§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи

на соціальну реальність, через які виражається її правове призма

чення.

Функції юридичної практики можна розділити на дві групи:

Загальносоі{іальні

Спеціально-соціальні (юридичні)

— відображають вплив юри­дичної практики на еконо­мічні, політичні, культурні й інші суспільні відносини

— відображають специфіку правової! впливу конкретного виду юридичної практики на суспільні відносини

економічна, політична, со­ціальна, духовно-культурна, виховна й ін.

репстращйно-засвідчувальна, праворс алізаційна, правоохоронна, правозахііє­на, штрафна, правоконкретизуюча, пр| вороз'яснювальна, правопрогностнчн.і та ін.

Розглянемо докладніше юридичні функції. Відразу ж відзнач 11 мо, що для кожного виду юридичної практики характерні «свої» функції, що наповняються конкретним змістом юридичної спеціалі­зації. В узагальненому вигляді юридичні функції мають такий ви­гляд:

реєстраційно-засвідчувальна — офіційне закріплення конкрсі них суспільних відносин, ситуацій, реєстрація документів і посвід чення їхньої вірогідності, посвідчення договорів і угод, фіксування фактів юридичного значення й ін.;

правореалізаційна — здійснення позитивного впливу на стік і рення гарантій для реалізації прав, обов'язків, заборон, установлІ них правовими нормами;

правоохоронна — забезпечення системи заходів для профіллі* тики порушень прав, свобод, законних інтересів індивідуальніїч і колективних суб'єктів права по недопущенню протиправних дім (і\ превенція);

прішозахисна — забезпечення системи заходів для відновлення ■ і- пісного правового статусу, залученню правопорушників до • •і'п нічної відповідальності, встановлення заходів судового захисту і і їм

■ ■і і ряфна — забезпечення системи заходів примусового впливу,

іших з позбавленнями матеріального, організаційного й осо-

пі о характеру;

іі|іли(іконкретизуюча — конкретизація і деталізація чинної кон-

11" і іп и норми на основі узагальненої індивідуально-правової діяль-

и

іірліиіроз'яснювальна — роз'яснення змісту правових норм,

ІИИіи юридичних актів-документів, умов придбання ними дієвості

просторі і за колом осіб та ін.;

ирлиомрогностична — прогнозування тенденцій подальшого

воїни і ку правової системи, шляхів зростання ролі права; розробка

н идацій з якісного удосконалення юридичної практики, взає-

Миннлпву юридичної практики і правової системи і т. п.

§ 4. Юридична практична діяльність як основа юридичної практики И >риднчна практична діяльність — система свідомо-вольових ротних дій і операцій по охороні і захисту прав, свобод і закон­ нії мі гсрссів особи, що здійснюються юристами на професійній

і ні \ межах права і мають юридичні наслідки. За сферами здій-

гі юридична діяльність може бути поділена на: практичну,

і ну і навчальну. В даному параграфі мова йде про практичну

і"рп ПІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ.

< Ознаки юридичної практичної діяльності:

І)' різновидом соціальної діяльності і зберігає її ознаки, пере-

■ соціальну корисність; ') . іпіснюється в сфері впливу права;

і) виражається в правомірних діях — цілеспрямованих, планова-НИ ші вимагають професійно-правових навичок, уміння, приш­ий підготовки, технічної оснащеності та ін.;

і) с прямована на одержання результату за допомогою правових

мі і різноманітних способів; •) передбачає настання юридичних наслідків або створення умов иі пп виконання яких приводять до таких наслідків;

128

РоиМл і

6. здійснюється колективними й індивідуальними суб'єктами права;

7. є формою створення, розвитку, реалізації, охорони і захік і\ об'єктивного і суб'єктивного права.

