- •В.О.Нельга соціологія громадської думки
- •Тема 2. Статична структура громадської думки……………………………………………………………..
- •4.5. Висновки...............................................................................
- •Тема 3. Динамічна структура громадської думки.
- •5.5. Висновки.................................................................................
- •6.4. Висновки.................................................................................
- •7.1. Вступ до проблеми.................................................................
- •7.6. Висновки.................................................................................
- •Тема 4. Емпіричне виявлення та історичне порівняння громадської думки........................................
- •8.5. Висновки.................................................................................
- •9.4. Висновки..............................................................................
- •1.6. Контрольні питання.
- •1.2. Історичний розвиток поглядів на феномен громадської думки.
- •1.2.1. Антична епоха.
- •1.2.2. Середньовіччя.
- •1.2.3. Новий час.
- •1.2.4. Новітня доба.
- •1.2.5. Сучасність.
- •1.3. Соціологія громадської думки як наука.
- •1.3.1. Щодо стану розробленості соціології громадської думки як науки.
- •1.3.2. Основна мета, суб’єкт та об’єкт соціології громадської думки.
- •1.3.3. Предмет соціології громадської думки.
- •1.4. Соціологія громадської думки як навчальна дисципліна.
- •1.5. Висновки.
- •1.6. Контрольні питання:
- •2.5. Контрольні питання.
- •2.1. Проблема структур громадської думки. Поняття її
- •2.1.1. Про підходи до вирішення проблеми.
- •2.1.2. Про статичну структуру громадської думки.
- •2.2. Проблема визначення поняття „громадська думка”.
- •2.3.1.Механічна сукупність чи цілісна система?
- •2.3.2. Інтеракціоністський погляд.
- •2.3.3. Щодо нестійкості громадської думки у часі.
- •2.3.4. Щодо незалежності громадської думки.
- •2.4. Висновки.
- •3.2. Доіндустріальне традиційне суспільство нових часів.
- •3.2.1. Тип суспільства.
- •3.2.2. Соціальна структура.
- •3.2.3. Суб’єкти громадської думки.
- •3.3. Масове індустріальне суспільство.
- •3.3.1. Тип суспільства та його соціальна структура.
- •3.3.3. Резюме.
- •3.4. Сучасне індустріальне суспільство масових комунікацій.
- •3.4.1. Тип суспільства.
- •3.4.2. Соціальна структура.
- •3.4.3. Суб’єкти громадської думки.
- •Тоталітарно-моноцентричне суспільство доби індустріалізації.
- •3.5.1. Тип суспільства.
- •3.5.2. Соціальна структура.
- •3.5.3. Суб’єкти громадської думки.
- •3.6.Посттоталітарне індустріально-трансформаційне суспільство.
- •3.6.1. Тип суспільства.
- •3.6.2. Соціальна структура.
- •3.6.3. Суб’єкти громадської думки.
- •3.7. Висновки.
- •3.8. Контрольні питання.
- •4.1. Доцільність постановки питання про об’єкти громадської думки.
- •4.2. Теоретичний зміст поняття „об’єкт громадської думки”.
- •4.3. Умови перетворення соціальних проблем-фактів на об’єкти громадської думки.
- •4.4. Основні типи об’єктів громадської думки.
- •4.5. Висновки.
- •4.6. Контрольні питання.
- •4.1. Доцільність постановки питання про об’єкти громадської думки.
- •4.2. Теоретичний зміст поняття „об’єкт громадської думки”.
- •4.3. Умови перетворення соціальних проблем-фактів на об’єкти громадської думки.
- •4.3.1. Загальна характеристика умов.
- •4.3.2. Доцільність перетворення соціальних проблем-фактів на об’єкти громадської думки.
- •4.3.3. Спільна справа загалу.
- •4.3.4. Громадський інтерес загалу.
- •4.3.5. Актуальність, загальність, значущість соціальної проблеми.
- •4.3.6. Пізнавальна здатність суб’єкта громадського інтересу.
- •4.3.7. Компетентність суб’єкта громадського інтересу.
