§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності

Юрист-практик (суддя, адвокат, нотаріус та ін.) в демократично­му суспільстві діє в атмосфері заохочування за сумлінну працю. Застосування заохочувальних норм формує правосвідомість, право­ву культуру, культивує ініціативу, зразок сумлінної діяльності. Ін­дивідуальні заохочувальні норми володіють особливою цінністю, якщо розглядати їх у контексті утвердження юриста-практика як автономної особи. Водночас за вчинення посадового або іншого проступку він несе відповідальність згідно з чинним законодавст­вом при дотриманні встановлених гарантій його недоторканності. Дисциплінарна відповідальність працівників юридичної служби будь-якого профілю наступає у випадку порушення ними дисцип­лінарних статутів, учинення дисциплінарних проступків. Всі сфери юридичної діяльності мають визначені режими притягнення праців­ників до відповідальності.

За порушення вимог деонтологічних кодексів (кодексів честі, раритетів, канонів етики тощо) також передбачається дисциплінар­на відповідальність, що визначається кваліфікаційними комісіями професійних об'єднань юристів. При цьому враховуються всі обста­вини зробленого проступку, його вага і збиток, заподіяний прести­жу професії. Проступком, що ганьбить честь і гідність юриста-про-фесіонала, признається така дія або бездіяльність, що хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна з високим званням судді, адвоката, нотаріуса, слідчого та ін. За вчинення такого про­ступку кваліфікаційна комісія (колегія) може припинити повнова­ження юриста (судді, адвоката, нотаріуса) у порядку, що передбача­ється законом.

Закон передбачає, що підставою юридичної (дисциплінарної) відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку — про­типравної, винної (навмисної або необережної) дії або бездіяль­ності — зазіханні на службову дисципліну в державному органі внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх службо­вих обов'язків; порушенні заборон і обмежень, зловживанні права-

исциплінарна відповідальність юристів-практиків 205

ми; вчиненні проступку, що ганьбить його як державного службовця і дискредитує орган, де він працює.

Загальні правила залучення юристів до дисциплінарної відпові­дальності:

1. за дисциплінарний проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення;

2. дисциплінарне стягнення накладається, як правило, не пізніше шести місяців з моменту вчинення проступку і не пізніше одного мі-сяця з моменту його виявлення.,

3. дисциплінарне стягнення (письмове) вважається знятим у ви­падку відсутності нового стягнення протягом одного року з дня його накладення, усне — по закінченні одного місяця (наприклад з пра-цівника органів внутрішніх справ);

4. дисциплінарне стягнення може бути зняте достроково відпо-відною комісією;

5. рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене у вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію, вищий державний орган або в судовому порядку (наприклад адвокат може звернутися протягом трьох місяців у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури)

Розгляд дисциплінарної справи здійснюється в порядку, встано­вленому відповідно до нормативно-правових актів. Стадії дисциплінарного виробництва. Основні стадії:

1. перевірка даних про дисциплінарний проступок;

2. відкриття дисциплінарного провадження;

3. розгляд дисциплінарної справи (аналіз фактів і обставин, що мають відношення до справи);

4. ухвалення рішення (про накладення дисциплінарного стягнен­ня або відмову в його накладенні).

Факультативні стадії:

1. виконання рішення по дисциплінарній справі;

1. оскарження рішення в справі у відповідні органи. Так, скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі розглядає Вища кваліфікаційна комісія адвокатури.

Загальні види дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) до­гана; 3) зниження кваліфікаційного класу (чину, рангу); 4) зниження

206 Розділ УІП

в посаді; 5) звільнення з посади; 6) призупинення на певний строк дії ліцензії або свідоцтва про право на заняття юридичною діяльністю (стосується насамперед нотаріусів і адвокатів); 7) анулювання ліце­нзії (свідоцтва) про право на заняття юридичною діяльністю.

Відповідальність юриста виражається не тільки у виконанні дисциплінарного покарання. Відповідальність повинна полягати в тому, що юрист і без покарання відчуває, так би мовити, «розка­яння совісті», якщо підвів колектив або з його провини (недбалості) постраждав законослухняний громадянин. Бути деонтологічно (ети­чно) відповідальним — це, насамперед, визнавати і захищати цін­ності співтовариства юристів, сприяти реалізації його цілей.