§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист

Однією з особливих ознак сучасного світового соціального про­гресу є ріст інформації в суспільних відносинах. Україна утягнена в цей процес, її подальший поступальний рух до соціальної пра­вової держави залежить від матеріально-енергетичної й інформа­ційної оснащеності. Інформація в суспільстві стає головним со­ціальним капіталом. Тому в системі законів і підзаконних актів, створених після проголошення незалежності держави, значне міс­це відведено розвиткові інформатики¹.

Правова інформатика — комплексна галузь знань, що вивчає закономірності інформаційних процесів, проблеми створення, впро­вадження й ефективного функціонування комп'ютеризованих сис­тем обробки правової інформації і, зокрема, системної інформації законодавчої і підзаконної, а також правозастосовчої і правоутво-рювальної діяльності.

Інформатика вивчає суміжні галузі автоматизованих інформацій­но-переробних технологій у конкретних областях суспільної прак­тики (державне управління, правотворчість, охорона суспільного порядку, правова освіта й ін.), проблеми нормативно-правового ре­гулювання і використання сучасних технологій в усіх видах систем і підсистем суспільства. Якщо кібернетика вивчає загальні закони руху інформації в цілеспрямованих системах будь-якої природи, то інформатика, зокрема правова інформатика, займається осягненням технології збору, передачі, нагромадження, переробки і користу­вання правової інформації лише в реальних системах соціального призначення. Інформатика має на меті, спираючись на теоретичний фундамент кібернетики й інших наук та використовуючи сучасні за-

¹ Див.: Закони України «Про інформацію», «Про мови», «Про державну таємни­цю», «Про науково-технічну інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про захист інфор­мації в автоматизованих системах», «Про бібліотеку і бібліотечну справу», «Про інформаційні агентства, про зв'язки», «Про національний архівний фонд і архівні установи», «Про національну програму інформатизації», «Про авторське право і су­міжні права», «Про обов'язковий зразок документів», «Про телекомунікацію» та ін.

334

Розділ XV

соби і методи переробки знань, звільнити людину від трудомістких і складних операцій переробки інформації в усіх видах суспільної практики, у тому числі юридичної.

Громадянське суспільство, тобто суспільство з досить розвину­тими економічними, культурними, правовими і політичними відно­синами, незалежне від держави, але взаємодіюче з ним, не може не бути інформаційним. Для його функціонування важлива: 1) інфор­мація «ззовні», тобто з боку зарубіжних держав, знання їхніх соці­альних досягнень, подій і явищ; 2) інформація «зсередини» — знан­ня власних подій і явищ, цінностей, що потребують збереження. Розширення гласності, інформованості сприяє прилученню людей до активної участі в справах суспільства, держави, збереженню позитивного національного досвіду і критичному виборчому запо­зиченню досягнень сусідніх держав. Недооцінка, перекручування або неповнота інформаційних відносин між суспільством і публіч­но-правовими інститутами здатні спричинити відчуження громадян від влади.

Однією з умов ефективної роботи юриста є правова інформа­тизація суспільства Інформатизація — це сукупність взаємозале­жних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі виробництва, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів і інформаційних технологій, що побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної і комунікаційної техніки². У цьому зв'язку цінним є прийняття законів «Про Конце­пцію Національної програми інформатизації» і «Про Національну програму інформатизації», а також створення Дорадчоїради з пи­тань інформатизації щи Верховній Раді. Мета цієї' ради — сприяти виробленню політики в сфері інформатизації, підготовці і утвер­дженні завдань Національної програми інформатизації з урахуван­ням новітніх досягнень і технологічних рішень.

Державне управління в області суспільних інформаційних відно­син покликано втілити в життя державну політику, методи і спосо­би створення інформаційних ресурсів, їхнього обороту, збереження, збору, нагромадження, систематизації, використання, захисту, тобто

² Таке визначення інформатизації дане в ст. 1 Закону України «Про національну програму інформатизації».

Інформаційна культура юриста 335

формувати інформаційне суспільство. Україна повинна стати інфор­маційно-правовим суспільством.

