§ 3. Службовий етикет юриста

Службовий етикет юриста (від фр. еііяиепє — ярлик, етикет­ка) — стійкий порядок поведінки, що виражає зовнішній зміст принципів моралі і складається із правил ввічливого і належного (відповідно до статуту) обходження в службовому колективі і сус­пільстві. Стійкий порядок поведінки означає сукупність устояних правил, що стосуються зовнішнього прояву стосунків між людьми (манери, форми звертання і вітання, одяг та ін.).

Етикет включає правила з конкретними формами, що представ­ляють собою єдність етичної (прояв турботи, поваги та ін.) і есте­тичної (краса, добірність поведінки) сторін.

Вимоги етикету в юридичній практиці набувають особливої зна­чимості, тому що є суворо регламентованим церемоніалом, де певні офіційні форми поведінки юриста не повинні виходити за межі жорстко встановлених рамок. Етикет виражається в системі правил поштивості, чітко класифікує порядок обходження з посадовими особами відповідно до їх рангу (до кого як варто звернутися, кого як слід титулувати), правил поведінки в різноманітних колах. Суво­ре дотримання службового етикету — важлива умова етичної і ес­тетичної культури поведінки юриста.

Основне етично-естетичне правило службового етикету юри­ста — почуття такту.

Почуття такту юриста — це стан емоційного співпереживання з трудовим колективом і з кожним із його членів, уважне ставлення до особи клієнта, належна міра у виразах і вчинках. Почуття такту припускає вміння так поставити і викласти питання, щоб не викли­кати незручність в оточуючих.

Важливо постійно пам'ятати, що дотримання етикету і прояв такту — невід'ємна частина духовної культури юриста як службо­вої особи, тим більше керівника. У цьому плані керівник повинен

300

Розділ XIII

бути зразком для своїх підлеглих. Грубість і нестриманість, не говоря­чи вже про етикет, не тільки гублять його авторитет, але і можуть призвести до конфліктних ситуацій у колективі. Так, ще у 1969 р. у наказі міністра внутрішніх справ СРСР «Про ввічливе й уважне ставлення працівників міліції до громадян» підкреслювалося: «Лю­дину дратівливу, запальну і грубу на службу в міліцію допускати не можна. Коректність повинна бути невід'ємною якістю працівника міліції».

Форми ділового спілкування юриста, що потребують по­чуття такту:

1. повсякденний службовий контакт (прийом відвідувачів, відві­дування громадян за місцем проживання, участь у нарадах, засідан­нях і т. п.) — вміння слухати і непомітно спрямовувати розмову в ділове русло. Наприклад, як тільки підозрюваний заходить у кім­нату для допиту, слідчий повинен із зовнішньою легкістю, швидко і природно взяти ситуацію під свій повний контроль. Як правило, людей більше вражає те, що вони бачать, а не те, що вони чують;

2. специфічні форми службового контакту (керівник і підлеглі, між колегами) — вміння робити зауваження без приниження гід­ності;

3. екстремальні форми контакту (під час обшуку, затримання і т. п.) — вміння не нав 'язувати своєї точки зору без достатнього обґрунтування;

4. невербальні і неспецифічні форми контакту (телефон, ділове листування, виступи по радіо, телебаченню і т. п.) —■ вміння бути лаконічним, чемним і вести розмову лише по суті.

Почуття такту юриста — це прояв самоповаги.

Нормативи службового етикету юриста, що свідчать про на­явність у нього почуття такту:

коректність — не ставити запитань, що можуть викликати не­зручність у співрозмовника;

стриманість — не демонструвати свої манери, не виявляти над­мірної наполегливості,

ввічливість — зовнішньо виявляти доброзичливість, звертатися по імені і по батькові, показувати щиросердечне ставлення;

люб 'язність — виявляти свою готовність зробити послугу тому, хто її потребує;

точність — своєчасно виконувати обіцяну або доручену справу;

Естетична культура юриста-практика И

самоорганізованість — планувати роботу і виконувати 11 у її значені строки та ін.

У 1902 р. американський психолог У. Джеймс запропонуваи ир сту формулу, що дозволяє виявити ступінь самоповаги, від чого < лежить успіх.

Успіх

Самоповага =

Устремління

Чим вище устремління, тим більшим повинен бути усні\ 11 устремлінням мається на увазі прагнення досягти визнання квалії] кованою працею.

Формулу успіху юриста можна подати таким чином:

С = (х + у + г) К,

де С — успіх; х — компетентність (професіоналізм); у - п|і цездатність; г — вміння бути стриманим; К — коефіцієнт і ак і \

Іноді за етикетом приховується неповага і недоброзичливії- і Відірваний від морального змісту етикет легко може перетвори! ся в офіційну форму лицемірства.

