Тема 13: Основні симптоми та синдроми пульмонологічної патології. Методи обстеження хворих на пульмонологічну патологію

Кількість годин: 6

Місце проведення: навчальна кімната, палати пульмонологічного відділення, пульмонологічні ліжка терапевтичних відділень, пульмонолгічний кабінет полікліниці.

Мета: оволодіти сучасними методами діагностики у пульмонології.

Професійна орієнтація студентів

В останні роки зросла летальність від легеневої патології, що пов`язане з ростом розповсюджених і прогресуючих форм хронічного обструктивного захворювання легень, бронхіальної астми та туберкулезу. Україна займає одне з перших місць у світі за частотою розвитку ускладнень. Цьому факту сприяє як низький санітарно-освітній рівень населення, так і недостатні можливості діагностики пульмонологічної патології. Тому майбутнім лікарям дуже важливо вміти правильно діагностувати легеневі захворювання і швидко визначити тактику лікування та профілактики.

Базовий рівень знань і вмінь

Студент повинен знати:

1. Структуру бронхіального дерева і легень.

2. Методи обстеження хворих.

3. Основи патогенезу, клінічні прояви легеневих захворювань.

4. Лабораторно-інструментальні дослідження при легеневій патології.

Студент повинен уміти:

1. Оцінювати дані об'єктивного обстеження хворого.

2. Інтерпретувати дані інструментальних та лабораторних обстежень.

3. Проводити диференційну діагностику.

Програма самопідготовки студентів:

1. Знати методологію проведення функціональних легеневих тестів.

2. Вміти проводити огляд хворих.

3. Вміти интерпретировать ! лабораторні методи обстеження.

4. Знати особливості експертизи працездатності при легеневій патології

Задачі для початкового контролю знань:

1. При порушені прохідності бронхів крупного калібру частіше виникає

а. інспіраторна задишка;

б. експіраторна задишка;

в. змішана задишка;

г. ортопное;

д. задишка після їжі.

2. Шум третя плеври вислуховується:

а. тільки в фазу глибокого видиху;

б. тільки при глибокому вдосі;

в. як на вдосі, так і на видосі;

г. тільки при форсованому видосі;

д. тільки при дыханні з напруженням.

3. Звук розлипання альвеол, який вислуховується на висоті вдиху при ексудативних процесах, зветься:

а. влажними дрібно пухирчастими хрипами;

б. шумом теретя плеври;

в. крепітацією;

г. флотацією;

д. бронхофонією.

4. Долоні рук лікаря лежать симетрично на грудній клітці, пацієнт вимовляє слова, що мають букву «р». Це метод визначення:

а. бронхіальної прохідності;

б. голосового тримтіння;

в. об'єму інфільтрату;

г. локальної гіпертермії;

д. рухливість країв легень.

5. Шуми при аускультації легень здорової людини називають:

а. фоновими дихальними шумами;

б. основними дихальними шумами; :

в. вторинними дихальними шумами;

г. стетоскопічними вториними шумами;

д. основними патологічними шумами.

6. Розділення мокротиння на три шари після відстоювання характерно для:

а. гострого бронхіту;

б. саркоїдозу;

в. екзогеного алергічного альвеоліту;

г. хронічного обструктивного бронхіту;

д. абсцеса легень та бронхоектазів.

7. Інструментальний осмотр плевральної порожнини називають:

а. торакоскопією;

б. бронхоскопією;

в. фістулографією;

г. бронхофонією;

д. бронхоспірографією.

8. Підвищена прозорість легень на рентгенограмі, розширення межреберних промежків, сплощення купола діафрагми вважають ознаками:

а. спонтаного пневмотораксу;

б. легеневої кровотечі;

в. кавернозного туберкульозу легень;

г. емфіземи легень;

д. позалікарняної пневмонії.

9. Найбільш інформативний метод променевої діагностики вогнищевих та кільцеподібних тіней в легенях:

а. флюорографія;

б. рентгеноскопія;

в. пневмомедіастінум;

г. РКТ;

д. медіастінографія.

10. Рентгенограму бронхів з введенням контрастної речовини називають:

а. томограмою;

б. флюорограмою;

в. бронхограмою;

г. сцинтіграмою;

д. реограмою.