§ 5. Присяга юриста

Адвокати, нотаріуси, судді, працівники правоохоронних органів (служби безпеки, органів прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції), вступаючи на посаду, приймають присягу й уро­чисто клянуться виконувати свої службові обов'язки і зберігати професійну таємницю. Присяга практикуючого юриста — мо-ікільно-правове зобов'язання перед професією, суспільством і дер­жавою.

Присяга (клятва, клятвена обіцянка) є формою визнання юрис­том об'єктивно існуючого політико-правового зв'язку його профе­сійної діяльності з конкретним суспільством і державою. У той же самий час вона суб'єктивно відображає даний зв'язок, особистісну оцінку юристом своєї приналежності до даної держави і професій­ної праці в ній. Даючи присягу, юрист не просто співвідносить себе і визначеною професією, а усвідомлює свою приналежність до неї, до співтовариства юристів, до держави.

Прийняття присяги — це найважливіший момент у становленні молодого працівника як повноправного члена певного колективу і співтовариства юристів у цілому. Прийняття присяги відбувається не з першого дня юридичної діяльності, а після визначеного періоду ознайомлення з нею, осмислення свого призначення і пристосуван­ня до майбутньої професійної служби.

Перед прийняттям присяги молодому фахівцеві необхідно по­яснити її зміст, значення самого акту прийняття присяги, моральну відповідальність за дотримання її вимог. Важливо, щоб той, хто при­ймає присягу, розглядав її як морально-правові вимоги до професії, яких він зобов'язаний постійно і неухильно дотримуватись.

Присяга проголошується особисто, а у випадку, якщо її приймає кілька осіб, що вступають ту ж посаду, — старший за віком, після чого він скріплює текст присяги власноручним підписом. Після цього зазначений бланк підписується керівництвом і прилучається до осо­бистої справи того, хто прийняв присягу. Про прийняття присяги пови­нна бути зроблена також запис у трудовій книжці.

Присяга приймається один раз за всю службу (за місцем навчання або служби). Вступ на посаду відбувається з часу прийняття прися­ги. Після прийняття присяги видається посвідчення судді, нотаріуса й ін. Церемонія прийняття присяги закінчується виконанням Дер­жавного гімну України.

288 Розділ хЛ

День прийняття Присяги є святковим. На прийняття присяги! запрошуються керівники центральних органів влади, міністерстві і відомств, заслужені ветерани праці й інші видатні люди, керівним державної адміністрації і представники органів місцевого самовря-І дування, а також близькі родичі осіб, що приймають присягу, іншії гості.

Присяга члена Вищої ради юстиції (ст 17 Закон}' України «Про І Вищу раду юстиції»): «Присягаю сумлінно, чесно і неупередженої виконувати обов'язки члена Вищої ради юстиції з метою забезпе-І чення формування корпусу суддів із числа високопрофесійних і че-| сних юристів і додержання закону та етики в діяльності суддів! і прокурорів». Присяга члена Вищої ради юстиції складається наї засіданні Верховної Ради України перед вступом на посаду, але не пізніше двох місяців з дня призначення.

Присяга судді Конституційного Суду (ст. 7 Закону України «Про Конституційний суд України»): «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високий обов'язок судді Конституційного Суду України, поважати і захищати права і свободи людини, консти­туційний лад України та верховенство її Основного Закону, зберігати службову таємницю».

Присяга судді суду загальної юрисдикції (ст. 10 Закону Укра­їни «Про статус суддів»): «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючи тільки закону, бути об'єктивним і справедливим». Присяга судді вимовляється перед Президентом України.

Присяга прокурора. Особи, що вперше призначені на посаду помічника прокурора, прокурора керування, відділу, слідчих проку­ратури приймають «Присягу працівника прокуратури», затвердже­ну Верховною Радою України. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.

Присяга нотаріуса (ст. 6 Закону України «Про нотаріат») да­ється особою, що вперше одержує право займатися нотаріальною діяльністю. Вона здійснюється в управлінні юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольсь­кої міських державних адміністрацій. В урочистій обстановці майбу­тній нотаріус дає присягу такого змісту: «Урочисто присягаю ви­конувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з закону і сумлінням, поважати права і законні інтереси громадян і організа-

Етична культура юриста 289

цій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чисто­ту високого звання нотаріуса». Бланк із текстом присяги підписує нотаріус, що її прийняв.

