Цукрознижувальних засобів

Групи препаратів	Механізм дії
Похідні сульфонілсечовини	Стимуляція секреції інсуліну Зниження інсулінорезистентності
Бігуаніди	Зниження глюконеогенезу в печінці Зниження інсулінорезистентності м´язової та жирової тканини
Меглітініди	Стимуляція секреції інсуліну
Інгібітори α-глюкозидази	Зниження абсорбції вуглеводів в кишках
Тіазолідиндіони	Зниження інсулінорезистентності м´язової та жирової тканини

Раціональні комбінації пероральних цукрознижувальних засобів

• похідні сульфонілсечовини + бігуаніди

• похідні сульфонілсечовини + тіазолідиндіони

• меглітініди + бігуаніди

• меглітініди + тіазолідиндіони

• бігуаніди+ тіазолідиндіони

• акарбоза + будь яки цукрознижувальні засоби

Задачі вхідний контроль

1. Хворий Б. отримує 110 ОД інсуліну на добу протягом 3 ро­ків. До цього лікувався цукрознижуючими сульфаніламідами. За останні 6 місяців його вага збільшилась на 6 кг при підви­щеному апетиті. Цукор в крові натще 13 ммоль/л, у добовій сечі глюкозурія 3%.

Назвіть найбільш відповідний діагноз:

1. Цукровий діабет, 1 тип, тяжка форма у стані декомпенсації. Вторинна сульфаніламідорезистентність.

2. Цукровий діабет, 1 тип, тяжка форма у ста­дії декомпенсації.

3.Цукровий діабет, 2 тип, тяжка форма у ста­дії декомпенсації. Інсулінорезистентність.

4. Цукровий діабет, 2 тип, тяжка форма у ста­дії декомпенсації. Синдром Сомоджі.

5. Жоден з вищезазначених.

2. Хворий Г. 56 років має зріст 160 см, масу тіла 100 кг. Цукровий ді­абет виявлено вперше. Глікемія натще 12 ммоль/л.

Яка терапія показана?

1. Інсулінотерапія.

2. Бігуаніди.

3. Дієтотерапія.

4. Цукрознижуючі сульфаніламіди І генерації.

5. Сульфаніламіди II генерації.

3. Хворий Д., 64 років, який страждав діабетом 2 типу, захворів інфекційним гепатитом. Приймає глібенкламід (5 мг) по 1 таб. двічі на день. Глікемія 13 ммоль/л, глюко­зурія 30 г/л.

Визначити тактику подальшого лікування діабету:

1. Збільшити дозу глібенкламіду.

2. Додатково призначити бігуаніди.

3. Перевести хворого на інсулінотерапію.

4. Перевести хворого на лікування сульфаніламідами IIІ ге­нерації.

5. Не змінювати лікування.

4. Хворому, який знаходиться у стані діабетичного кетоацидозу доцільно призначити інсулін:

1. Протафан

2. Ультратард НМ

3. Фармасулін 30/70

4. Актрапід

5. Монотард НМ

Методика виконання практичної роботи

1. Обгрунтування діагнозу курируємого хворого на цукровий діабет 1 типу, встановити тип, важкість захворювання, ступінь ком­пенсації.

2. Оцінити глікемічний та глюкозуричний профіль, цілодо­бову глюкозурію, стан білкового та ліпідного обміну, елек­тролітного балансу.

3. Встановити ступінь компенсації цукрового діабету за результатами рівня HbA1c, біохімічних досліджень.

4. Призначити меню хворому на цукровий діабет 1 типу (встано­вити енергетичну цінність раціону на добу, розподіл вуглево­дів на протязі доби в залежності від рівня глікемії та режиму інсулінотерапії).

5. Призначити дозоване фізичне навантаження, встанови­ти їх інтенсивність та термін проведення.

6. Призначити необхідну схему інсулінотерапії, визначити добову дозу інсуліну, розподілити інсулін протягом доби.

7. Навчити хворого використовувати індивідуальний глюкометр.

Вихідний рівень знань та вмінь

Студент повинен знати:

1. Принципи дієтотерапії цукрового діабету;

2. Поняття про хлібні одиниці (ХО);

3. Класифікація сучасних препаратів інсуліну;

4. Принципи інсулінотерапії, визначення дози інсуліну;

5. Ускладнення інсулінотерапії і їх лікування;

6. Методи контролю ефективності лікування, самоконтролю при цукровому діабеті;

7. Класифікація сучасних пероральних цукрознижуючих препаратів;

8. Принципи призначення пероральних цукрознижуючих засобів, їх взаємозаміна, можливість комбінованого призначення, лікування та попередження сульфаніламідорезистентності.

Студент повинен уміти:

1. Визначити енергетичну цінність дієти та розподілити вуг­леводи на протязі доби.

2. Вірно визначити показання до застосування інсуліну.

3. Визначити необхідний режим інсулінотерапії для хворого на цукровий діабет 1 типу, провести розрахунок добової потреби в інсуліні, корекцію дози інсуліну в залежності від показників глікемії натще, перед сном та постпрандіальної глікемії;

4. Визначити ефективність лікування хворого на цукровий діабет 1 типу.

5. Попереджувати та лікувати ускладнення, зв'язані з за­стосуванням препаратів інсуліну.

6. Вірно визначити показання до застосування різних пероральних цукрознижуючих засобів.

7. Дозувати пероральні цукрознижуючи засоби.

8. Оцінити ефективність лікування пероральними цукрознижуючими засобами.

9. Попереджувати та лікувати ускладнення, зв'язані із за­стосуванням пероральних цукрознижуючих засобів.

Задачі вихідний контроль

1. Хвора Н, 23 років страждає на цукровий діабет 1 типу протягом 5 років, має зріст 170 см, масу тіла 71 кг. Приймає інтенсифіковану інсулінотерапію: перед сніданком протафан 12 Од + актрапід 8 Од, перед обідом - актрапід 10 Од, перед вечерею - актрапід 8 Од, в 22.00 – протафан 16 Од. Скаржиться на едізоди серцебиття, півищени пітливість, тремтіння кінцівок вночі, глікемія – 2,3 ммоль/л о 3 годині ночі. З метою корекції ранкової гіперглікемії необхідно:

1. Підвищити вечірню дозу протофану

2. Знизити вечірню дозу протофану

3. Підвищити вечірню дозу актрапіду

4. Знизити ранкову дозу актрапіду

5. Відмінити вечірню дозу протофану

2. Чоловік 53 років, хворіє на цукровий діабет 2 типу протягом 3 років. Скарги на спрагу, поліурію, головний біль. