§ 2. Предмет юридичної деонтології

І Іредмет юридичної деонтології — система (оптимальний звід) правових, політичних, психологічних, етичних, естетичних, інформа­ційних й інших норм-вимог, що загалом визначає соціально-правовий режим професійного спілкування юриста з колегами і клієнтами, і іакож основні види юридичних професій та характер юридичної практики у співвідношенні її з наукою і освітою.

Соціально-правовий режим професійного спілкування юриста — ік атмосфера взаємостосунків по лінії «юрист—громадянин», що розривається в особливих психологічних, етичних, правових та піших зв'язках: юрист—клієнт, юрист—колеги, юрист—родичі клі-і кта.

Предмет юридичної деонтології— складний:

1. юридичні професії за їх характерними рисами;

2. юридична практика у взаємовідношенні з юридичною освітою і юридичною наукою;

3. нормативи поведінки юристів різних спеціальностей, яких ВОНИ повинні дотримуватися в процесі професійної діяльності. Іііімоги, що пред'являються до юристів, концентровано виражені а професіограмах юридичних професій.

Усі елементи структури предмета юридичної деонтології тісно взаємопов'язані і, по суті, два перших «працюють» на третій еле-і мент, оскільки наука, що вивчається Вами, називається «юридич-| ною деонтологією» і покликана дати узагальнення деоотологічних стандартів поведінки і основних принципів професійної діяльності юриста. Сухий опис юридичної професії, юридичної освіти і науки не може вичерпати або замінити розкриття оцінної сторони профе­сійної діяльності юриста, що виражається в нормативах (регуляти-вах) його поведінки. Тільки через вимоги, правила (нормативи, моделі) поведінки юристів-практиків у всьому різноманітті їх вчи­нків відкриваються можливості пізнати якість, ефективність юриди­чної практики.

Юрист одночасно виступає як:

Представник юридичної професії	професійна роль
Представник держави і суспільства, відповідальний за підтримку режиму законності і правопорядку	соціальна роль
Представник свого клієнта	приватний прояв професійної і соціальної ролі

До соціальної діяльності юрист залучається з його суб'єктивним світом відчуттів, переживань, прагнень, образом мислення, етични­ми оцінками. У ході професійної роботи юрист, керуючись міркуван­нями юридичного характеру, спирається на знання соціальних норм (моралі, звичаїв, політики, естетики) і виробляє відношення до тих со­ціальних цінностей (правових, політичних, економічних, екологічних, етичних, естетичних та інших), які захищаються цими нормами.

Поведінка юриста виявляється в культурі професійного мислен­ня, умінні на науковій основі організувати свою працю, майстерності спілкування, здатності оцінювати і переоцінювати професійний до­свід, аналізувати власні можливості і помилки, ухвалювати пра­вильні рішення, орієнтуватися в психологічних і моральних особли­востях клієнта, створювати сприятливий для справи психологічний клімат у колективі, естетично оформляти документи і своє робоче місце, ефективно використовувати інформаційні системи. Специфіка професійної поведінки юриста обумовлена, окрім юридичного мис­лення, рівнем кваліфікації, стилем керівництва, особливостями юри­дичної практики, компетентністю, періодичною атестацією, дисцип­лінарною відповідальністю та ін.

І'і шоманітність варіантів поведінки юриста в практичній діяль-НОі гі (під час здійснення владних повноважень по відношенню до і ромадян і надання громадянам професійно-юридичних послуг) не мі і і.їм і.ся підрахунку. Під впливом певних нормативних приписів і конкретних життєвих ситуацій, в яких він виявляється, його пове-іінк;і кожного разу є неповторною, «разовою». Проте вона у всіх іипадках повинна бути деонтологічною, тобто заснованою на прави-юОов'язуючого, дозволяючого, забороняючого і рекомендацій­ною характеру.