- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
Економічна культура юриста — система економічних знань, умінь і навичок, що дозволяють реалізовувати економічні права й економічно обґрунтовано виконувати професійні обов'язки.
Формування економічної культури юриста продиктовано економічною політикою держави, спрямованою на мобілізацію зусиль усіх професіоналів для піднесення української економіки і підтримки вітчизняного товаровиробника. У сучасних умовах, коли всім шарам суспільства необхідний визначений рівень економічних знань, щоб зрозуміти економічний світ, у якому вони живуть, від юриста-профе-сіонала (адвоката, судді, нотаріуса, юрисконсульта, працівника міліції в системі економічної безпеки, працівника податкової міліції, державного виконавця й ін.) потрібні більш глибокі знання в сфері економічних відносин. Юрист повинен уміти розібратися в питаннях економіки при вирішенні справ, тісно з нею зв'язаних, займати активну соціальну позицію.
Внесок юриста-професіонала в реалізацію економічної політики держави полягає в тому, щоб: 1) приймати правові рішення в області економіки на професійному рівні; 2) запобігати правопорушенням в економічній сфері.
Зміст економічної культури юриста:
Економічна свідомість |
Економічні відносини |
Економічна поведінка |
економічні ідеї, цінності, установки |
економічна взаємодія, економічний конфлікт, економічний договір, економічний авторитет і ін. |
економічний вчинок, економічні наслідки, економічна практика йін. |
Теоретичний аспект |
Практичний аспект |
Структура економічної культури юриста:
1) оволодіння знаннями економічної теорії і законодавства в області економіки, широка інформованість про економічне життя су-
320
спільства, його закономірності, права і обов'язки громадян як учасників економічних відносин;
усвідомлення цінності і необхідності економічних знань; переконаність у доцільності економічних реформ ринкового типу, піднятті економічного рівня країни, звільненні економіки від тіньових структур і утвердженні її стабільності, охорони і захисту економічних прав і свобод громадян;
уміння використовувати економічні знання в професійно-правовій діяльності, брати участь на професійному рівні в недопущенні і припиненні зловживань у системі економіко-правових відносин.
Першорядне значення має знання юристом економічних прав, тобто суб'єктивних прав в області економіки, у сфері економічних (майнових) відносин. Глибина пізнання механізму їхнього здійснення необхідна не тільки для реалізації власних прав. Вона дозволяє юристові кваліфіковано охороняти і захищати економічні права клієнтів.
Економічні права — можливості (свободи) людини і громадянина розпоряджатися предметами споживання й основними факторами господарської діяльності: власністю і працею, виявляти заповзятливість і ініціативу в реалізації своїх здібностей і придбанні способів для існування, приймаючи участь у виробництві матеріальних та інших благ.
До цих прав належать право приватної власності, право на підприємницьку діяльність, право громадян на користування: а) природними об'єктами права власності народу; б) об'єктами права державної і комунальної власності.
Особливе місце серед економічних прав займає право на приватну власність. У ст. 41 Конституції України закріплено, що кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності здобувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Кримінальним кодексом України в п'ятнадцятьох статтях передбачена відповідальність за знищення або ушкодження чужого майна. Майно може бути вилучене у власника тільки у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством.
Економічна та екологічна культура юриста 321
Разом з тим використання власності не може заподіювати шкоди правам, свободам і достоїнствам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Конституція України проголосила право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42). Підприємницька діяльність — це систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняттю торгівлею з метою одержання прибутку. Обмежено підприємницьку діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Гарантуючи право приватної власності, право підприємницької діяльності й інших економічних прав, Конституція України підкреслює: «Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує... соціальну спрямованість економіки». Відповідно до Конституції України забезпечується не тільки рівність усіх форм власності — державної, приватної, комунальної, але і їх рівний юридичний захист.
Глибока орієнтація юриста в механізмі реалізації економічних прав громадян неможлива без знання економічного або господарського механізму в широкому змісті слова. Це — закони, норми, правила поведінки, процентна і податкова політика, колективні договори, міжурядові й інші угоди. Усі вони органічно взаємодіють між собою, у тому числі і з механізмом ринкового регулювання економіки. Знання про них можна почерпнути в економічній теорії. Саме економічна теорія служить фундаментом економічної культури юриста: вона забезпечує його професіоналізм при вирішенні юридичних справ, що мають економічний зміст (наприклад при розгляді господарських спорів у господарському суді). Юрист-професіонал повинен вільно орієнтуватися в економічних поняттях на вид простих, а в дійсності складних: що таке виробництво, споживання, гроші, ціни, доходи, витрати. Він зобов'язаний відрізняти удаване в економіці від дійсного. Наприклад, при розгляді юридичної справи і визначенні рівня добробуту особистості необхідно враховувати не тільки поточний грошовий доход, але і накопичене майно, грошові заощадження.
Для юриста важливе знання основ:
• мікроекономіки — на рівні людини, родини, підприємства, фірми;
Розділ XIV
Економічна та екологічна культура юриста
323
•макроекономіки — уявлення про економіку як про цілісну єдину систему, тобто про процеси виробництва, розподілу, споживання товарів, благ, послуг у масштабах регіонів, країни, світу.