Інформаційно*' суспільство — це постіндустріальне суспіль­ство з розвинутим інформаційним виробництвом і високим рівнем інформаційної культури, у якому ефективність діяльності людей за­безпечується розмаїтістю послуг, заснованих на інтелектуальних інформаційних технологіях і технологіях зв'язку³.

Термін «інформаційне суспільство» уперше використовував япон­ський вчений Е. Масура в 1945 р. і був закріплений у соціології на початку 80-х рр. XX ст. Інформаційне суспільство характеризується високим рівнем використання інформації, що кардинальним чином впливає на економічний розвиток і соціокультурні зміни в суспіль­стві. У технічній сфері це виражається в широкому впровадженні інформаційних технологій у виробництво, економічне, ділове життя, у систему освіти і побут. В економічній сфері інформація перетво­рилася на товар. У соціальній сфері вона стає головним фактором зміни якості життя. У політичному житті вільний доступ до різнома­нітної інформації покликаний забезпечити широкий обмін думками, поглиблення демократії. У культурній сфері обмін інформацією допо­магає формуванню відповідних норм і цінностей, що відповідають потребам нового суспільства. У правовій сфері це означає правове забезпечення інформаційних відносин як усередині країни, так і за кордоном.

В інформаційній політиці України юристові відведена відповідаль­на роль, оскільки інформаційне законодавство регулює суспільні правовідносини про інформацію як форму вираження інших правовід­носин: права інтелектуальної власності, інформатизації, захисту інфо­рмації, інформаційної безпеки і т. п.

Особливу значимість у юридичній практичній діяльності має пра­вова інформація, що являє собою відображення розмаїтості право­вих явищ і процесів, доступних для сприйняття. Закон України «Про інформацію» визначає правову інформацію як сукупність документо­ваних або привселюдно проголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними, а також їх про­філактику (ст. 22). Власне цінність правової інформації визначаєть-³ 17.05.2006 р. започатковано святкування Всесвітнього дня інформаційного суспільства.

336

Розділ XV

ся сукупністю таких факторів: приступністю, обсягом, своєчасні­стю і вірогідністю.

Правову інформацію можна розділити на такі типи: офіційну (те­ксти законів, акти тлумачення правових норм), спеціалізовану (на­укові коментарі, довідники, монографії, лекції і консультації юристів), масову (всяку інформацію ЗМІ). Інформація про право надходить також по каналах найближчого оточення (друзі, сусіди, колеги по роботі). Існує й інша класифікація видів інформації: поточна (нор­мативні й інтерпретаційні акти, акти правозастосування і реалізації прав і обов'язків); ретроспективна (в історичному аспекті: норма­тивні акти і їхнє застосування й ін.); факторична (емпіричні пра­вові відомості); оглядова (наприклад художньо-публіцистична інфо­рмація); концептуальна (наукові знання про праводержавні явища). Для юриста пріоритетним є використання офіційної правової інфор­мації, у тому числі тієї, котра міститься в комп'ютерній базі даних. Наприклад, юристи, що працюють у юридичних службах парламен­ту України, як і депутати, користуються «Електронним інформацій­ним бюлетенем» Управління комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради.

§ 2. Поняття, зміст і структура інформаційної культури юриста Інформаційна культура юриста — це обумовлена рівнем роз­витку інформаційного суспільства система знань, умінь і навичок юриста в області інформаційних і інформаційно-правових відносин, використовуваних для забезпечення його практичної діяльності і надання різноманітних правових послуг у суспільстві. Зміст інформаційної культури юриста:

Інформаційні відносини

Інформаційна поведінка

Інформаційна свідомість

інформаційний режим, інформаційна війна,

інформаційні процеси,

обмін інформацією

йін.

інформаційна послу­га, інформаційна дія­льність, інформацій­ний запит, інформа-ційні наслідки й ін.