Юридична практична діяльність (юридичні дії й операції) основа і динамічна частина юридичної практики, що вплипа- 11 | соціальну діяльність інших членів суспільства, забезпечує (охоро« няє і захищає) їхнє нормальне життя. Юридичну практичну дія 11. ність не можна ототожнювати з юридичною науковою й освітньою діяльністю. Будучи взаємопов'язаними, вони є трьома формами юридичної діяльності.

Юридичну практичну діяльність варто відрізняти від прси поведінки. Якщ^ юридична практична діяльність є зовнішньо акти вною, дією, що спрямована на досягнення мети, то правова ікни дінка може бути як активною, так і пасивною, як дією, так і бе (і яльністю, як правомірною, так і протиправною.

Юридичну практичну діяльність необхідно відрізняти й від орга нізаційно-правової діяльності фахівців не юридичного профіті Наприклад, правовою діяльністю можна назвати оформлення відря дження, тому що воно вимагає ряду правових рішень. Однак такі діяльність традиційно юридичною не визнається, і її нерідко вико нують фахівці, які не мають юридичної освіти. Не можна назнані юридичною організаційно-правову діяльність ряду працівники! правоохоронних органів, відділів їхніх міністерств і відомств, том) що вони використовують право для вирішення позаправових соці.і льних цілей — економічних, політичних, управлінських та ін.

Юридичною стає соціальна діяльність, що відбувається в межал правової системи суспільства й орієнтована на використання праві і вого інструментарію. Тобто ознакою юридичної практичної діяль ності, що визначає особливості правової культури його суб'єкта є юридичність. Всі інші види діяльності характеризуються нспи значеністю юридичності. Юридичність цієї діяльності означає, що основним інструментарієм юриста-практика є право, його мислей ня — правове, у процесі діяльності він використовує юридичні 1.1 соби, сама діяльність регламентується нормами права, мета діяль ності — правова, її результати — правові.

Мета юридичної практичної діяльності може бути представлена через три компоненти: 1) захист прав і свобод особи; 2) забезпе

Чічіш іі/ніктиш Юридична практична діяльність 129

шііості; 3) охорона правопорядку. В залежності від пред-■ і. пня установ, де працюють юристи (суд, прокуратура, мі-і ба безпеки, державна виконавча служба й ін.), мета здо-мнпфстний характер і виражається в завданнях і функціях п їй.пості. Мета юридичної практичної діяльності в значній ■ і пі і'іаг її результат в остаточному підсумку і на кожному етапі ін іній (найближчі, проміжні, остаточні, перспективні цілі). Юридична практична діяльність виявляється, як правило, у діях — прямоианих, планованих — це повсякденний пошук правового і а ,и \ пою читання, обробка, урахування можливих зауважень пі похідні поїздки з метою одержання цього матеріалу й ін. І мишії елементи юридичної практичної діяльності:

програмування пошуку, перевірки й оцінки фактичної інфор-

роведсні з дотриманням свободи вибору методів роботи;

пошук правової інформації, її приступність, інформаційна на­шої і. виконуваної роботи; правова оцінка представлених або ні і(І и них фактів, заснована на формальній визначеності виконува-I)()(")() ти;

11 по і р правових норм і одержання юридичного висновку як певного ступеня творчої самостійності при вирішенні юриди-і прав і правових завдань; ведення в правових рамках переговорів, виступів у судах та

'і органах, посередництво в процесі вирішення конфліктів, що не

і аг певного ступеня ризику;

підготовка й оформлення правових документів у вигляді рі-юкідок, пропозицій; розробка й обгрунтування позиції, що пе-і.н певний темп і безперервність виконання роботи; залучен-ііічних засобів;

контроль над процесом і результатами будь-чиєї діяльності, мірольність і відповідальність власної діяльності й ін. І* )|мідична практична діяльність не тільки формує професійно­му культуру юриста, але і виступає показником цієї культури.