З огляду на той факт, що в економічній науці виділяють теоретичну (політичну економію й ін.) і практичну (прикладну економіку) галузі, виникає питання, наскільки глибоко юрист повинен знати кожну з них. Юридична практика свідчить, що для юриста будь-якої спеціалізації (насамперед юриста, що займається правотворчістю) важливо знати основи теоретичної частини економічної теорії, а для юриста, що вирішує завдання в сфері реальних економічних відносин, необхідні глибокі пізнання прикладної економіки. Це пояснюється тим, що прикладна економіка прив'язана до економічної конкретики — вона предметно аналізує господарську діяльність, вивчає економічну ситуацію, що позначається на веденні домашнього господарства, розвитку підприємництва, функціонуванні фірм, підприємств. Прикладна економіка спирається на реальну інформацію, широке використання практичних даних.
Показником економічної культури юриста (наприклад юриста банківської системи, оперуповноваженого по боротьбі з економічними злочинами, слідчого податкової міліції, державного виконавця, судді господарського суду, а також суддів земельних, фінансових (податкових) судів, що можуть бути створені в перспективі) є наявність і юридичного мислення, і системного економічного мислення. Таке мислення дає можливість юристові при вирішенні юридичних справ не допустити економічних помилок, економічно обгрунтувати свої професійні дії. Так, юрист не може впадати в оману, що зниження ставок і величини державних податків є відоме благо для громадян держави. Оскільки податки — головне джерело бюджетних надходжень, їхнє зменшення завдає прямого удару бюджетному фінансуванню соціальних програм, освіти, охорони здоров'я, культури. Юрисконсульт повинен глибоко розбиратися в економіці підприємств; працівник податкової адміністрації — у податках і податковій системі; юрист—працівник банку — грошовому обігу і грошовій системі, знати ринок цінних паперів і т. д.
При виконанні службових повноважень юристові не слід опускатися до рівня споживчого відношення до суспільства, фірми або підприємця. Він не повинен бути підданий стереотипові економічної
корисливості або прагненню до загальної зрівнялівки. Економічна свідомість юриста, орієнтована на зміцнення економічної безпеки держави, включає моральну відповідальність. Вона не сумісна з моральною деформацією, що виражається в прихованні злочинної діяльності окремих економічних структур або соціальних груп (наприклад злочинного бізнесу). Будучи обізнаним, як тіньовий сектор економіки може впливати на циклічне коливання виробництва, як незаконні операції в економіці (застосування фіктивного або навмисного банкрутства з метою «відмивання» або використання грошей не за призначенням) стримують розвиток ринкового механізму держави, юрист повинен вчасно розпізнати і припинити злочинну діяльність.
Юрист, що працює в системі органів податкової адміністрації, використовує свої економічні знання (про сутність податкової системи, види податків, податок на прибуток, податок на додану вартість, податковий механізм інвестиційного виробництва й ін.), щоб: 1) здійснювати контроль над дотриманням податкового законодавства; 2) допомогти громадянам і юридичним особам додержуватися податкової дисципліни; 3) виявляти дійсні причини податкової заборгованості підприємств (наприклад приховання доходів від оподатковування) та ін.
Економічна культура працівника податкової міліції виражається в особливостях його підходу до виявлення, попередження і припинення податкових злочинів і правопорушень, що відрізняють його діяльність від співробітника системи інших правоохоронних органів: МВС, СБУ, прокуратури. Якщо зазначені органи завантажені боротьбою із «загальнокримінальною» злочинністю й орієнтовані на виявлення злочинів, то більшість податкових правопорушень не мають кримінального характеру. Працівник податкової міліції (поліції) використовує негласні форми діяльності, властиві оперативно-роз-шуковим службам, а не податковій інспекції, оскільки він шукає злочинців.
Боротьба проти «відмивання» грошей і економічної злочинності є найважливішим елементом стратегії боротьби юриста проти організованої злочинності. Запорука успіху цієї боротьби полягає в установленні широких контактів юристів різних країн, узгодженні відповідних механізмів їхніх дій, активний участі в ініціативах,
324
Розділ XIV
спрямованих на державу і території, які пропонують офшорні фінансові послуги, що дозволяють «відмивати» доходи від злочинів1.
Економічна культура дозволяє юристові проникати в економічну сутність правових інститутів, розкривати закономірності їхнього розвитку, установлювати причинно-наслідкові зв'язки між економічними і правовими явищами.
Високий ступінь оволодіння економічними знаннями й уміннями дає можливість ефективно виконувати практичну юридичну діяльність: попереджати і припиняти невиконання фінансової дисципліни посадовими особами і громадянами; не допускати фінансово-господарських зловживань у державі; активно сприяти перетворенню тіньової економіки в державну; підтримувати чесне підприємництво і ставити заслони злочинним махінаціям та ін.
У здійсненні юристами-професіоналами державного контролю над економічною сферою життя суспільства виражається їхній захист економічної безпеки держави.