- •В.О.Нельга соціологія громадської думки
- •Тема 2. Статична структура громадської думки……………………………………………………………..
- •4.5. Висновки...............................................................................
- •Тема 3. Динамічна структура громадської думки.
- •5.5. Висновки.................................................................................
- •6.4. Висновки.................................................................................
- •7.1. Вступ до проблеми.................................................................
- •7.6. Висновки.................................................................................
- •Тема 4. Емпіричне виявлення та історичне порівняння громадської думки........................................
- •8.5. Висновки.................................................................................
- •9.4. Висновки..............................................................................
- •1.6. Контрольні питання.
- •1.2. Історичний розвиток поглядів на феномен громадської думки.
- •1.2.1. Антична епоха.
- •1.2.2. Середньовіччя.
- •1.2.3. Новий час.
- •1.2.4. Новітня доба.
- •1.2.5. Сучасність.
- •1.3. Соціологія громадської думки як наука.
- •1.3.1. Щодо стану розробленості соціології громадської думки як науки.
- •1.3.2. Основна мета, суб’єкт та об’єкт соціології громадської думки.
- •1.3.3. Предмет соціології громадської думки.
- •1.4. Соціологія громадської думки як навчальна дисципліна.
- •1.5. Висновки.
- •1.6. Контрольні питання:
- •2.5. Контрольні питання.
- •2.1. Проблема структур громадської думки. Поняття її
- •2.1.1. Про підходи до вирішення проблеми.
- •2.1.2. Про статичну структуру громадської думки.
- •2.2. Проблема визначення поняття „громадська думка”.
- •2.3.1.Механічна сукупність чи цілісна система?
- •2.3.2. Інтеракціоністський погляд.
- •2.3.3. Щодо нестійкості громадської думки у часі.
- •2.3.4. Щодо незалежності громадської думки.
- •2.4. Висновки.
- •3.2. Доіндустріальне традиційне суспільство нових часів.
- •3.2.1. Тип суспільства.
- •3.2.2. Соціальна структура.
- •3.2.3. Суб’єкти громадської думки.
- •3.3. Масове індустріальне суспільство.
- •3.3.1. Тип суспільства та його соціальна структура.
- •3.3.3. Резюме.
- •3.4. Сучасне індустріальне суспільство масових комунікацій.
- •3.4.1. Тип суспільства.
- •3.4.2. Соціальна структура.
- •3.4.3. Суб’єкти громадської думки.
- •Тоталітарно-моноцентричне суспільство доби індустріалізації.
- •3.5.1. Тип суспільства.
- •3.5.2. Соціальна структура.
- •3.5.3. Суб’єкти громадської думки.
- •3.6.Посттоталітарне індустріально-трансформаційне суспільство.
- •3.6.1. Тип суспільства.
- •3.6.2. Соціальна структура.
- •3.6.3. Суб’єкти громадської думки.
- •3.7. Висновки.
- •3.8. Контрольні питання.
- •4.1. Доцільність постановки питання про об’єкти громадської думки.
- •4.2. Теоретичний зміст поняття „об’єкт громадської думки”.
- •4.3. Умови перетворення соціальних проблем-фактів на об’єкти громадської думки.
- •4.4. Основні типи об’єктів громадської думки.
- •4.5. Висновки.
- •4.6. Контрольні питання.
- •4.1. Доцільність постановки питання про об’єкти громадської думки.
- •4.2. Теоретичний зміст поняття „об’єкт громадської думки”.
- •4.3. Умови перетворення соціальних проблем-фактів на об’єкти громадської думки.
- •4.3.1. Загальна характеристика умов.
- •4.3.2. Доцільність перетворення соціальних проблем-фактів на об’єкти громадської думки.
- •4.3.3. Спільна справа загалу.
- •4.3.4. Громадський інтерес загалу.
- •4.3.5. Актуальність, загальність, значущість соціальної проблеми.
- •4.3.6. Пізнавальна здатність суб’єкта громадського інтересу.
- •4.3.7. Компетентність суб’єкта громадського інтересу.
- •4.3.8. Процедура дискусії. – Досягнення консенсусу.
- •4.4. Основні типи об’єктів громадської думки.
- •4.5. Висновки.
- •4.6. Контрольні питання.
- •Тема 3. Динамічна структура громадської думки.
- •5.5. Висновки.
- •5.2. Сутність стадії зародження громадської думки.
- •5.2.1. Зміст стадії зародження громадської думки.
- •5.2.2. Форми існування громадської думки, що адекватні стадії її зародження.
- •5.2.3. Умови зародження громадської думки.
- •5.3. Соціальні середовища зародження громадської думки.
- •5.3.1. Вступні зауваження.
- •5.3.2. Соціальні групи.
- •5.3.4. Соціальні сукупності масового походження.
- •5.4. Основні чинники зародження громадської думки.