Присяга адвоката (ст. 15 Закону України «Про адвокатуру») приймається кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури під час видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською ді­яльністю. Текст присяги адвоката: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй про­фесійній діяльності суворо додержуватися законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатсь­кої етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принципо­вим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти звання адвоката, бути вірним присязі». Присягу підписує адвокат, і вона зберігається в кваліфіка­ційно-дисциплінарній комісії адвокатури.

Присяга працівника органів внутрішніх справ України за­тверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 ро­ку, № 382. її текст: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і уро­чисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суво­ро дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, збері­гати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відпові­дальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та під­вищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протипра­вних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, держав­ний устрій і громадський порядок».

Присяга осіб начальницького складу, що вперше зарахову­ються на службу в податкову міліцію (міститься в ст. 23 Закону України «Про державну податкову службу»): «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до податкової міліції, присягаю на вірність українському народові. Присягаю додержуватися Консти­туції і законів України, захищати права людини і громадянина, сум­лінно виконувати свої обов'язки. Присягаю бути чесним і мужнім,

290

Розділ XII

пильно стояти на сторожі економічних інтересів Вітчизни, суворо зберігати державну та службову таємницю. Якщо я порушу присягу, готовий нести відповідальність, встановлену законодавством Украї­ни». Особа начальницького складу податкової міліції підписує текст присяги, що зберігається в його особистій справі.

Присяга несе в собі особливе правове навантаження. Присягаю­чи, молодий фахівець бере на себе відповідальність виконувати визначене і виняткове коло обов'язків, за невиконання або ненале­жне виконання яких йому можна пред'явити претензію в порушенні присяги. Той, хто порушив присягу, несе дисциплінарну відповіда­льність.

§ б. Моральна деформація юриста-практика і її причини. Моральна відповідальність

Досвід діяльності юристів-практиків свідчить, що в основі неза­довільної службової дисципліни, провин і навіть злочинів, вчинених ними (порушення службового обов'язку, розголошення професійної таємниці, порушення присяги, формалізм і спрощенство під час офо­рмлення документів, неточне виконання наказів, порожня витрата робочого часу, поширення слухів і т. ін.), лежить не стільки слабкий професіоналізм, скільки низька етична культура, збиткова мораль­ність, тобто моральна деформація юриста.

В основі моральної деформації юриста знаходяться причини, що породжуються визначеними умовами громадського життя (зов­нішні причини) і специфічним характером професійної праці (внут­рішні причини).

Зовнішні причини моральної деформації юриста в сучас­них умовах:

1. переоцінка відношення до ролі матеріальних стимулів праці, їх превалювання над морально-правовими орієнтирами в суспільстві;

2. криза ідеалів, невизначеність ідеологічної основи розвитку сус­пільства;

3. правовий і моральний нігілізм у суспільстві;

4. соціальна нестійкість у суспільстві;

5. слабка забезпеченість соціально-економічних прав і свобод людини;

6. корумпованість вищих посадових осіб у системі влади і уп­равління;

Етична культура юриста 291

7) недосконалість законодавства та ін.

Деформація моралі деяких юристів — це результат моральної деформації, що відбувається у суспільстві. У свідомості великої кіль­кості людей давно змішалися такі найважливіші поняття моральної культури, як «добро» і «зло», «справедливість» і «беззаконня».

Моральна свідомість і поведінка юриста формуються протягом його життя, а не надається вищими закладами освіти, хоча вони ві­діграють важливу роль у наданні допомоги для визначення мораль­но-професійних орієнтирів майбутнього фахівця. На цьому етапі дуже істотно виявити, наскільки стійкий студент (курсант, слухач) у відношенні до деформації його моралі.

Необхідно проаналізувати досвід морального виховання майбут­ніх юристів у кожному закладі освіти. Варто будувати навчання у напрямку формування навичок правильного вирішення моральних протиріч, сприяти виробленню у студентів (курсантів, слухачів) гу­манного ставлення до людей, почуття загостреної соціальної відпо­відальності і нетерпимого відношення до помилок у юридичній прак­тиці.