- •4.3.8. Процедура дискусії. – Досягнення консенсусу.
- •4.4. Основні типи об’єктів громадської думки.
- •4.5. Висновки.
- •4.6. Контрольні питання.
- •Тема 3. Динамічна структура громадської думки.
- •5.5. Висновки.
- •5.2. Сутність стадії зародження громадської думки.
- •5.2.1. Зміст стадії зародження громадської думки.
- •5.2.2. Форми існування громадської думки, що адекватні стадії її зародження.
- •5.2.3. Умови зародження громадської думки.
- •5.3. Соціальні середовища зародження громадської думки.
- •5.3.1. Вступні зауваження.
- •5.3.2. Соціальні групи.
- •5.3.4. Соціальні сукупності масового походження.
- •5.4. Основні чинники зародження громадської думки.
- •5.4.1. Роль змі як чинника зародження громадської думки.
- •5.4.2. Роль взаємовпливів еліти і мас як чинників виникнення і трансформації зародків громадської думки.
- •5.5. Висновки.
- •5.6. Контрольні питання:
- •6.1. Сутність стадії формування громадської думки.
- •6.2. Формування громадської думки на засадах міжіндивідуального спілкування.
- •6.3. Формування громадської думки через процеси масової комунікації.
- •6.4. Висновки.
- •6.5. Контрольні питання.
- •6.1. Сутність стадії формування громадської думки.
- •6.1.1.Загальна характеристика стадії формування.
- •6.1.2. Суб’єктно-об’єктний аспект формування громадської думки.
- •6.2. Формування громадської думки на засадах
- •6.3. Формування громадської думки через процеси масової комунікації.
- •6.3.1. Посередницько-обслуговуюча роль змі та основні тенденції у їхньому функціонуванні.
- •6.3.2. Основні механізми формування громадської думки за допомогою змі.
- •6.3.3. Роль змі у формуванні громадської думки як певного артефакту. Маніпулятивний механізм
- •6.3.4. Гуманістичний механізм формування громадської думки за допомогою змі та його ефективність.
- •6.3.5. Реклама через змі як механізм формування громадської думки.
- •6.4.Висновки.
- •6.5. Контрольні питання.
- •7.1. Вступ до проблеми.
- •7.6. Висновки.
- •7.1. Вступ до проблеми.
- •7.2. Зміст стадії функціонування громадської думки та її основні формовияви.
- •7.3. Інституціональна форма функціонування громадської думки.
- •7.3.1. Зміст поняття „соціальна інституція” та сутність процесу інституціоналізації.
- •7.3.2. Неінституціоналізована громадська думка.
- •7.3.3. Основні напрями вдосконалення процесу інституціоналізації громадської думки.
- •7.4. Форма функціонування громадської думки як носія соціальних функцій. Два виміри.
- •7.4.1. Вертикальний вимір.
- •7.4.2. Горизонтальний вимір.
- •7.4.3. Інші погляди на соціальні функції громадської думки.
- •7.4.4. Точка зору автора.
- •7.5. Маніпулятивна форма функціонування громадської думки.
- •7.5.1. Вступні зауваження.
- •7.5.2. Втаємничення та викривлення громадської думки.
- •7.5.3. Ігнорування громадської думки.
- •7.5.4. Обмеження громадської думки.
- •7.5.5. Фальшоване використання громадської думки.
- •7.6. Висновки.
- •7.7. Контрольні питання.
- •Тема 4. Емпіричне виявлення та історичне порівняння громадської думки.
- •8.3. „Социология общественного мнения”в.А.Полторака.
- •8.4. „Соціологія громадської думки” в.Л.Оссовського.
- •8.5. Висновки.
- •8.1. Сутність проблеми емпіричної фіксації громадської думки.
- •8.1.1. Щодо назви процедури та основного орієнтиру її здійснення.
- •8.1.2. Про проблему „індивідуальна думка – громадська думка”.
- •8.3. „Социология общественного мнения”в.А.Полторака.
- •8.4. „Соціологія громадської думки” в.Л.Оссовського.