- •5.4.1. Роль змі як чинника зародження громадської думки.
- •5.4.2. Роль взаємовпливів еліти і мас як чинників виникнення і трансформації зародків громадської думки.
- •5.5. Висновки.
- •5.6. Контрольні питання:
- •6.1. Сутність стадії формування громадської думки.
- •6.2. Формування громадської думки на засадах міжіндивідуального спілкування.
- •6.3. Формування громадської думки через процеси масової комунікації.
- •6.4. Висновки.
- •6.5. Контрольні питання.
- •6.1. Сутність стадії формування громадської думки.
- •6.1.1.Загальна характеристика стадії формування.
- •6.1.2. Суб’єктно-об’єктний аспект формування громадської думки.
- •6.2. Формування громадської думки на засадах
- •6.3. Формування громадської думки через процеси масової комунікації.
- •6.3.1. Посередницько-обслуговуюча роль змі та основні тенденції у їхньому функціонуванні.
- •6.3.2. Основні механізми формування громадської думки за допомогою змі.
- •6.3.3. Роль змі у формуванні громадської думки як певного артефакту. Маніпулятивний механізм
- •6.3.4. Гуманістичний механізм формування громадської думки за допомогою змі та його ефективність.
- •6.3.5. Реклама через змі як механізм формування громадської думки.
- •6.4.Висновки.
- •6.5. Контрольні питання.
- •7.1. Вступ до проблеми.
- •7.6. Висновки.
- •7.1. Вступ до проблеми.
- •7.2. Зміст стадії функціонування громадської думки та її основні формовияви.
- •7.3. Інституціональна форма функціонування громадської думки.
- •7.3.1. Зміст поняття „соціальна інституція” та сутність процесу інституціоналізації.
- •7.3.2. Неінституціоналізована громадська думка.
- •7.3.3. Основні напрями вдосконалення процесу інституціоналізації громадської думки.
- •7.4. Форма функціонування громадської думки як носія соціальних функцій. Два виміри.
- •7.4.1. Вертикальний вимір.
- •7.4.2. Горизонтальний вимір.
- •7.4.3. Інші погляди на соціальні функції громадської думки.
- •7.4.4. Точка зору автора.
- •7.5. Маніпулятивна форма функціонування громадської думки.
- •7.5.1. Вступні зауваження.
- •7.5.2. Втаємничення та викривлення громадської думки.
- •7.5.3. Ігнорування громадської думки.
- •7.5.4. Обмеження громадської думки.
- •7.5.5. Фальшоване використання громадської думки.
- •7.6. Висновки.
- •7.7. Контрольні питання.
- •Тема 4. Емпіричне виявлення та історичне порівняння громадської думки.
- •8.3. „Социология общественного мнения”в.А.Полторака.
- •8.4. „Соціологія громадської думки” в.Л.Оссовського.
- •8.5. Висновки.
- •8.1. Сутність проблеми емпіричної фіксації громадської думки.
- •8.1.1. Щодо назви процедури та основного орієнтиру її здійснення.
- •8.1.2. Про проблему „індивідуальна думка – громадська думка”.
- •8.3. „Социология общественного мнения”в.А.Полторака.
- •8.4. „Соціологія громадської думки” в.Л.Оссовського.
- •8.4.1. Про актуальність і основні етапи процедури емпіричної фіксації громадської думки.
- •8.4.2. Ступень неартефактності індивідуальних думок.
- •8.4.3. Рівень адекватності відображення змістовних ознак об’єкта в індивідуальних думках.
- •8.4.4. Фактичність колективної належності індивідуальних думок респондентів.
- •8.4.5. Зумовленість ставлення індивідів до соціально значимих проблем суспільним контекстом.
- •8.4.6. Полінг versus соціологічне дослідження громадської думки.
- •8.5. Висновки.
- •8.6. Контрольні питання.
- •9.4. Висновки.
- •9.2.Особливості формування громадської думки в умовах козацької демократії.
- •9.2.1. Про особливу роль козаччини.
- •9.2.2. Козацький “референдум” як громадська думка.
- •9.2.3. Громадська думка як чинник обрання та зміщення гетьмана запорізького.
- •9.2.4. Обмеження права голосу (висловлювання думки).
- •9.2.5. Узагальнення.
- •9.3. Законодавче усунення суб’єкта електоральної громадської думки із соціально-політичної сфери виборчих практик в сучасній Україні.
- •9.3.1. Інтересанти усунення суб’єкта електоральної громадської думки.
- •9.3.2. Підготовка усунення суб’єкта електоральної громадської думки шляхом дискредитації мажоритарної виборчої системи.
- •9.3.3. Фактичне усунення суб’єкта електоральної громадської думки внаслідок профанації пропорційної виборчої системи.
- •9.3.4. Узагальнення.
- •9.4. Висновки.
- •9.5. Контрольні питання.
