов'язана з корумпованістю чиновників і необхідно уникати тиску з боку «зацікавлених осіб».

8. Сумлінність означає не тільки діяти компетентно (мати про­фесійні знання, уміння і навички), але й з найбільшою віддачею власних сил і здібностей, докладанням всіх зусиль для виконання професійного обов'язку в найкоротші терміни і при максимально­му врахуванні інтересів справи. Сумлінність передбачає компетен­тність, старанність і пунктуальність в процесі виконання профе­сійних обов'язків.

9. Самовідданість виражається в діях, що за своїм характером представляють собою акт самопожертви — добровільного прине­сення в жертву своїх інтересів, а іноді і життя заради інтересів інших людей, досягнення поставлених цілей в ім'я справедливості.

В умовах перехідного періоду нашого суспільства і держави, що супроводжується нестійкістю економічного, політичного і духовно­го життя народу, саме юристи, як носії високих етичних принципів, повинні стати зразком у виконанні своїх професійних функцій. Не­рідко жертвуючи своїми особистими інтересами (як духовними, так і матеріальними), вони отримують задоволення від результатів своєї праці: якісного і повного розслідування кримінальної справи, вда­лого захисту клієнта в суді і т. п. Так, вчинок працівника право­охоронних органів, що вступає в нерівну боротьбу із супротивни-

и

278

Розділ XII

ком і не шкодує своїм здоров'ям, іноді не має, на перший погляд, істотного практичного ефекту, проте незмірно велика його моральна цінність. Такий вчинок сильніше впливає на свідомість і поведінку всіх членів суспільства — як законослухняних, так і злочинців.

Зазначені принципи містяться в етичних (деонтологічних) кодек­сах юридичних професій. Деякі з них стали «заповідями» юристів-початківців. Наприклад, у СІЛА діють 10 заповідей суддів-поча-тківців: будьте ласкаві; будьте терплячі; будьте порядні; не будьте чванливі; ледачий суддя — поганий суддя; не бійтеся скасування ваших рішень вищими інстанціями; не буває неважливих справ; будьте оперативні; користуйтеся здоровим глуздом; просіть Божо провидіння про допомогу і наставляння.