§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.

■ лііге» — рамка, яке виникло від латин, чотирикутник — кадр, іл пі вносився список працівників державних установ) — система Пов'язаних між собою процесів професійно-правової орієнтації, прім позування і планування кадрових потреб, добору, підготовки, № рспідготовки, розставляння, виховання юристів-фахівців.

Кадрова політика в правовій державі є важливою умовою ефек-Гивності юридичної практики, тобто роботи судів, прокуратури, МІЛІЦІЇ, нотаріату, адвокатури і т. п., що повинна проводитися відпо-

58

Розділ II

відно до чіткого і однозначного принципу, закріпленого в ст. З Кон­ституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недо­торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Загальновідомо, що успіх будь-якої справи в значній мірі зале­жить від людей, що її виконують, тобто від їх професійної і психоло­гічної підготовки, відданості справі і розуміння своєї ролі та місця в колективних діях, рівня особистої дисциплінованості, відповідаль­ності за доручену частину роботи. Формування цих якостей можли­ве за умови правильної організації і здійснення добору, підготовки, розстановки і виховання кадрів — найважливіших функцій кадрових апаратів міністерств.

Щодо діяльності юриста держава повинна:

1. забезпечувати інтереси кожного юриста-практика — його права на вільний вибір практичної юридичної діяльності, можли­вість її зміни, переходу з державної служби на роботу в приватний сектор економіки або до складу осіб так званої вільної професії (ад­вокатуру);

2. забезпечувати інтереси окремих громадян (клієнтів), їх сус­пільних об'єднань (комерційних і некомерційних), державних ор­ганів, підприємств, установ і організацій щодо одержання необ­хідних послуг, проведення різноманітних видів юридичної діяльності: розслідування злочинів, розгляді справ у судах, оформлення угод з нерухомістю, правового забезпечення підприємницької діяльності, консультування з правових питань і т. ін.

Основні напрямки кадрової політики держави щодо діяль­ності юриста:

1. аналіз реального стану кадрів у юридичних службах органів і повнота охоплення всіх правових послуг, що необхідні суспільст­ву;

2. раціональне використання юридичних кадрів (добір і розста­новка кадрів у центрі і на місцях) відповідно до рівня їх знань, квалі­фікаційної підготовки, деонтологічних принципів професійної орієн­тації і добору;

3. прогнозування потреб в необхідних юридичних кадрах;

4. створення умов для взаємодії і взаємної підтримки різномані­тних напрямків юридичної діяльності, їх оптимального співвідно­шення в досягненні необхідного рівня професіоналізму, підвищення

(іішфіч пі «юрист», громадянське суспільство і держава 59

ІИЛіфікації, обміну позитивним досвідом як в країні, так і за її

і. І ІМІІ

І) контроль над діяльністю кадрів, що виражається в переатес-і.н її і \ не і лновленому законом порядку через кваліфікаційні комісії прокуратури, суду, органів внутрішніх справ і т. п.;

6) правовий і соціальний захист юридичних кадрів;

/) управління процесом плинності юридичних кадрів;

Н) иильнення юридичних кадрів.

І Іравильно організована кадрова політика щодо діяльності юри-і і іп і гарантією ефективної функціонування правозастосовчих, су-іиіиіч і правоохоронних органів держави.

Політика держави повинна включати комплексний підхід ницо вирішення кадрових проблем. При комплектуванні кадрів • \ кіно враховувати:

І)п ггереси різних державних служб центрального і регіонально-ім рівнів у забезпеченні юридичними кадрами;

') індивідуальні особливості юриста, його професійну і мораль- гпчологічну підготовку;

І) умови, в яких буде здійснюватися юридична діяльність;

І) пріоритетність завдань, що стоять перед тим або іншим пра-■ Iіонним чи правозахисним органом — прокуратурою, судом, Поліцією, службою безпеки, а також перед іншими державними, і |м,м,ідськими і приватними об'єднаннями юристів, які обслугову-і. .і і. і ромадян, охороняють і захищають їх права і свободи (нотарі-іі і пюкатура).

Курс держави на омолодження всіх службових ланок передбачає: пі іч чповідальні пости висуваються професійно зрілі, грамотні, Мені компетентні і віддані справі працівники — люди нової гене- |і.інп 11,с робиться активно там, де відбувається послаблення служ­ бової діяльності, причиною якої є застарілі форми і методи роботи. 1111, чісс омолодження керівних кадрів є необхідним, але він не від- ц\ н.н гься за рахунок руйнування високопрофесійного ядра. Гра­ мі досвідчені кадри не тільки «вирощуються», але і зберіга­ нії і., я оскільки без спадкоємності поколінь неможливо оволодіти професійною майстерністю.