§ 4. Традиції і ритуали в юридичній практиці Традиції— це стійкі неформальні звичаї і норми поведінки «С нів колективу (робочої групи), що складаються на основі заі альї прийнятих умов спільної діяльності і стають для них обов'я її вими. Це дотримання визначених правил поведінки, норм мора естетичних норм та ін.

Традиції можуть бути прогресивними (у такому випадку ЇХНЄ; тримання є бажаним) і негативними (їх варто викорінювані) 11| гресивні службові і трудові традиції юристів: готовність до саь пожертви при виконанні службового обов'язку, взаємодопОМО взаємовиручка, посвячення в посаду, дотримання ритуаліп. ушаної вання ветеранів праці, святкування Дня юриста, Дня міліції і і Ін Ритуал — це стійкий порядок урочистого здійснення якої і заходу поведінки, який склався протягом життєдіяльності декільї поколінь, що має символічну форму і підтримується громадські думкою, звичаями та іноді законами. Ритуал, як стійкий поряд поведінки, складається протягом життєдіяльності декількох ПОІ лінь і, як сукупність обрядів, супроводжує будь-який церемонія ний акт або становить його зовнішнє оформлення.

302

Розділ XIII

Без ритуалів не обходиться більшість етикетів.

Ритуали виникли в давнину у зв'язку з потребою людей зберег­ти і передати нащадкам трудові навички, світогляд, соціальні і куль­турні відносини свого часу. Поєднуючи пісні, танці, музику, фізичні вправи, перші ритуали виражали почуття, естетичне уявлення про навколишній світ і були однією з форм первісного мистецтва. Згодом до них вносилися зміни і доповнення, виникали нові ритуали (напри­клад, ритуали українського козацтва). На появу ритуалів впливає мораль, політика, релігія, філософія. Ритуали втілюють їхні ідеї і но­рми в дії, однак не поглинаються ними і здатні впливати на суспіль­ну свідомість, настрій.

Соціальний зміст ритуалу полягає в сприянні кращому засвоєнню індивідом групових і професійних цінностей і норм. Сила ритуалу укладається в його емоційно-психологічному впливі на особистість. На це спрямована естетична сторона ритуалу: музика, пісні, виразні жести, марші і т. п. Тому структуру ритуалу складає суворо регла­ментована послідовність громадських актів (дій): урочистих проце­сій, прийомів і обрядів, співів пісень, ігор і розваг.

Ритуальні дії поширені в усіх сферах соціальної дійсності: військо­ва присяга; присяга юриста, судді, прокурора, нотаріуса й інших; посвята в студенти; інаугурація президента й ін. Офіційні ритуальні форми етикету широко використовуються в сфері дипломатичних відносин: дотримання так званого дипломатичного протоколу.

Види ритуалів: цивільні, побутові, релігійні і мілітаризовані — військові (у Збройних силах) і воєнізовані (у системі МВС та ін.). Мілітаризовані ритуали містять у собі ідеали мужності, героїзму, високої громадянської активності, відданості Вітчизні. їх можїіа розділити на такі види:

• урочисті;

• урочисто-траурні;

• ритуали покарання (в демократичних державах застосову­ються у виключних випадках).

Так, урочисті ритуали міліції України являють собою естетичне видовище, що демонструє гармонію краси і сили. У них поєднані бойові національні традиції, мужність, велич, гордість за свою про­фесію і Вітчизну. За допомогою змісту і форм ритуалів, які постійно вдосконалюються, підтримується зв'язок між поколіннями.

Естетична культура юриста-практика 303

Особливе місце серед урочистих ритуалів займає ритуал при­йняття присяги, супроводжуваний виконанням Державного гімну України, віддачею честі Державному прапору, внесенням і виносом прапора під звуки маршу та ін. Музика — найбільш стійкий еле­мент ритуалу. Вона надає ритуалу форми вираження його сут­ності — урочистості і радості (урочисто-святковий ритуал) або уро­чистості і скорботи (урочисто-траурний ритуал).

Важливим елементом ритуалів міліції є стрій. Його характерні риси: стройова підготовка (чітке виконання команд, виправка, рит­мічність кроку, бездоганність складних перестроювань, досконале володіння зброєю), форма одягу (необхідно бути по формі та охай­но одягненим), злагодженість дій. Стройові огляди супроводжують­ся маршовою музикою, що сприяє пружинистій ритмічності, і піс­нею, що піднімає настрій.

Урочисто-траурний ритуал поховання із військовими почестя­ми — данина поваги живих людей загиблим товаришам під час виконання ними службових обов'язків. Церемонія поховання із вій­ськовими почестями сумна і сувора. Вона супроводжується вико­нанням Державного гімну, прощальним салютом, урочистим мар­шем або почесним ескортом.