- •8.4.1. Про актуальність і основні етапи процедури емпіричної фіксації громадської думки.
- •8.4.2. Ступень неартефактності індивідуальних думок.
- •8.4.3. Рівень адекватності відображення змістовних ознак об’єкта в індивідуальних думках.
- •8.4.4. Фактичність колективної належності індивідуальних думок респондентів.
- •8.4.5. Зумовленість ставлення індивідів до соціально значимих проблем суспільним контекстом.
- •8.4.6. Полінг versus соціологічне дослідження громадської думки.
- •8.5. Висновки.
- •8.6. Контрольні питання.
- •9.4. Висновки.
- •9.2.Особливості формування громадської думки в умовах козацької демократії.
- •9.2.1. Про особливу роль козаччини.
- •9.2.2. Козацький “референдум” як громадська думка.
- •9.2.3. Громадська думка як чинник обрання та зміщення гетьмана запорізького.
- •9.2.4. Обмеження права голосу (висловлювання думки).
- •9.2.5. Узагальнення.
- •9.3. Законодавче усунення суб’єкта електоральної громадської думки із соціально-політичної сфери виборчих практик в сучасній Україні.
- •9.3.1. Інтересанти усунення суб’єкта електоральної громадської думки.
- •9.3.2. Підготовка усунення суб’єкта електоральної громадської думки шляхом дискредитації мажоритарної виборчої системи.
- •9.3.3. Фактичне усунення суб’єкта електоральної громадської думки внаслідок профанації пропорційної виборчої системи.
- •9.3.4. Узагальнення.
- •9.4. Висновки.
- •9.5. Контрольні питання.
- •Нельга Олександр в’ячеславович соціологія громадської думки
7.1. Вступ до проблеми.
7.2. Зміст стадії функціонування громадської думки та її основні формовияви.
7.3. Інституціональна форма функціонування громадської думки.
7.3.1. Зміст поняття „соціальна інституція” та сутність процесу інституціоналізації.
7.3.2. Неінституціоналізована громадська думка.
7.3.3. Основні напрями вдосконалення процесу інституціоналізації громадської думки.
7.4. Форма функціонування громадської думки як носія соціальних функцій. Два виміри.
7.4.1. Вертикальний вимір.
7.4.2. Горизонтальний вимір.
7.4.3. Інші погляди на соціальні функції громадської думки.
7.4.4. Точка зору автора.
7.5. Маніпулятивна форма функціонування громадської думки.
7.5.1. Вступні зауваження.
7.5.2. Втаємничення та викривлення громадської думки.
7.5.3. Ігнорування громадської думки.
7.5.4. Обмеження громадської думки.
7.5.5. Фальшоване використання громадської думки.
7.6. Висновки.
7.7. Контрольні питання.
7.1. Вступ до проблеми.
1. Як відзначалося у попередніх лекціях, процес розгортання, або процес динамічних змін громадської думки у часі складається із таких стадій, як зародження, формування і функціонування. Але, як вважає М.К.Горшков, цей процес можна (а, може, й слід) розглядати разом з тим також у когнітивно-психологічній площині. Тоді мова повинна йти про раціональний, емоційний та вольовий вияви громадської думки (див. 11; с. 205-206).
2. При цьому стадії зародження громадської думки, на якій ця думка, як відзначалось, не виходить за межі індивідуальної свідомості, має відповідати, мабуть, раціональний її вияв, тобто – знання про певну соціальну проблему-факт, що має стати об’єктом громадської думки.
3. На стадії свого формування громадська думка, як ми пам’ятаємо, виходить за межі індивідуальних свідомостей; тут відбувається дискусійно-полемічне зіткнення індивідуальних оцінно-ціннісних суджень. Це, у свою чергу, породжує певне емоційне напруження (синтез масового відчуття, масового настрою та соціальних почуттів), що виникає водночас із формуванням громадської думки.
Відтак, на цій стадії „раціональне і емоційне ... постають у структурі громадської думки як знання і переживання” (11; с. 205), виникає певне духовно-оцінне ставлення до об’єкта.
