§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі

Діяльність юриста-практика протікає в колективі, в рамках тих або інших соціальних груп. Соціальні групи можуть бути великі (нація, етнічна група, суспільство, держава, партія) і малі (кон­тактні). У повсякденній практичній діяльності юрист може бути включений до різноманітних соціальних груп, що мають свої вну­трішньо-групові відносини. Основна його діяльність протікає в слу­жбовому колективі.

Службовий колектив — це спеціально створене на правовій основі об'єднання людей для спільної діяльності, кожний член яко-

Психологічна культура юриста-практика 251

ю наділений конкретними функціональними обов'язками і пов'яза­ний один з одним єдністю цілей та інтересів, взаємною відповідаль­ністю, ставленнями товариства і взаємодопомоги. Член колективу ииступає носієм колективної свідомості, створеної цінностями і нор­мами даного об'єднання.

Службові колективи юристів різноманітні. їхньою основною ланкою є первинні колективи: міські або районні органи внутрішніх справ, кримінально-виконавчі установи, органи нотаріату й адвока-іури, місцеві суди й інші.

Психологія службового колективу (робочої групи) — це суку­пність певних соціально-психологічних явищ, що виникають у про­цесі формування і функціонування групи на основі внутрішніх зв'я­зків форм і засобів взаємного задоволення потреб його членів.

Психологія службового колективу (робочої групи) включає: пси­хологічну сумісність; психологічний клімат; засоби ділового спілку­вання; міжособистісні стосунки та ін.

Ділове спілкування юристів-практиків — це взаємодія осіб з приводу юридичної практичної діяльності, яка спрямована на її організацію і вибір найкоротших шляхів досягнення результату.

У групі працівників юридичної сфери предметом спілкування є юридична справа. Основне завдання спілкування полягає в про­дуктивному співробітництві і взаєморозумінні питань справи, знанні психології спілкування. Наприклад, суддя вступає в ділове спілку­вання в процесі розгляду справ з питань законності страйку, право­мірності закриття друкованого видання, спору про майно і т. п.

Психологія ділового спілкування передбачає вміння розбира­тися в людях, а на цій основі будувати взаємовідносини з партнером або клієнтом, підозрюваним, обвинувачуваним, правопорушником, засудженим, впливати на нього.

Психологія спілкування може бути подана через єдність її трьох аспектів:

Сприйняття

Комунікація

Взаємодія

цілісний образ іншої люди- обмін інформацією, вплив на партнера, ни, що формується на осно- значимою для уча- клієнта, вступ у ді­ ві оцінки її зовнішнього ви- сників спілкування лові та інші відно- гляду і поведінки І сини з ним

Засоби спілкування:

Вербальні (словесні) — передача інформації за допомогою мови.

252 Розділ X

Невербальні — передача інформації за допомогою психічного стгану (міміка, поза, погляд, хода та ін.). Процес спілкування має такі етапи:

1. встановлення контакту (спонукання співрозмовника до спі­лкування і створення атмосфери для подальшого ділового обгово­рення і прийняття рішень);

2. орієнтація в ситуації (розвиток інтересу до ділового спілку-вашня, залучення партнера в коло спільних інтересів);

3. обговорення питання (його ефективність залежить від єд­ності (подібності) позицій, вміння слухати і переконувати);

4. ухвалення рішення;

5. вихід із контакту (Заповідь виходу з контакту — привітність; втхід із контакту впливає на образ, що залишиться в пам'яті спів­розмовника, та майбутні ділові відносини).

Міжособистісні відносини в службовому колективі (робочій гр>упі) — багаторівневий процес встановлення і розвитку контактів, погоджуваний потребою спільної діяльності і складений із обміну інформацією, виробітку єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і по­розуміння.

У процесі міжособистісних стосунків відбуваються переговори юриста із зацікавленими особами, розглядаються судові справи, прюводяться розслідування злочинів і т. п.

Деякі елементи міжособистісних стосунків регламентуються заїконом (наприклад порядок розгляду юридичних справ), закріп-леїні в статусах посадових осіб. Інші є умовою ефективного вирі­шення взятих на себе завдань: сформувати думку присяжних засі­дателів (адвокат), досягти компромісу з партнером організації (юрисконсульт).

Рівні професійних міжособистісних стосунків у службовому котективі:

Відносини

в системі

«людина —

комп'ютер»

(Субординаційні

відносини між

керівником

і підлеглими

Відносини між членами

групи, пов'язані

з координацією спільної

діяльності

Взаємовплив групи й особи виражається в тому, що: 1) група своїми вимогами може підсилити або послабити окремі властивості особи;

Психологічна культура юриста-практика ^££

2) особа може гальмувати ті прояви своєї натури, що суперечать груповій свідомості.

Показовими є багаторівневі міжособистісні відносини під час гудового процесу, що розвиваються як взаємодія не тільки окремих осіб, але й малих соціальних груп. Тут чималу значимість набува­ють процеси внутрішньої і міжгрупової взаємодії, внутрішньо-гру-іювої згуртованості (наприклад адвокат і його підзахисний) і міжгру-пового антагонізму (між групою позивача і групою відповідача). При регулюванні міжособистісних стосунків значну роль відіграє реакція, наприклад судді: вміння розробляти моделі різноманітних життєвих ситуацій, поставити себе на місце інших осіб, уникати поспішних висновків за зовнішніми ознаками обставин.

Засоби міжособистісних стосунків: 1) бесіди (в тому числі пояснення і допити); 2) переговори; 3) участь у колегіальному обго­воренні; 4) виступи (промови) в колегіях і колективах; 5) одержання вказівок та інструкцій від вищестоящих осіб або інших суб'єктів; 6) спільне здійснення визначених видів або напрямків юридичної

діяльності й ін.

Міжособистісні відносини залежать від морально-психологічних особливостей колег, їхнього темпераменту, здібностей, характеру. Людяність, відношення співробітництва і порозуміння, почуття «ліктя» — основа успіху колективної діяльності професіоналів-юристів.