2.2. Проблема визначення поняття „громадська думка”.

2.2.1. Про складність проблеми..

Як випливає з аналізу наукової літератури, дати визначення громадській думці – справа не така проста, як це може здатися на перший погляд. Так, у 1988 році М.К.Горшков свідчив, що лише у радянській науковій літературі на той час нараховувалося біля 30-ти дефініцій громадської думки (див.11; с.172). Але ще більш ніж за 30 років до того, у 1956 році, американський вчений Гарвуд Чілдс оприлюднив 50 визначень громадської думки, що йому вдалося їх відшукати.

При цьому, як справедливо відзначає американський соціолог У.Ф.Девісон, деякі з дефініцій громадської думки носять відверто фрустраційний (frustration–розлад, англ.) характер. Одна з таких дефініцій належить до „скарбів”, зібраних Г.Чілдсом. Ось вона: „громадська думка – це не позначення чогось, це класифікація багатьох невизначеностей” (41; с.24). У цій дефініції немає натяків на жарт, але вона дуже нагадує жартівливе визначення діалектики, що воно поширювалося за радянської доби під час неформальних спілкувань, а саме: „диалектика – это не что-либо как и как-либо что, а что касается касательного и относительного, то коснёшься, да и пожалуйста”.

Іноді ставлення до громадської думки буває відверто зневажливим. Так, Роберт Піл, який був у першій половині ХІХ століття британським прем’єр-міністром і який заснував британську консервативну партію, вважав громадську думку „чудовою сумішшю із дурості, слабкості, забобонів, помилкових думок, правильних думок, впертості та уривків з газетних публікацій” (34;с.196).

Справа, дійсно, настільки непроста, що В.Л.Оссовський змушений констатувати: „Навіть фундатор досліджень громадської думки У.Ліппман не дає її чіткої дефініції, для нього громадська думка – це „картина в головах ... людських істот, образи їх самих, інших людей, їхніх потреб, цілей, взаємовідносин” (34; с.50).

Здійснюють спроби дати визначення громадської думки й сучасні українські соціологи, які розробляють теорію громадської думки. Так, досить непросте її визначення пропонує Ю.П.Сурмін. Ось його бачення: „Громадську думку можна розглядати як унікальне явище духовного життя суспільства, сплав істини, оцінки, дії, почуття, волі, емоцій, логіки, етики, цілі та ідеології”(52; с.11). Отже в цього дослідника „сплав” під назвою „громадська думка” складається аж із десяти компонентів, котрі, на думку автора, мають, мабуть, якомога повніше відобразити явище „громадська думка” (у даному випадку – через його формовияви).

Більш прийнятним, на мій погляд, є визначення, що його пропонує В.А.Полторак: „Громадська думка – це стан масової свідомості, що містить у собі приховане або явне, досить стійке і компетентне оцінне ставлення різних соціальних спільнот до проблем, подій і фактів дійсності”(46;с.38). Тут ми бачимо спробу одним коротким реченням охопити суб’єкта, об’єкта, зміст та формовияв громадської думки. Однак про неправомірність представлення цього феномену як стану масової свідомості ми вже говорили, а про неприйнятність надто широкого бачення об’єкта громадської думки як „дійсності” взагалі ще будемо весті мову у відповідній лекції.

Отож, мабуть, цілком правий В.Л.Оссовський, коли вважає, що „спроба знайти універсальну, придатну для всіх випадків дефініцію громадської думки веде до нехай дотепних, але малопродуктивних для наукового вжитку висновків” (41; с. 25).

А втім процес творення дефініцій громадської думки не припиняється. „Складається враження, - писав ще у 1988 році М.К.Горшков, - що визначень громадської думки саме стільки, скільки є дослідників, які вивчають цей феномен”(11; с.172). Своє визначення громадської думки буду пропонувати і я .

Однак вже зараз маю підкреслити, що основна складність при виробленні дефініції „громадська думка” полягає, гадаю, у відсутності єдиних критеріїв її визначення, змістонаповнення.

