5.3. Соціальні середовища зародження громадської думки.

5.3.1. Вступні зауваження.

Ще у 1981 році добре відомий на той час російсько-радянський спеціаліст з теорії громадської думки В.С.Коробєйніков писав: „Звернімося до самого початку процесу виникнення громадської думки. Відбувається якась суспільно значуща подія, що зачіпає інтереси великої маси людей. Кожна людина, оцінюючи цю подію на свій розсуд, виробляє свою індивідуальну думку; внаслідок взаємодії індивідуальних думок у межах малих соціальних груп (за Я.Щепаньським, кількість членів таких груп не перевищує 30 осіб – О.Н.) виникає групова (колективна) думка, яка потім перетворюється у великих соціальних групах на громадську думку” (31;с.57).

Отже, по-перше, цей дослідник вважає, що зародження громадської думки починається із скоєння певної суспільно значущої події, яка зачіпає інтереси великого загалу; по-друге, він є попередником М.К.Горшкова у твердженні про те, що громадська думка зароджується у формі відповідних індивідуальних оцінних суджень. По-третє, В.С.Коробєйніков вважає, що більш усталеною формою зароджуваної громадської думки є та, коли індивідуальна думка існує не як вияв виключно власного розсуду, а вже як результат взаємодії з іншими індивідуальними думками; і цим результатом є створення певної „малогрупової”, або колективної (ще не громадської!) думки (оцінного судження).

Нарешті, по-четверте, тільки після цього з’являється можливість виникнення власне громадської думки, яка, за В.С.Коробєйніковим, є атрибутом великих соціальних груп. Останнє з тверджень, зроблених у 1981 році, відповідає визначенню іншого дослідника, зробленому у 2003 році, згідно з яким громадська думка у найбільш загальному сенсі, являє собою „схвалення або несхвалення певною часткою суспільства або суспільством в цілому публічно спостережуваних позицій і поведінки” (49;с.663). Тобто виходить, що у межах малої соціальної групи громадська думка виникнути ще не може. В цілому ж, за В.С.Коробєйніковим, картина виглядає так: індивідуальна думка – групова (колективна) думка – громадська думка.

Давайте перевіримо це твердження. При цьому зазначимо, що сьогодні, завдяки діяльності ЗМІ (особливо – телебачення), а також діяльності громадських організацій та політичних партій, створилась можливість потужного впливу на свідомість громадян з приводу будь-якої соціальної проблеми. Отже існують підстави вести мову принаймні про декілька соціальних середовищ зародження громадської думки. І у якості таких середовищ можуть поставати, вважаю, соціальні групи, соціальні кола та соціальні сукупності масового походження.

5.3.2. Соціальні групи.

На процес зародження громадської думки у межах такого середовища, як соціальна група, можуть впливати такі особливості останньої, як її певна стабільність, певний статус в суспільній системі, спільні об’єднуючі цінності, регульованість внутрішньогрупових відносин суспільними інституціями. Ці особливості роблять процес зародження громадської думки певною мірою не вільним, залежним, навіть, можна сказати, - ззовні зумовленим. Більш за те, процес зародження громадської думки у соціальній групі (принаймні, з питань, що складають коло основних інтересів членів даної групи) чимось близький (принаймні, за ознакою пришвидченого початку відповідних дій членів групи) до впливу на індивідуальну свідомість традиції або соціальної норми.

5.3.3. Соціальні кола.

По-іншому відбувається процес зародження громадської думки у соціальному колі, наприклад, постійних пасажирів певного рейсу або у колі друзів. Такі локальні соціальні середовища не мають ознак стабільності або подібної до соціальних груп статусності, через що громадська думка зароджується тут як значною мірою вільна, як ззовні не зумовлена. При цьому, як вважає Ян Щепаньський, „кола – це спільності людей, що дискутують. Кола не діють, не приймають рішень, не мають виконавчого апарату. Їхнє значення у суспільстві базується на тому, що вони... створюють і надають індивідам матеріал для вироблення поглядів з питань, що дискутуються у колі” (60;с.134).

Але у реальному житті певний індивід частіш за все постає водночас як член і соціальної групи, і соціального кола. І якщо, як член соціальної групи, він приймає участь у виробленні громадської думки з питання, що воно обговорювалося у соціальному колі, скажімо, друзів, то цілком вірогідно, що відповідний „матеріал” стане складником індивідуального оцінного судження, яке (судження), у свою чергу, може стати складником зародкової стадії громадської думки.

Так, наприклад, „у 1951 році американський дослідник Т.Н’юком вивчав ставлення студентів коледжу до президента США Г.Трумена. У результаті опитування з’ясувалося, що 48 студентів, які висловилися на підтримку Трумена, мають друзів, які також позитивно налаштовані щодо політики президента. З 36 студентів, які висловилися проти Трумена, лише двоє мали товаришів з позитивною установкою щодо чільника адміністрації, в решти ж 34 студентів найближчі друзі ставилися до Трумена негативно” (31;с.25). Таким чином, досить прозоро простежується, як оцінні судження, що склалися у межах соціального кола, створюють вплив на оцінні судження, що вони формулюються у межах соціальної групи.