І І.пкова організація праці і підбір кадрів у сфері юридичної пі' п інки — веління нашого часу. Держава керується формулою ^Професіонали вирішують все». Перед суспільством постає про-

60

Розділ II

блема створення і втілення моделі оптимально орієнтованого юри-ста-професіонала відповідно до його місця кваліфікації і характеру діяльності.

§ 8. Престиж юридично/професії Престиж юридичної професії (фр. рге5іі§е) — це авторитет (вплив, повага) в суспільстві судді, адвоката, прокурора, юрискон­сульта, нотаріуса, слідчого та інших працівників-юристів. Престиж: юридичної професії багато в чому залежить від:

1. правової політики держави;

2. відповідності практичної діяльності юриста професійним стан­дартам, що розкриваються через деонтологічні нормативи його

культури.

Шляхи впливу правової політики держави на зростання пре­стижу юридичної професії:

1. ствердження принципу верховенства права;

2. прийняття якісних законів, що характеризуються узгодженіс­тю всіх приписів, які містяться в них;

3. підготовка висококваліфікованих кадрів;

4. створення необхідних спеціальних умов для правового обслу­говування населення, здійснення правових процедур у процесі право-застосовчої діяльності;

5. попередження порушень законності і правопорядку в державі.

Престиж юридичної професії залежить від відповідності ді­яльності юриста професійним стандартам деонтологічним нор­мативам його культури:

1. виконання професійних обов'язків повинно мати пріоритетне значення над іншими заняттями юриста;

2. юрист не вправі заподіювати збиток своїй професії на догоду особистим інтересам або інтересам інших осіб;

3. у будь-якій ситуації юрист повинен діяти професійно, зберіга­ти особисту гідність, піклуватися про свою честь, уникати всього, що могло б завдати шкоди його репутації і поставити під сумнів його об'єктивність і компетентність;

4. юрист зобов'язаний здійснювати самоконтроль в цілях попе­редження і припинення порушень деонтологічних правил поведінки.

Самоконтроль обов'язковий для юристів, що працюють^як^у дер­жавній системі, так і в приватній. Особливого значення він набуває

"/" *'/'*' '' «юрист», громадянське суспільство і держава (Л^

м \ мовах саморегулювання, що надасться ряду юридичних професій і і щокатам, приватним нотаріусам), які мають певну автономність || і и ржави і свободу від її тиску. Сама держава уповноважує пред-I півників цих професій бути значною силою в підтримці правових 01 нон державної влади, протистояти зловживанням службовим по­миям. І Ірсстиж професії визначається не тільки внутрішньою самооці-ЦКОЮ але й оцінкою інших осіб. Всією своєю поведінкою юрист \Обов я кіішй викликати глибоку повагу до юридичної професії, під­тримувати її авторитет. Він повинен брати участь в різнома­нітиш видах діяльності, що мають значення для досягнення цієї

< Існовна соціальна функція професійної юридичної роботи поля- і ,и в перекладенні загальнолюдських правових і моральних прин- ципів і норм на «тональність» професійно-юридичного звучання, • іч н рідне узгодження суспільних і професійних інтересів, створен- айбільш сприятливих передумов і умов для реалізації конкрет­ нії- к ірпдичних завдань. Ось чому юристи України різних професій ( і п.(ікати, судді, нотаріуси та ін.) офіційно встановили деонтологіч­ ні (с і ичні) норми-вимоги до своєї професійної діяльності з метою ідійі нення самоконтролю (наприклад, «Раритети» Союзу адвокатів, І гичний кодекс працівника органів внутрішніх справ). Це не тіль- И м іміцнює дисципліну і почуття обов'язку в їх рядах, але і сприяє ПІ ігміцснню авторитету правоохоронних і судових органів, профе- і німих груп юристів як в самій країні, так і за її межами.

Керівники всіх рангів стали спроможні об'єктивно оцінювати роль Права і місце професії юриста в правовій системі. Одним з показни­ми \ ваги громадськості і держави до юридичної професії і росту її Прсі гижу є введення в нашій країні професійних свят: Дня юриста, |Д0 ічдповідно до Указу Президента від 16.09.1997 р. відзначається щорічно 8 жовтня, і Дня працівників суду, який відповідно до N і .і (V Президента від 8.12.2000 р. відзначається щорічно 15 гру­нті.