Тема 17: Плеврити та плевральний випіт.

Кількість годин: 5.

Місце проведення: навчальна кімната, лікарняні палати.

Мета: навчити студентів діагностувати і лікувати плеврити.

Професійна орієнтація студентів.

Патологічний процес у плеврі і плевральній порожнині діагностується у 10 % хворих (Шмельов Є. І., 1999; Ліскіна І. В., 2002). Достовірна статистика стосовно поширеності плевральних випотів в Україні відсутня через їх вторинний генез. В США щорічно реєструється близько 1 300 000 нових випадків захворювань з наявністю випоту. Плевра більш ніж при 80 захворюваннях втягується в патологічний процес, в переважній більшості обтяжуючи їх перебіг. Природа захворювань, що проявляються плевральними випотами, різноманітна. Це велика гетерогенна група запальних, застійних, пухлиноподібних і диспротеїнемічних випотів; випотів внаслідок порушення цілісності плеври; випотів при тривалому контакті з азбестом, при уремії.

Найчастіше плевральні випоти є ускладненням захворювань легень, органів середостіння і черевної порожнини, травм грудної клітки. Поява випоту завжди є ознакою несприятливого перебігу основного захворювання, а симптоматика плеврального випоту є провідною в клінічній картині захворювання.

Базовий рівень знань та вмінь

Студент повинен знати:

5. Визначення понять «плеврит», «плевральний випіт», «ексудат», «транссудат».

6. Етіологію та механізми утворення плевральних випотів

7. Методи обстеження хворих із плевральними випотами

8. Клінічні та лабораторні ознаки плевритів

9. Класифікацію плевритів та плевральних випотів

10. Особливості лікування хворих з наявністю плевральних випотів.

Студент повинен уміти:

4. Проводити опитування для виявлення можливих причин плевральних випотів.

5. Виявляти основні синдроми.

6. Інтерпретувати дані додаткових методів обстеження.

Задачі для початкового контролю знань:

1. Накопичення патологічної рідини в плевральній порожнині при запальних процесах має назву:

   1. ексудат;

   2. трансудат;

   3. обидві відповіді не є вірними;

   4. обидві відповіді є вірними.

2. Проба Рівальта базується на появі помутніння при додаванні краплини ексудату у розчин:

   1. сірчаної кислоти;

   2. лінолеленової кислоти;

   3. оцтової кислоти;

   4. соляної кислоти.

3. Відносна щільність ексудатів:

   1. > 1015;

   2. < 1015;

   3. > 1005;

   4. < 1005.

4. Основні клінічні ознаки плевритів:

   1. більу грудній клітині, задишка,продуктивний кашель;

   2. більу грудній клітині, напади ядухи, продуктивний кашель;

   3. біль у грудній клітині, задишка, непродуктивний кашель;

   4. більу грудній клітині, непродуктивний кашель, інтоксикація.

5. Патогномонічним для ексудативного плевриту є:

   1. амфорічне дихання;

   2. ясний легеневий звук;

   3. масивне притуплення при перкусії;

   4. звук тріснутого горщика.

6. Плеврит, який розвинувся після розрішення пневмонії має назву:

   1. парапневмонічний;

   2. метапневмонічний;

   3. нозокоміальний;

   4. посттравматичний.

7. Трикутний простір на здоровому боці біля хребта з притупленим звуком:

   1. трикутник Раухфуса-Грокко;

   2. трикутник Дамуазо;

   3. трикутник Гарланда;

   4. трикутник Шкоди.

   5. немає ефективного заходу лікування.

8. Мінімальна кількість рідини, яку можна визначити за допомогою рентгенографії:

   1. 500 мл;

   2. 200 мл;

   3. 100 мл;

   4. 300 мл.

9. Загроза формування емпієми плеври у хворих з парапневмонічним плевритом існує при рівні глюкози:

   1. < 2,22 ммоль/л ;

   2. < 3,33 ммоль/л;

   3. > 2,22 ммоль/л ;

   4. > 1,22 ммоль/л.

10. Провідне завдання лікування хворих з плевральними випотами:

    1. евакуація плеврального вмісту;

    2. антибактеріальна терапія;

    3. терапія основного захворювання;

    4. дезінтоксикаційна терапія.

Програма самопідготовки студентів:

14. Визначення понять «плеврит», «плевральний випіт».

15. Патофізіологічні та морфологічні особливості плевральної реакції при різноманітних ураженнях плеври, диференційні критерії транссудату та ексудату.

16. Класифікацію плевритів.

17. Основні клінічні ознаки плевритів.

18. Методи обстеження хворих на плеврит.

19. Плеврити туберкульозної етіології.

20. Ураження плеври під час злоякісних захворювань.

21. Пневмонічні плеврити.

22. Ураження плеври при серцево-судинних захворюваннях.

23. Лікувально-діагностичний алгоритм дій лікаря при захворюваннях плеври.