- •Нельга Олександр в’ячеславович соціологія громадської думки
Тема 4. Емпіричне виявлення та історичне порівняння громадської думки.
ЛЕКЦІЯ 8. ЕМПІРИЧНА ФІКСАЦІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ.
П Л А Н
8.1. Сутність проблеми емпіричної фіксації громадської думки.
8.1.1. Щодо назви процедури та основного орієнтиру її здійснення.
8.1.2.. Про проблему „індивідуальна думка – громадська думка”.
8.2. „Теория общественного мнения” Ю.П.Сурміна.
8.3. „Социология общественного мнения”в.А.Полторака.
8.4. „Соціологія громадської думки” в.Л.Оссовського.
8.4.1. Про актуальність і основні етапи процедури емпіричної фіксації громадської думки.
8.4.2. Ступень неартефактності індивідуальних думок.
8.4.3. Рівень адекватності відображення змістовних ознак об’єкта в індивідуальних думках.
8.4.4. Фактичність колективної належності індивідуальних думок респондентів.
8.4.5. Зумовленість ставлення індивідів до соціально значимих проблем суспільним контекстом.
8.4.6. ,,Полінг versus соціологічне дослідження громадської думки’’.
8.5. Висновки.
8.6. Контрольні питання.
8.1. Сутність проблеми емпіричної фіксації громадської думки.
8.1.1. Щодо назви процедури та основного орієнтиру її здійснення.
„Ідентифікація громадської думки”. Власне кажучи, це визначення В.Л.Оссовського, на мій погляд, теоретично є не зовсім прийнятним. Адже, як слушно зауважує сам метр, „часто-густо те, що вважають за громадську думку, являє собою мінливий, ситуативний стан настроїв лабільної соціальної множини, а ще частіше, на жаль, - коктейль з різноманітних інгредієнтів суспільної свідомості індивідів, замішаний на артефактах” (41;с.55). Відтак здебільшого (=„часто-густо”) процедурі ідентифікації, тобто - „ототожненню, встановленню збігу чогось із чимось” (див.48;с.183) (а в нашому випадку – процедурі ототожнення із критеріальним еталоном, взірцем громадської думки) соціологи-дослідники піддають не власне громадську думку, а „те, що вважають за громадську думку”. Отже, доцільніше, гадаю, говорити не про „ідентифікацію громадської думки”, а про „ідентифікацію з еталоном громадської думки”. Проте в самого В.Л.Оссовського є „свій”, досить влучний термін - „емпірична фіксація”(41;с.70), який він використовує, щоправда, не як базовий, а мимохідь. Однак мені саме цей термін здається більш адекватним, ніж термін „ідентифікація”. Хоч, може, ще прийнятнішим був би термін „емпіричне виявлення”.
Фактично внаслідок процедури емпіричної фіксації маємо отримати відповідь на питання: „Із чим маємо справу?” Але щоб перевірити те, що є результатом здебільшого вибіркових опитувань, на предмет відповідності громадській думці, треба мати добре відпрацьований теоретичний взірець-еталон останньої. І В.Л.Оссовський у зв’язку із цим досить чітко вказує на відповідний орієнтир. Зокрема, він пише: „Одним із перших дослідників, які торували шляхи розв’язання проблеми ідентифікації громадської думки, був Ф.Оллпорт. Його тринадцять методологічних постулатів щодо критеріїв існування громадської думки можуть слугувати підмурком для розроблення технології фіксації емпіричних ознак (курсив і виділення мої.- О.Н.) поняття громадської думки”(41; с.46).
Власне кажучи, щодо сутності феномену та критеріальних ознак поняття „громадська думка”, то про них, як пам’ятає читач, йшлося ще у другій лекції. Там було встановлено низку критеріїв, за умови відповідності яким певна сукупність індивідуальних думок тільки й може бути кваліфікованою як „громадська думка”. Це, так би мовити, теоретичний бік проблеми. Але стосовно кожного з критеріїв має здійснюватися емпірична процедура встановлення відповідності цьому критерію згаданої сукупності думок.
Актуальною залишається ціла низка питань. Чи слід вважати громадською думкою тільки думку тієї частини респондентів, які дійшли консенсусу? Чи обов’язково суб’єкт громадської думки („консенсусники”) чисельно має складати більшу частину всього масиву респондентів? Чи не нагадує індивід, який частково поділяє громадську думку „частково вагітну” жінку? (Наприклад: „Я за вступ України у НАТО, але через 30 років”; „Я за дострокові парламентські вибори, але – разом із президентськими та місцевими виборами” тощо). Яку вагу має думка респондентів, котрі пройшли етап дискусії, але, не згодившись на консенсус, залишились при своїй власній думці? Громадська думка – це та думка загалу, що є теоретично „правильною”, чи та, що є практично впливовою? І таких запитань може бути поставлено багато (див., наприклад, 46;с.9-10).