Артеріальна гіпертензія

Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним із найбіл поширених захворювань серцево-судинної системи. Приблизно 30 % дорослого населення планети мають підвищений артерiaльний тиск (АТ). З іншої сторони, АГ є одним з основних факторів інвалідності й смертності від серцево-судинних захворювань. Важливим моментом є наявність прямого зв'язку між рівнем АТ і ризиком серцево-судинних захворювань. Підвищення АТ на 6 мм рт.ст. збільшує ризик виникнення мозкового інсульту на 60 %, інфаркту міокарда - на 20 % (Е. Вraunwald, 1996).

Базовий рівень знань та вмінь.

Студент повинен знати:

1. Рівні та механізми регуляції АТ.

2. Методику вимірювання АТ.

3. Інструментальні методи обстеження кардіологічних хворих, їх інтерпритацію (ЕКГ-діагностику, ЕхоКГ, Ro-логічні).

4. Механізми розвитку уражень органів-мішеней при АГ.

Студент повинен уміти:

1. Правильно вимірювати АТ.

2. Виявляти синдроми АГ та ураження органів мішеней у хворих.

3. Інтерпретувати дані лабораторних та інструментальних обстежень у хворих на АГ.

Програма самопідготовки студентів:

1. АГ, її визначення і класифікація за етіологічною ознакою.

2. Епідеміологія АГ, фактори її ризику.

3. Гіпертонічна хвороба, її визначення, етіологія і патогенез.

4. Класифікація АГ за ураженням органів-мішеней.

5. Класифікація АГ за рівнем АТ.

6. Діагностика АГ, вимірювання АТ, особливості збирання анам­незу, фізикальне обстеження, лабораторно-інстументальні методи.

7. Ураження органів-мішеней при ГХ (серця; мозкових, очних та і сонних артерій; нирок; аорти та периферичних артерій).

8. Діагностичні критерії ГХ.

9. Ускладнення при ГХ.

10. Найважливіші чинники, що використовуються для оцінки сумарногот ризику ускладнень

11. Стратифікація ризику дл оцінки прогнозу при АГ.

Студент повинен самостійно опрацювати:

Етіологію і патогенез (за М.С. Кушаковським та Ю.Д. Шуль­гою) ГХ.

Класифікацію АГ за величиною артеріального тиску (Європейське товариство гіпертензії, Європейське товариство кардіологів, 2003).

Клінічні та лабораторно-інструментальні діагностичні критерії ГХ.

Задачі вхідного контролю

1. Артеріальна гіпертензія (АГ), по визначенню Комітета експертів ВООЗ, - це:

А. постійно підвищений систолічний тиск;

В. постійно підвищений систолічний та/або діастолічний артеріальний тиск;

С. постійно підвищений систолічний або діастолічний артеріальний тиск;

Д. Виявлення випадкового підвищення систолічного або діастолічного артеріального тиску

2.Загальноприйнятий критерій артеріальної гіпертензії:

А. рівень АТ ≥ 140/90 мм рт.ст.

В. рівень АТ > 160/90 мм рт.ст.

С. рівень АТ ≥ 160/95 мм рт.ст.

Д . рівень АТ > 145/90 мм рт.ст.

3. У нормі ліва межа відносної серцевої тупості визначається:

А. у 5 міжребір'ї на 1,5 см досередини від лівої средньоключичної лінії;

В. У 5 міжребір'ї на 1 см досередини від лівої средньоключичної лінії;

С. у 5 міжребір'ї на рівне лівої средньоключичної лінії;

Д.у 4 міжребір'ї на 1,5 см досередини від лівої средньоключичної лінії.

4. Пресорні системи в регуляції артеріального тиску:

А. симпатіко-адреналова, ренін-ангіотензин-альдостеронова, система пресорних простагландинів, простациклін, антидіуретичний гормон;

В. симпатіко-адреналова, ренін-ангіотензин-альдостеронова, система пресорних простагландинів, система ендотелінів, закис азоту;

С. симпатіко-адреналова, ренін-ангіотензин-альдостеронова, система пресорних простагландинів, барорецептори сино-каротидноі зони та аорти, антидіуретичний гормон;

Д. симпатіко-адреналова, ренін-ангіотензин-альдостеронова, система пресорних простагландинів, система ендотелінів, антидіуретичний гормон.

5. Депресорні системи в регуляції артеріального тиску (АТ):

А. простагландины А,Д,Е2, закис азоту, простацикліни, барорецепторы сино-каротидної зони та аорти, каллікреїн-кінінова система, передсердний натрійуретичний фактор;

В. простагландин F2A, закис азоту, простацикліни, барорецептори сино-каротидної зони та аорти, каллікреїн-кінінова система, передсердний натрійуретичний фактор;

С. простагландини А,Д,Е2, закис азоту, вазопресин, барорецепторы сино-каротидної зони и аори, каллікреїн-кінінова система, передсердний натрійуретичний фактор;

Д. простагландини А,Д,Е2, закис азоту, тромбоксан А2, барорецептори сино-каротидної зони та аорти, каллікреїн-кінінова система, передсердний натрійуретичний фактор;

6. Механізм діїя ангіотензину ІІ є в:

А. підвищенні сердцевого вибросу;

В. підвищенні активності реніна;

С. вазоконстрикції;

Д. підвищення синтезу альдостерону.

7. Вазодилятуючі особливості має:

А. ендотелін;

В. закис азоту;

С. тромбоксан А2;

Д. простагландин F2А.

8. До вазопресорних механізмів відносяться:

А. активація симпатічної нервової системи;

В. підвищення тонусу венознуи судин;

С. стимуляція синтезу закис азоту ендотелієм;

Д. підвищення вмісту передсердного натрійуретичного фактору.

9. Одним з найбільш значимих факторів ризику виникнення АГ являється :

А. маса тіла;

В. аліментарні фактори;

С. обтяжена спадковість;

Д. гіподинамія.

10. Головним фактором риику підвищення АТ із віком є:

А. Стать та абдомінальне ожиріння;

В. Стать та ісходний рівень АТ;

С. Стать та тютюнопаління;

Д. Стать та дісліпідемія.