інформаційні знання,

уміння і навички,

інформаційна

компетентність

Практичний аспект

Теоретичний аспект

Інформаційна культура юриста має дві сторони: інформаційно-технологічну (знання національних і глобальних комп'ютерних

Інформаційна культура юриста 337

мереж, у тому числі Інтернету, їхнє використання) і інформаційно-правову (своєчасна інформованість про новітні закони й інші пра­вові акти, уміння донести їх до клієнта).

Структура інформаційної культури юриста:

1. оволодіння знаннями в області інформатики й інформаційного законодавства, широка інформованість про життя інформаційного суспільства, його закономірності, права і обов'язки громадян як учасників інформаційних відносин;

2. переконаність у необхідності служити суспільству шляхом використання послуг, заснованих на нових досягненнях в галузі роз­витку засобів інформатизації та інформаційних технологій;

3. участь в інформаційних відносинах, ефективне використання інформаційних ресурсів і засобів інформаційних комунікацій, а також принципів і норм інформаційного законодавства: збереження персо­нальних даних (особистої інформації), забезпечення інформаційної безпеки суспільства, захист професійної таємниці, державних інфо­рмаційних стандартів та ін.

Особливість інформаційної культури юриста полягає в тому, що він повинен уміти не тільки користуватися інформаційними послуга­ми, але й сам їх надавати як фахівець в області права: інформувати клієнтів про нові норми права, що стосуються юридичних справ, які знаходяться у нього на розгляді.

Інформаційна культура юриста припускає насамперед його інформаційно-правову компетентність, уміння вільно оперувати такими поняттями: «інформаційна діяльність», «інформаційний запит», «інформаційна продукція», «інформаційна послуга», «інфор­маційні потоки», «інформаційні бар'єри», «інформаційний потенціал», «інформаційний режим», «інформаційні системи», «інформаційні про­цеси», «інформаційний фонд» та ін.

Професіоналізм юриста в сфері інформатики передбачає, що він володіє знаннями, уміннями і навичками у використанні права на доступ до будь-якої інформації — відкритої і з обмеженим досту­пом (крім таємної, розголошення якої забороняється, оскільки це може принести шкоду суспільству, державі, особі). Це означає, що з метою виконання професійних обов'язків юрист має право напра­вити в будь-яку організацію мотивований інформаційний запит — письмове звертання з приводу ознайомлення з офіційними доку­ментами державних органів з будь-яких питань, крім відомостей

з обмеженим доступом, і одержати повну і достовірну відповідь. Більше всього збором такого роду інформації займається юрискон­сульт. Він, наприклад, аналізує результати розгляду претензій, по­зовів і судових справ, практику укладання і виконання договорів (контрактів). Свої узагальнення він вносить керівникам для удоско­налення правового забезпечення діяльності установи або підприєм­ства. Він також одержує у встановленому порядку від посадових осіб міністерств, підприємств, їхніх структурних підрозділів докуме­нти, довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Юрист вправі брати участь у всіх видах інформаційної діяль­ності: одержанні, використанні, поширенні і збереженні інфор­мації. Вміла інформаційна діяльність юриста, що виражається в здатності вибирати достовірну і точну інформацію, вчасно її оде­ржати в необхідній кількості, ефективно використовувати потрібну інформацію, здійснити режим її збереження, уникнути дезінфор­мації — показник його інформаційної культури.

У випадку використання комп'ютерної мережі для одержання інформації культура юриста виражається в навичках вільного вибо­ру джерела, провайдера, формату, стандарту, програми і технології інформації.

Юрист зобов'язаний стояти на стражі інформаційної безпеки громадян, реалізації прав громадян і їхніх об'єднань щодо режиму доступу до інформації. Показником інформаційної культури юриста є уміння орієнтуватися на ринку інформаційних ресурсів, послуг, інформаційних систем, технологій. Велике значення має поінфор­мованість про Національну програму інформатизації і локальні програми інформатизації (установ, підприємств, організацій, усіх форм власності, міністерств і відомств, регіонів та ін.), прагнення професійними способами здійснювати її у своїй організації, уста­нові, підприємстві. Створювані загальнодержавні і регіональні си­стеми і мережі інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів влади припускають високу інформаційну культуру юриста, його здатність оперативно використовувати новітні технології, засо­би комунікації, зв'язку.