Внутрішні причини моральної деформації юристів-прак­тиків:

1. великий обсяг роботи, особливо у юристів правоохоронних органів, і відсутність контролю над виконавцями;

2. низький рівень морального виховання в колективах;

3. низький рівень кваліфікації, його невідповідність займаній по­саді;

4. незадоволеність матеріальною винагородою за роботу і просу­ванням по службі;

5. незадоволеність результатами вирішення юридичних справ у зв'язку з корумпованістю деяких чиновників;

6. послаблення в деяких колективах почуття ділового товарист­ва, підміна товариства «круговою порукою»;

7. нездатність протистояти негативному впливу з боку злочинно­го середовища, з яким вимушені спілкуватися юристи в процесі вирішення юридичних справ та ін.

Моральна деформація свідомості юриста — одна із самих негативних. Вона, як правило, призводить до професійно-правової деформації. Йдеться про ситуацію, коли досвідчений прокурор, слідчий, суддя знає норми, принципи моральної поведінки, але свідо-

292

Розділ XII

мо і цинічно порушує їх. У такій ситуації суспільству дуже важко виявити порушення норм і принципів моралі (нерідко і норм права) через те, що ці процеси чітко не виражені. і

На перешкоді моральній деформації повинна стояти мора­льна відповідальність юриста-практика.

Моральна відповідальність юриста-практика — постійна необхідність відповідати за свої дії, вчинки, поведінку, відносини у процесі практичної юридичної діяльності. Якщо умовно розділити моральну відповідальність на внутрішню (совість) і зовнішню (сус­пільні санкції), то центр її ваги припадає на відповідальність юри-ста-фахівця перед собою. Разом з тим в силу специфіки роботи більшості юристів-практиків вони знаходяться під пильним контро­лем суспільства, особливо в умовах побудови демократичної дер­жави, коли люди не бояться відкрито критикувати чиновника будь-якого рангу, якщо він протиставляє особисті інтереси суспільним. У таких умовах юрист, який порушує норми моралі, повинен не­сти моральну відповідальність перед колегами і суспільством у цілому.

Великі проблеми виникають тоді, коли випускник юридичного вузу, що бажає сумлінно працювати, потрапляє в колектив із низьким рівнем етичної культури. Не завжди юрист-початківець вміє прави­льно оцінити таку обстановку і відстояти незалежність своїх мора­льних принципів, що врешті-решт може призвести до його моральної деформації.

Особа, крім загальнолюдських чинників, відчуває на собі вплив діяльності трудового колективу і психологічного клімату, що склався у ньому. Саме колектив є тим морально-правовим полем, де здій­снюються основні запити особи в діловому співробітництві і суве­ренності, у розвитку і самореалізації, у прагненні жити і працювати за совістю і законом. Утиснення потреби окремої особи пра­цювати за совістю і законом, продиктоване міркуваннями ви­правдання аморальності поведінки колективу, призводить до важких морально-психологічних конфліктів, що негативно позна­чається як на свідомості юриста, так і на результатах вирішення юридичних справ. Адже специфіка діяльності більшості юридичних професій потребує колективних зусиль. Тому відповідальність за по­рушення, допущені окремим юристом, повинна покладатися на ко­лектив та його керівника, що зобов'язані забезпечити високу мо-

Ктична культура юриста 293

ральність і законність у процесі здійснення своїх професійних фун­кцій.

Відрадно, що аморальність колективу — не настільки поширене явище. Частіше юрист приймає якесь аморальне рішення сам і ви­правдовує його прийняття тиском з боку колективу. Юрист як особа має моральну свободу, об'єктивну можливість вибору варіанта по­ведінки. У повсякденній практичній діяльності він може вибрати серед безлічі варіантів поведінки найбільш оптимальну із його точки зору. Якщо юрист морально стійкий, спирається у своїх діях на нор­ми моралі і права, то він зможе прийняти відповідальне рішення без морально-психічного тиску з боку колективу.

Отже, особа відповідальна за те, яку манеру поведінки (з наяв­них у колективі) вона обрала і реалізовує у своїх вчинках.

Розділ XIII ЕСТЕТИЧНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА-ПРАКТИКА