§10. Дізнавач

Дізнавач (від слова «дізнавати, дізнати що-небудь», що означ;к «допитатися, довідатися, розшукати; упевнитися в чому-небудь, дізні тися детально і вірно»; англ. ^иезтог, пщшгіез) — посадова особа що уповноважена на проведення дізнання — початкової стадії досу дового розслідування кримінальних справ та вживання всіх заходів необхідних для попередження і припинення злочинів.

Основне призначення дізнавача — здійснювати необхідні опв ративно-розшукові та інші заходи, передбачені кримінально-процссу альним законом з метою виявлення ознак злочину і осіб, його що скоїли, до моменту передачі кримінальної справи прокурору або слідчому, а також виконувати окремі слідчі дії за дорученням слід чого.

Оперативно-розшукова діяльність дізнавача не є процесуальною, тому при її здійсненні дізнавач України керується Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». Проте слідчі дії, викону­вані дізнавачем, зокрема за дорученням слідчого, визначені при­писами Кримінально-процесуального кодексу України. У цьому ж кодексі вказані органи дізнання, в межах повноважень яких здійс­нюється діяльність дізнавача. Це — міліція, податкова міліція, ор­гани безпеки, органи прикордонної служби, митні органи, органи державного пожежного нагляду. З них оперативно-розшукову діяль­ність здійснюють органи внутрішніх справ, служби безпеки, служ­би зовнішньої розвідки, управління державної охорони.

В якості органів дізнання виступають начальники органів управ­ління Військової служби правопорядку Збройних сил України та їх заступники з питань провадження дізнання; командири військових частин, об'єднань; начальники військових установ; командири кора­блів; начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні за­значених установ; капітани морських суден, які перебувають у даль­ньому плаванні.

Дізнавач у своїй діяльності керується національним законодав­ством, внутрішніми переконаннями, письмовими вказівками органу дізнання і прокурора. Він має меншу процесуальну самостійність, чим слідчий, оскільки його процесуальні рішення повинні затвер-

ч шідіі професії «юрист» 91_

я органом дізнання, а у ряді випадків одержувати санкцію

І>а І Іавіть якщо дізнавач не згоден з вказівками органу ді-

п тич і прокурора і оспорює їх, він не повинен припиняти їх вико-

іні І (гшавач не має права одночасно займатися процесуальною

процесуальною діяльністю в конкретній кримінальній справі.

ніш ту якщо дізнавач є зацікавленою особою в справі, він зобо-

| ' нині іаявити самовідвід.

омпстенцію дізнавача входить: викликати потерпілих, підо-

'іі ні\. свідків — для проведення процесуальних дій, експертів —

І ' і подання висновків; вимагати від фізичних і юридичних осіб

пін предмети і документи, які можуть сприяти встановлен-

іі і піні в справі; здійснювати ревізії; проводити слідчі дії; об'єд-

11 п чи виділяти в окремі провадження кримінальні справи; по-

■ понати справи речовими доказами.

її іияття посади дізнавача відбувається на конкурсній, добро-• пій. контрактній (договірній) основі і її здійснення залежить

■ псцифіки діяльності органів дізнання. Для заняття посади не-

.чм НІНО

громадянство України;

вища юридична або спеціальна юридична (правоохоронна її ' н. 11 їсть) освіта;

відповідна фізична підготовка і стан здоров'я;

знання специфіки роботи органу дізнання, куди поступає на кбу. Критерії професійної придатності визначаються відповідно і" кваліфікаційно-нормативних документів, які затверджуються її (повідними керівниками цих органів;

відмітка про стажування (при прийнятті на службу може бути ш і ановлений випробувальний термін);

прийняття присяги. І Іа службу в зазначені органи не приймаються особи, які раніше

о\ ні судимі.