До послуг юриста — працівника правоохоронних органів, нале­жать автоматизовані інформаційні системи органів внутрішніх справ, криміналістичний і оперативно-розшуковий облік, здійсню-

Інформаційна культура юриста 339

ваний інформаційними центрами Управління МВС обласного рівня, а також Інформаційним Бюро МВС України. Є такі види обліку: ал­фавітний облік затриманих і засуджених злочинців, дактилоскопічний облік злочинців, картотека слідів рук з місць здійснення нерозкритих злочинів, облік непізнаних трупів і осіб, що зникли при невідомих обставинах, облік украденого, вилученого, добровільно зданого або знайденої вогнепальної зброї. Крім того, існує облік украдених предметів старовини і мистецтва, облік украдених, загублених пас­портів, а також паспортів злочинців, що ховаються, облік украдених вантажів і вантажів, що прибули з нестачею, облік нерозкритих убивств, розбійних нападів, крадіжок, облік автотранспортних засо­бів, їхніх власників і водіїв.

Наприклад, істотним досягненням, що сприятливо впливає на розкривання юристами-практиками правопорушень в економічній сфері і корупції, є створення Єдиної комп'ютерної мережі господар­ських судів України й унікальне програмне забезпечення по автома­тизації судового діловодства. Впровадження і вміле користування комп'ютерною технологією відкриває можливість забезпечувати плідну взаємодію господарських судів і органів державної влади в боротьбі з правопорушеннями в економічній сфері, бути обізнаним про діяльність і проблеми сусіднього відомства, обмінюватися інфо­рмацією через електронну пошту. Так, технологія системи обміну інформацією про накази суддів з банківськими установами через електронну пошту Національного банку України унеможлишіює спи­сання грошей за підробленим наказом і забезпечує можливість кон­тролю з боку суддів господарського суду за виконанням наказів. Необхідна подальша комп'ютеризація всієї судової системи і, у пе­ршу чергу судів першої інстанції — місцевих судів загальної юрис­дикції.

Важливим напрямком діяльності юриста є боротьба з комп'юте­рними злочинами, що спричинило створення комп 'ютерної поліції (міліції), яка діє в напрямку виявлення, запобігання, відшукання і за­лучення до відповідальності комп'ютерних правопорушників. У її системі потрібне успішне функціонування спеціального підрозділу по боротьбі з використанням глобальної мережі Інтернет з метою здій­снення злочинів на території України або щодо її громадян⁴. Чим інтенсивніше йде процес комп'ютеризації, тим більше реальним стає

⁴ У зв'язку з цим принципового значення набуває якісна підготовка фахівців юридичного профілю в сфері інформації й інформатизації.

340

ріст комп'ютерної злочинності. Сучасне суспільство, стаючи більш залежним від комп'ютеризації, відчуває економічні наслідки комп'ю­терних злочинів.

Слід зазначити, що Віденська декларація про злочинність і право­суддя, яка була прийнята на X Конгресі ООН 10—17 квітня 2000 р., у п. 18 акцентує увагу на необхідності розробки орієнтованих на конкретні дії програмних рекомендацій щодо попередження злочи­нів, пов'язаних з використанням комп'ютерів, і боротьби з ними. Зазначений Конгрес ООН запропонував Комісії з попередження злочинності і кримінального правосуддя діяти в цьому напрямку, приймаючи до уваги роботу, що ведеться в інших форумах. Він та­кож зобов'язався сам працювати в напрямку «зміцнення можливо­стей по попередженню, розслідуванню і переслідуванню злочинів, пов'язаних з використанням високих технологій і комп'ютерів».

Успіх професійної діяльності сучасного юриста в значній мірі визначається рівнем його інформаційної культури.

Розділ XVI ПРОФЕСЮГРАМИ ЮРИДИЧНИХ ПРОФЕСІЙ