4.3.4. Громадський інтерес загалу.

На підставі спільної справи виникає громадський інтерес. Точніше, спільна справа, як синтетична соціальна проблема-факт, будучи внутрішньо диференційованою і суперечливою, а відтак - постаючи у якості потенційного „продуцента” розмаїття об’єктів громадських думок, реалізує свій відповідний потенціал через громадський інтерес. При цьому, як зазначає В.С.Коробєйніков, „інтерес у свідомості може існувати і поза громадською думкою, але сама громадська думка завжди існує на базі інтересу” (31; с.51). Додам: у кінцевому підсумку – на базі громадського інтересу.

Вважаю, що тут спочатку слід уточнити: чим же не є громадський інтерес? Отже:

• громадський інтерес – це не теж саме, що однаковий інтерес;

• громадський інтерес – це не сума інтересів окремих індивідів.

Яким же є співвідношення між об’єктами індивідуальних інтересів і об’єктом громадського інтересу? Воно, гадаю, виглядає так:

- до об’єктів інтересів індивідів, членів даної сукупності, може належати велика кількість соціальних проблем-фактів, якими ці індивіди переймаються, а саме: питання працевлаштування; недостатня заробітна платня або пенсія; вступ сина або доньки до вищого навчального закладу; вирішення житлового питання; кредитна заборгованість тощо;

- до об’єкту громадського інтересу „входить” лише певна соціальна проблема-факт із загалу особистих, приватних інтересів, що постає для даної групи – суб’єкта громадського інтересу - як спільна.

Іншими словами, з одного боку, об’єкт громадського інтересу є вужчим за всю сукупність об’єктів інтересів індивідів, з іншого боку, об’єкт громадського інтересу є вагомішим за об’єкт кожного окремо узятого інтересу індивіда, який входить до складу громадськості.

А що ж тоді громадський інтерес таке? Чим він є? Вважаю, що громадський інтерес – це певна цілісність, але лише у сенсі вектора, у смислі спрямованості на одну й ту саму соціальну проблему-факт як на свій об’єкт. З цього випливає, що об’єкт громадського інтересу і об’єкт громадської думки відрізняються як об’єкт спрямованості і об’єкт оцінки.

Отже маю узагальнити, що

• певна соціальна проблема-факт, перш ніж перетворитися на об’єкт громадської думки, має стати об’єктом громадського інтересу і тому громадський інтерес – це необхідна передумова громадської думки;

• однак соціальна проблема-факт, ставши об’єктом громадського інтересу, перетворюється на об’єкт громадської думки лише за певних умов.

Звернімось до цих умов.

4.3.5. Актуальність, загальність, значущість соціальної проблеми.

Важливою умовою поступового перетворення певної соціальної проблеми-факту з об’єкта громадського інтересу на об’єкт громадської думки є АКТУАЛЬНІСТЬ цієї проблеми. Про що мова?

Мова про те, що громадська думка виникає стосовно таких соціальних проблем, які не тільки викликають громадський інтерес, але й є актуальними на даний момент історичного часу. Ігнорування полстерами цієї умови піддає критиці французький соціолог П.Бурд’є, вважаючи, що зазначене ігнорування базується на конкретному негласному постулаті, а саме: „Третій постулат. – пише він, - виявляється приховано: той простий факт, що перед всіма ставиться одне й теж запитання, має підставою гіпотезу про існування консенсусу щодо порушуваної проблематики, тобто згоди стосовно того, що питання заслуговують на те, щоб бути поставленими” (5; с. 161). Однак, за П.Бурд’є, серед загалу респондентів насправді можуть побутувати самі різні думки стосовно актуальності і вагомості однієї й тієї ж проблеми.

А щодо полстерівських підходів, то „один з найбільш шкідливих ефектів вивчення громадської думки (полстерами.-О.Н.) полягає в тому, що перед людьми висувають вимогу відповідати на питання, які вони самі перед собою не ставили”(5;с.166). До прикладу, - проблеми приватної власності на землю, політичного плюралізму і т. ін. викликали громадський інтерес у нашій країні практично завжди. Однак навряд чи можна говорити про їхнє існування як об’єктів громадської думки до 1991 року, з якого тільки й почалися глибокі трансформації українського суспільства.

Втім, навіть якщо певна соціальна проблема набуває ознак актуальності, вона не обов’язково перетворюється на об’єкт громадської думки. Так, один з перших дослідників громадської думки американський соціолог Флойд Оллпорт, формулюючи методологічні постулати-умови поставання громадської думки, у якості найважливішої умови виокремив таку: соціальна проблема, як потенційний об’єкт громадської думки, має бути загальновідомою та значущою для багатьох; саме стосовно таких проблем-фактів й може формуватися громадська думка.

Скажімо, проблема вступу України до НАТО є загальновідомою, але на фоні масового безробіття, голодного та напівголодного існування дуже багатьох пересічних українців, на фоні жахливих масштабів смертності, дитячої та дорослої безпритульності тощо зазначена політична проблема навряд чи може поставати як важлива й значуща, як реальний об’єкт громадської думки. Нею більш-менш серйозно переймається лише політична еліта та найбільш свідома частина інтелігенції.