§ б. Процесуальна форма як внутрішня організація юридичної практики та її структура

Фі ірма юридичної практики має дві сторони: зовнішню і внутрі-Ипутршшьою є процесуальна форма, а зовнішньою — правові

<>І<>ГІ

акти-документи (нормативні і процесуальні) як способи існуна і зовнішнього вираження змісту юридичної практики.

Процесуальна форма — урегульовані системою правових при писів умови і послідовність провадження окремих процесуальних дім і прийняття процесуальних рішень, узяті в сукупності¹.

Основні ознаки процесуальної форми: 1) установлюється дл| упорядкування діяльності правосуддя; 2) регулюється нормами при цесуального права; 3) залежить від системи принципів процсс\.і їй ного права; 4) надає процесуальні гарантії учасникам про цс і \ 5) має системність.

Кожен юридичний процес має свою процесуальну форму. Нон,і являє собою не тільки визначений законом порядок діяльності плі і реалізацію цього порядку в конкретній діяльності. Дотримання про цесуальної форми органом дізнання, слідчим, судом є прояві і високої професійно-правової культури.

Процесуальна форма як внутрішня організація юридичної щх\\ тики — це:

процесуальний режим (система юридичних гарантій);

процесуальні провадження (комплекс взаємообумовлених і він ємозалежних процесуальних дій);

процесуальні стадії (система взаємозалежних частин проїк' \ що складаються з ряду юридичних дій, які характеризують динамі ку розгляду заведеної юридичної справи). Для того щоб ефект іп.п. і діяла вся система юридичної практики, необхідно насамперед щ безпечити її внутрішню організацію.

В Україні процесуальна форма визначається кодексами — кримі нально-процесуальним, цивільно-процесуальним, про адміністрапіиш правопорушення, господарським, а також регламентами Верховної Ради, Конституційного Суду й іншими нормативно-правовими ам і ми. Відповідним законодавством чітко названі учасники проїк розподілені функції між ними, зазначені способи виконання цих ф\ 11 кцій. Так, кримінально-процесуальним кодексом передбачене і суб'єктів, уповноважених проводити дізнання, попереднє сліді з кримінальних справ, здійснювати нагляд за слідством і пр.і восуддям, підтримувати державне обвинувачення, виконувати вирої и

¹ Один із перших дослідників процесуальної форми проф. В. М. Горшеш.ои і н.

таке її визначення: «...це сукупність однорідних процесуальних вимог; пропої

них до дій учасників юридичної діяльності, і спрямованих на досягнення юриді значимого результату». Див.: Юридическая процессуальная форма: теория п нр " тика /Под рсд. П. Е Недбайло и В. М. Горшенева. — М., 1976. — С. 13.

чіп і практика. Юридична практична діяльність 131

11 оі слдів. Установлено чіткий порядок, послідовність прийнят-ірмлсння тих чи інших рішень по справах, уся процесуальна пильності по розслідуванню правопорушень у цілому і роз­прав у судах: порушення справи; попереднє розслідування;

н іка і призначення судового засідання; судовий розгляд і ви-

"•її рішення (вироку); перегляд рішення суду, що не вступило шу силу; виконання рішення (вироку); у виняткових випад-ін регляд судових рішень, що вступили в законну силу.

111 есуальна форма перебуває в нерозривному зв'язку зі зміс-

і К Іридичний процес і процесуальна форма не можуть існувати і одного. Недотримання процесуальної форми є підставою > ' і н \ вання раніше прийнятого рішення або неприйняття, пове-I мі 11 або залишення документа (позовної заяви, скарги, конститу­цій! о звертання, подання і т. п.) без розгляду.

I Ірцвова процесуальна форма визначається конституційним і спе- і и-іиїм іаконодавством і виключає відступ від неї, щоб забезпечити И юронній, законний і обґрунтований розгляд справи. Процесуаль-

■ пшоном спеціально вирішується питання про склад учасників, ■ її ь івність, підстави у межах їхніх дій на кожній стадії.

