2.4. Висновки.

1. Громадська думка являє собою ідеальну мисленневу реальність, котру можна розглядати з позицій її внутрішньої (трьохелементної) статичної структурованості. Елементами відповідної структури є суб’єкт, об’єкт і зміст.

2. Дати універсальне визначення громадської думки неможливо. Але це не означає неможливість створення операціонального визначення (точніше – „визначень”) громадської думки взагалі. З цього боку проблема є штучною. Адже повинні застосовуватися конкретні критерії визначення громадської думки в залежності від того, з якого переважно боку збирається вивчати цю думку дослідник: або з боку її суб’єкта, або з боку її об’єкта, або з боку її соціальних функцій тощо.

3. Обґрунтовувати природу громадської думки як цілісно-органічного феномену, а не механічної суми індивідуальних думок слід не шляхом абстрактного апелювання до авторитету „діалектики”, а лише розуміючи цю думку як результат безпосередньої взаємодії (інтеракції) або опосередкованої комунікації, що базується на спільному інтересі і здійснюється через дискусійний процес, консенсус і, нарешті, - свідому інтеграцію думок.

4. Громадська думка не є чимось сталим, заскорузлим, бо здатна змінюватись набагато швидше, ніж соціальні норми. Разом з тим вона суттєво відрізняється від тих думок, що з’являються внаслідок раптової пропагандистської акції і власне громадською думкою не є.

5. Нарешті, незалежність громадської думки не може бути абсолютною, однак ця незалежність повинна бути достатньою для виконання нею (тобто – громадською думкою) своїх соціальних функцій.

2.5. Контрольні питання.

1. Що таке статична структура громадської думки і які її основні елементи?

2. Чим зумовлені складнощі створення дефініції „громадська думка”?

3. У чому полягає сутність атрибутивного підходу до визначення громадської думки?

4. Якими є засадові положення концепції громадської думки Флойда Оллпорта?

5. Чим суттєво відрізняються одне від одного декларативне і емпірично обґрунтоване положення про громадську думку як органічну цілісність?

6. Яким є інтеракціоністський погляд на основні умови виникнення громадської думки? Чи є цей підхід єдино можливим?

7. Яким має бути об’єктивний підхід до проблеми нестійкості громадської думки у часі?

8. Як слід розуміти і оцінювати можливість незалежності громадської думки?

ЛЕКЦІЯ 3. СУБ’ЄКТИ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ.

П Л А Н.

3.1. Вступ до проблеми.

3.2. Доіндустріальне традиційне суспільство нових часів.

3.2.1. Тип суспільства.

3.2.2. Соціальна структура.

3.2.3. Суб’єкти громадської думки.

3.3. Масове індустріальне суспільство.

3.3.1. Тип суспільства та його соціальна структура.

3.3.2. Суб’єкти громадської думки.

3.3.3. Резюме.

3.4. Сучасне індустріальне суспільство масових комунікацій.

3.4.1. Тип суспільства.

3.4.2. Соціальна структура.

3.4.3. Суб’єкти громадської думки.

3.5. Тоталітарно-моноцентричне суспільство доби індустріалізації.

3.5.1. Тип суспільства.

3.5.2. Соціальна структура.

3.5.3. Суб’єкти громадської думки.

3.6. Посттоталітарне індустріально-трансформаційне суспільство.

3.6.1. Тип суспільства.

3.6.2. Соціальна структура.

3.6.3. Суб’єкти громадської думки.

3.7. Висновки.

3.8. Контрольні питання.

3.1. Вступ до проблеми.

У першій лекції я звернув увагу читача на необхідність розрізняти поняття „суб’єкти соціології громадської думки” і власне „суб’єкти громадської думки”. Там ми встановили, хто належить до кожної з груп суб’єктів. У другій лекції я запропонував розглядати суб’єкта громадської думки у якості елемента статичної структури цієї думки, а також розуміти громадськість як когні-субєкта, як спонукувану спільним інтересом, інтенціонуючу щодо свого об’єкта колективну свідомість. Це, так би мовити, - самий загальний підхід.

Але більш детальне, поглиблене розкриття предмету теми лекції „Суб’єкти громадської думки” передбачає відповіді на низку питань, і передусім, як мінімум, на такі:

• Чи завжди у історичній ретроспективі однаковою була природа суб’єкта громадської думки?

• Як типи суспільств, з їхньою соціальною структурою, детермінують типи суб’єктів громадської думки?

• Яким буває кількісно-відсотковий вияв суб’єкта громадської думки?

• Чи завжди те, що називають суб’єктом громадської думки, є дійсно ним ?

З чого ж треба починати розгляд одного з центральних питань соціології громадської думки – питання про суб’єктів самої громадської думки? Як вважає Володимир Оссовський, для того, щоб краще зрозуміти концепт громадської думки, необхідно виділити два її головні компоненти – громадськість і думку. При цьому „із соціологічної точки зору, - за його визначенням, - громадськість (суб’єкт думки) – це група людей, спільнота, об’єднана спільним усвідомленим інтересом у певній царині” (41; с. 30).

Вже з цього визначення випливає той найперший висновок, що суб’єктом громадської думки є громадськість. Однак, подібно до того, як ми у першій лекції не обмежили предмет соціології громадської думки суто феноменом громадської думки, так і тут ми не будемо звужувати проблему суб’єкта громадської думки, лише вказавши на громадськість і навівши визначення цього феномена.

Із яких же елементів, у такому випадку, має складатися предмет дослідження даної теми? На мій погляд, елементами такого дослідження мають бути:

• природа суб’єктів громадської думки;

• джерела утворення суб’єктів громадської думки;

• типи суб’єктів громадської думки у контексті типу суспільства і його соціальної структури;

• засоби регуляції відносин між суб’єктами громадської думки;

• ідентифікація, або уточнення характеристик-ознак суб’єктів громадської думки, а саме: дійсність („неартефактність”); характер і міра органічності; ступінь стабільності; соціальний статус; межі освіченості; рівень компетентності тощо.

Маю зазначити, що навіть більш-менш повне висвітлення кожної з перелічених складових предмету розглядуваної теми може в цілому обернутися на досить об’ємну наукову працю. Але наше завдання є скромнішим – коротко розкрити сутність і показати підходи до вивчення.

Отже, дослідження потребує з’ясування природи і виявлення історичних типів суб’єктів громадської думки. При цьому, як слушно вважає В.Оссовський, виокремлення типів суб’єктів громадської думки слід здійснювати у контексті типів суспільств, у яких ці суб’єкти функціонують. У свою чергу, щодо цих суспільств, то у кожному з них „конституювання суб’єктів громадської думки відбувається в межах і під впливом конкретних соціальних структур, станом та особливостями розвитку яких не можна нехтувати” (41; с.73).

Тож, якщо діяти за пропозиціями В.Оссовського, то про які типи суспільств, із їхньою соціальною структурою і відповідними суб’єктами громадської думки, маємо вести мову? На жаль, чітко виокремленого і хронологічно впорядкованого переліку сам В.Оссовський не наводить (див.41;с.72-102), тому для відповіді маємо звернутись також і до інших авторів, до словниково-енциклопедичних видань тощо.

Відтак, дотримуючися схеми «тип суспільства – соціальна структура - суб’єкти громадської думки», почнемо.