4. „Деякі дослідники, - пише М.К.Горшков, - з’ясовуючи специфіку громадської думки, ставлять на цьому крапку, тобто знаходять її (специфіку – О.Н.) виключно у духовно-оцінній природі даного феномену” (11;с.206). А в чому ж насправді полягає більш повне уявлення про специфіку громадської думки? Для відповіді на це питання необхідно перейти до розгляду наступної стадії розгортання громадської думки – стадії її функціонування. Що ж уявляє собою ця стадія?
7.2. Зміст стадії функціонування громадської думки та її основні формовияви.
Позиція М.К.Горшкова щодо змісту стадії функціонування полягає у тому, що це та стадія розгортання громадської думки, на якій остання вже склалася. Він пов’язує із цією стадією „діяльність органів управління з напрацювання та реалізації управлінських рішень, які стосуються об’єкта даної думки. Іншими словами, функціонуюча громадська думка – це неодмінно працююча громадська думка, яка реалізує себе у духовно-практичному житті за рахунок інтелектуального та емоційно-вольового потенціалу, що його було накопичено на попередніх стадіях розгортання. Звідси зрозуміло, що громадській думці на стадії функціонування притаманна певна стійкість” (11; с. 212).
Отже, розглядаючи громадську думку на стадії її функціонування, „необхідно, - вважає М.К.Горшков, - виділити у її структурі ... той компонент, ... від котрого залежить її (громадської думки – О.Н.) перехід від судження до дії, від слів до справи. У якості такого компоненту постає ... воля, громадські вольові спонуки” (11; с. 206).
„... Вольові основи сприяють перетворенню громадської думки з переважно духовного утворення на духовно-практичне” (11; с.207).
Таким чином, спираючись на позицію М.К.Горшкова щодо змісту громадської думки на стадії її функціонування, можна зробити наступні узагальнення:
1) процес розгортання закінчився; громадська думка постає як така, що вже склалася і є до певної міри стійкою;
2) досягнутий на стадії формування громадської думки консенсус спричиняє на стадії її функціонування виникнення громадської волі, що спонукає перехід від судження до дії, від духовно-оцінного до духовно-практичного ставлення до об’єкта;
3) функціонуюча громадська думка є основою як суб’єктивних управлінських рішень, так і об’єктивних соціальних змін.
Однією з досить суттєвих відмінностей стадії формування від стадії функціонування громадської думки є та, що спрямованість оцінних суджень, що виникають на підставі консенсусу, може помітно, а то й докорінно відрізнятися від практичних рішень і дій громадськості.
Так, як свідчить М.К.Горшков, коли на початку 1980-х років соціологічна служба газети «Советская Россия» провела опитування громадської думки щодо обговорюваного проекту шкільної реформи, то 76% респондентів-батьків схвально поставилися до пропозиції значного збільшення прийому учнів до професійно-технічних училищ (ПТУ) після 9-го класу. Однак тільки 38% опитаних батьків згодилися віддавати своїх дітей (сина або дочку) зі школи до ПТУ (див.11;с.208). Нерідко спостерігаються подібні факти і під час виборчих кампаній різних рівнів.
Отже для практичного соціолога неабияку важливість має вміння, спираючись на певні критерії, відрізняти нестійку громадську думку на стадії формування від сталої і стійкої громадської думки на стадії функціонування.
Не менш важливим для соціолога є також вміння чітко фіксувати, з якою саме формою функціонування громадської думки він має справу. Адже функціонування громадської думки здійснюється у певних як обов’язкових, так і у необов’язкових, але досить поширених формах. Так, вже сформована у якості феномена суспільної свідомості громадська думка ніяк не може постати як впливове соціальне явище, доки вона не сформувалася у якості соціального інституту. У свою чергу, вже інституціоналізована громадська думка відповідатиме своїй назві лише за умов такої форми свого функціонування, як виконання певних соціальних функцій. Нарешті не обов’язковою, але досить поширеною формою функціонування громадської думки є маніпулятивна.
Отже вдамося до розгляду кожної з зазначених форм.