Тема 23: анемії

Кількість годин: 5

Місце проведення: учбова кімната, лікарняні палати

Мета: дати студентам уявлення про патогенез, морфологію, клініку, лабораторні ознаки, диференціально-діагностичні ознаки, методи лікування, первинну і вторинну профілактику анемій

Професійна орієнтація студентів

Анемія є дуже частим гематологічним симптомом при різноманітних захворюваннях (захворювання шлунково-кишкового тракту, нирок, колагенози, інфекційні і паразитарні захворювання, злоякісні новоутворення, акушерська і гінекологічна патологія, ряд ендокринних захворювань, різні інтоксикації і т.д.). Крім того, анемія може носити первинний характер, виступати як самостійне гематологічне захворювання.

Таким чином, патологічні механізми розвитку анемічних станів дуже складні і різноманітні. Знання основних гематологічних проявів анемії, причин і механізмів розвитку у кожному конкретному випадку дає можливість лікареві не тільки своєчасно поставити діагноз, але і намітити заходи щодо профілактики і раціональної патогенетичної терапії цього виду патології.

Базовий рівень знань та вмінь:

Студент повинен знати:

1. Будова і функції системи крові

2. Чинники ризику анемій

3. Нормальні показники кліток крові

4. Методики обстеження гематологічних хворих

5. Основи лабораторної діагностики захворювань системи крові

6. Основні групи протианемійних препаратів і механізм їх дії

Студент повинен вміти:

1. Цілеспрямовано збирати скарги і анамнез

2. Провести обстеження хворого, дати оцінку змінам в його стані

3. Скласти план додаткового обстеження, оцінити результати

4. Сформулювати попередній діагноз

Програма самопідготовки студентів:

1. Визначення поняття анемія

2. Класифікація анемії: морфологічна, за кольоровим показником, патогенетична, за ступенем тяжкості

3. Клінічні прояви анемії залежно від її вигляду

4. Принципи лабораторної діагностики анемій

5. Диференціальна діагностика анемій

6. Лікування анемій

7. Первинна і вторинна профілактика анемій

Короткий зміст теми

Анемія – це клинико-гематологічний синдром, для якого характерні зменшення змісту гемоглобіну в одиниці об'єму крові, частіше при одночасному зменшенні кількості еритроцитів, що приводить до розвитку кисневого голодування тканин.

Прийнято вважати анемією зниження рівня гемоглобіну нижче за 130 г/л і кількість еритроцитів нижче 4,0 х 1012 /л у чоловіків і відповідно нижче за 120 г/л і 3,5 х 1012/л у жінок.

Класифікація

Морфологічна класифікація анемій

• I. Макроцитарна анемія (MCV (середній об'єм еритроцитів) >100 мкм (фл); діаметр еритроцитів > 8 мкм) (дефіцит вітаміну В₁₂ і фолієвої кислоти, хвороби печінки, передлейкоз).

• II. Мікроцитарна анемія (MCV<80 мкм (фл), діаметр еритроцитів < 6,5 мкм) (дефіцит заліза, порушення синтезу глобіну, порушення синтезу порфіріна та гема).

• III. Нормоцитарна анемія (MCV 81-99 мкм (фл), діаметр еритроцитів 7,2-7,5 мкм) (недавня крововтрата, гемоліз еритроцитів, гіпо- та апластична анемія, мієлофіброз).

Класифікація анемій по колірному показнику

• Анемія гіпохромна, ЦП < 0,8 (залізодефіцитна анемія, сідероахрестична анемія, таласемії).

• Анемія нормохромна, ЦП 0,85-1,05 (анемія при хронічній нирковій недостатності, апластична анемія, анемія при захворюваннях печінки, гостра постгеморагічна анемія).

• Анемія гіперхромна, ЦП > 1,05 (В₁₂-дефіцитна анемія, ахрестична анемія, фолієводефіцитная анемія).

Патогенетична класифікація анемій

• Анемії унаслідок крововтрати (гостра постгеморагічна анемія)

• Анемії унаслідок порушення утворення еритроцитів і гемоглобіну:

  • залізодефіцитна анемія;

  • анемії, пов'язані з перерозподілом заліза;

  • анемії, пов'язані з порушенням синтезу ДНК (мегалобласті анемії: В₁₂ дефіцитні і фолієводефіцитні);

  • анемії, пов'язані з кістковомозковою недостатністю;

  • анемії, пов'язані з порушенням регуляції еритропоезу.

• Анемія унаслідок підвищеного кроворуйнування (гемолітичні)

  • Спадкові

  • Набуті

• Анемії змішаного генезу.

Класифікація анемій залежно від здатності кісткового мозку до регенерації

• Регенераторна форма анемії з достатньою функцією кісткового мозку -ретикулоцитів більш 1% (при гемолітичних анеміях, при ретикулоцитарному кризі при лікуванні вітаміном В₁₂ перніциозной анемії, після крововтрат).

• Гіпорегенераторна форма анемії зі зниженою регенераторною функцією кісткового мозку - ретикулоцитів менш 1% (при залізодефіцитних анеміях, хронічних крововтратах).

• Гіпопластична або апластична форма анемії з різким пригнобленням процесів еритропоезу - ретикулоцитів менш 0,2% (при гіпопластичних анеміях, панмієлофтизі). Нормальна кількість ретикулоцитів 0,2 - 1%.

Класифікація анемій за ступенем тяжкості

• легка (Hb 110-90 г/л)

• середня (Hb 90-70 г/л)

• тяжка (Hb 50-70 г/л)

• вкрай тяжка (Hb < 50 г/л)

Наслідком зниження кількості еритроцитів і рівня гемоглобіну є розвиток анемічного синдрому, який виявляється:

• суб'єктивно: слабкість, швидка стомлюваність, запаморочення, шум у вухах, задишка, серцебиття; можуть бути болі, що колють, в області серця, рідше – за грудиною.

• об'єктивно: блідість шкіри і слизових оболонок; може бути пастозність нижніх кінцівок; тахікардія; систолічний шум з максимумом над верхівкою серця; може бути гіпотонія.

• ЕКГ: ізоелектричність або легка негативність зубця Т.

• ОАК: зниження Hb та еритроцитів