2.2.2. Критерії створення дефініції „громадська думка”.

М.К.Горшков у монографії „Громадська думка” (М.,1988) пише: „У радянській літературі можна зустріти визначення громадської думки як масовидного явища групової психології, як психічного стану мас, як соціально-психологічного комунікативного явища”(11;с.172). „Громадська думка стала охоплювати сферу не тільки суспільної психології, але й сферу суспільної ідеології, науки”(11; с.173). „Інша група визначень громадської думки наділяє її виключно моральнісною природою і моральними функціями” (11;с.173). „Найчисленнішу групу складають визначення, в яких сутність громадської думки виводиться через оцінне судження” (11;с.175).

У зв’язку з цим він робить висновок про „неправомірність виведення специфіки громадської думки виключно з якої-небудь однієї сфери або форми суспільної свідомості...” (11;с.174).

Отже, з огляду на багатозмістовність поняття „громадська думка”, М.К.Горшков слушно підкреслює, що „з’ясування його змісту – це не просто термінологічне питання, а принципова теоретична проблема, осмислення якої необхідно не стільки для полеміки із різними точками зору, скільки для вироблення такого розуміння сутності громадської думки, яке б могло стати надійним орієнтиром у повсякденному рішенні практичних задач, пов’язаних із вивченням, формуванням та врахуванням громадської думки” (11;с.175).

То якими ж мають бути критерії побудови дефініції громадської думки? В.Л.Оссовський, наприклад, пропонуючи такі критерії, вважає, що громадська думка може сприйматися дослідником двоїсто - у атрибутивному й суб’єктному сенсах (див.41; с.26). Тому він вважає, що тим, хто бажає визначити зміст поняття громадської думки, слід зосереджувати увагу на її атрибутивній формі, а тим, які виходять з потреб визначення соціальних функцій громадської думки, слід розглядати її суб’єктну форму.

Оскільки розглядання соціальних функцій громадської думки буде здійснюватися у наступних лекціях, зосередимося поки що на визначенні змісту поняття громадської думки.

Так, В.Л.Оссовський цілком слушно рекомендує (див.41;с.26-30) для з’ясування змісту поняття громадської думки спиратись на тринадцять постулатів концепції громадської думки Флойда Оллпорта – американського науковця, який узагальнив досвід американських полстерів і взагалі - суспільствознавців у своїй праці „До науки про громадську думку” (1937р.).

Я не буду підходити до послідовності подання Ф.Оллпортом своїх постулатів як до чогось непохитного. Тим більше, що ця послідовність не є логічною послідовністю. Кожний з постулатів є важливим сам по собі. Але я спробую дещо „перемонтувати” оллпортівський „матеріал” у відповідності із своїм баченням логічної послідовності (зокрема – у відповідності із статичною структурою) і „розкидаю” його по відповідних темах. А у цій лекції поставлю питання про те, що собою являє і якою має бути громадська думка, за Ф.Оллпортом? Відповіді такі:

- Оскільки різні думки відповідають різним цінностям і стандартам поведінки, то завжди існує можливість ускладнень із визначенням того, що собою насправді являє громадська думка.

- Згідно із традиціями парламентаризму, громадською думкою вважається судження більшості.

- Громадська думка має подвійний вимір: 1) думка про об’єкт (проблему) і його характеристики; 2) думка про соціальну оцінку об’єкта іншими (це – відчуття актуальності суспільної проблеми).

- Громадська думка має являти собою дію (або готовність до неї) на кшталт підтримки або, навпаки, опору певному об’єкту (проблемі). Адже думка – це вияв соціальних сил, вона містить у собі знання, почуття й готовність до дії. Думка має бути сильною, щоб стати дієздатною для досягнення мети. Міра досягнення мети – це критерій вагомості громадської думки.

2.3. Природа феномену громадської думки. Спроба

визначення поняття.