§ б. Юридичний процес і його види

И Юридичний процес (лат. ргосеззиз — рух уперед; англ. _)игі-

іі |)госе5з) — урегульований процесуальними нормами порядок

і И пості компетентних державних органів, що виражається в сис-

н їхніх процесуальних дій по підготовці, прийняттю і документу-

иню юридичних рішень загального й індивідуального характеру.

иі цьому відповідно до процедурно-процесуальних норм відбува-

істосування норм матеріального права, вирішення індивіду-

опкретних справ і фіксування їхнього розгляду в правових

іептах. Н Іридичний процес — збірне наукове поняття, різновид соціаль­ні ■ ■ процесу, що представляє собою форму перетворення юридич-.іп.них моделей, закріплених у національному законодавстві і народних актах, у реальну систему правовідносин з її про-і рпою стороною, спрямованою на досягнення юридичного ре-

II і II V (мЄТИ).

Ииі.іки юридичного процесу:

і) різновид соціального процесу;

132

Розділ V

2. має юридичну природу, його призначення — вирішення юриди­чних справ (правопорушення, спори про право, скарги й ін.);

3. регламентується процесуальними нормами національних і між­народних актів, на основі яких здійснюється;

4. є владною діяльністю уповноважених суб'єктів — компетен­тних органів і посадових осіб;

5. складається з процесуальних стаді— сукупності процесуа­льних дій, пов'язаних найближчою мєтоїо;

6. має на меті прийняття юридичних рішень загального (норма­тивні акти) або індивідуального (правоззстосовчі акти) характеру;

7. фіксується, як правило, у документально оформлених право­вих актах різними технічними засобами.

Система процесуальних дій — визначений нормами права поря­док діяльності слідчих, адміністративних, судових та інших органів.

Юридичний процес можна класифікувати по галузях процесуа­льного права: конституційний; кримінальний; цивільний; господар­ський; адміністративний (в частині адміністративної діяльності судів і діяльності будь-яких адміністративних органів по залученню до юридичної відповідальності). У даному «шадку за основу класифі­кації узяті відповідні галузі матеріального права. Однак за допомо­гою такої класифікації неможливо уявити іоридичний процес як сис­тему в усій її структурній єдності.

Найбільш оптимальною для цієї мети (.класифікація юридично­го процесу по основних правових формах здійснення функцій (фор­мах діяльності) держави:

Правотворчий процес — урегульована правовими нормами система взаємозалежних процедур (стадій) по прийняттю, зміні, обнародуванню (доведенню до відома виконавців) законів і підза-конних актів уповноваженими органами держави, організаціями і посадовими особами.

Правозастосовчий процес — урегульована правовими нормами система взаємозалежних процедур (стадій) по розгляду і вирішен­ню юридично значимих індивідуальний справ уповноваженими органами держави, організаціями і посадовими особами.

Судовий процес (як різновид правозастосовчого процесу) — урегульована правовими нормами систзма взаємозалежних про­цедур (стадій) по судовому розгляду і вирішенню юридично зна­чимих індивідуальних справ — цивільних, кримінальних, господар-

Юридична практика. Юридична практична діяльність _133

ських. Для кожного виду судових справ судовий процес має о^с0°" ливості.

Контрольно-наглядовий процес — урегульована правов^ЙМИ нормами система взаємозалежних процедур (стадій) по пере£ІР^ш уповноваженими органами держави, організаціями і посадов^ими особами відповідності (невідповідності) контрольованих об'£^кт1Б формально-визначеним нормативам (стандартам), що завершується ухваленням рішення про заходи реагування, адекватні отрима^ним результатам.

Установчий процес — урегульована правовими нормами ^сис" тема взаємозалежних процедур (стадій), здійснюваних уповн^ова" женими органами держави, організаціями і посадовими особам^ ^п0 формуванню, перетворенню або скасуванню органів держави, їхніх структурних підрозділів, посадових осіб.

Судовиробничими процесами є наступні види:

конституційний — його змістом є спір про право і діяльі^іість конституційних та інших видів судів з вирішення такого спору :* У^С1" ма встановленими законом для цього діями. У конституційному ^за" коні «Про Конституційний Суд України» другий розділ присвяч£^нии загальним правилам конституційного судочинства, третій — особ­ливостям конституційного провадження;

кримінальний — його змістом є розслідування справи про ^зл0" чин відповідними органами і розгляд справи судом загальної к>Р^ис_ дикції з винесенням рішення про вид і міру відповідальності об£^инУ^-вачуваного, використовуючи для цього усі встановлені законо^м Д¹¹ (запити, експертизи і т. д.). Для кримінального процесу характ"^еР^ш такі елементи, як порушення кримінальної справи; учасники; до^кази' підсудність; провадження в суді першої інстанції, у касаційній ін­станції, виконання вироку і т. д.;

цивільний — його змістом є спір про право, вчинені правопо­рушення і діяльність цивільного суду з вирішення такого сг>°РУ; розгляд справи про цивільне правопорушення провадиться з г⁵™⁶" сенням рішення про вид і міру відповідальності правопорушнику використовуючи для цього усі встановлені законом дії (запити,, ^екс" пертизи і т. г.). Цивільний процес характеризується наявністю У^ча" сників, доведенням і доказами, процесуальними строками, підгото­вкою справи до розгляду, порядком розгляду і вирішенням спр^ави> винесенням постанови й ін. Його особливістю є те, що обидві сто­рони, котрі сперечаються, не мають владних повноважень;

134 р„ _и

господарський — його змістом є спір про право, вчинені пр| вопорушення і діяльність господарського суду, третейського і з вирішення такого спору; розгляд справи про господарське правоио» рушення провадиться з винесенням рішення про вид і міру віднині • дальності, використовуючи для цього усі встановлені законом ііі (запити, експертизи і т. п.). У господарському процесі також < ГИ елементи, як доведення і докази, процесуальні строки, підгої1

справи до розгляду, порядок розгляду і вирішення справи, винсо

постанови й ін.;

адміністративний — його змістом є спір про право і дія п. ність адміністративного суду з вирішення такого спору з усіма і її обхідними для цього діями (запити, експертизи і т. п.)². В адмінії тративному судочинстві трохи в іншій ролі виступають док. являючи собою положення про органи і посадових осіб, та ін. II. н процес можна назвати адміністративно-юстиційнилі або адміні стративно-судовиробничим (правозахисним) процесом по до 11 мі манню законності в державному управлінні³.

Усі зазначені види судовиробничого процесу є взаємно пере хідними, що зумовлено пов'язаністю між собою норм матерій м. них галузей права.

Кожен процес складається із системи різних проваджені, Наприклад, кримінальний процес включає: досудове провадженні і заявами і повідомленнями; слідче (дізнання і досудове слідстім і) систему судових проваджень (попереднє провадження; судомнії розгляд; апеляційне провадження; касаційне провадження; винятю і ве провадження).

² У системі адміністративних судів України введені .місцеві адміністративні Окружний адміністративний суд АР Крим, 24 окружні судів в областях, Окр\ .ми адміністративні суди міст Києва і Севастополя, а також апеляційні адміністр.і пішії суди — Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, < ми. топольський, Харківський. Позивачами в адміністративних судах можуть бути гри мадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи, що не є суб'єктами владних відносин, а також представники атади у випадках, коли позов подаси., і Щ виконання повноважень останніх.

³ Крім зазначеного виду адміністративного процесу функціонують насі)

його види: адміністративпо-управлінський (правозастосувальний) — викопними титульного юридичного процесу державного органа, що діє в рамках своєї коми, тенції; административно-юрисдикційний — регулювання відносин, що складніші, ся в зв'язку з порушенням адміністративно-правових приписів.

чічіш практика. Юридична практична діяльність 135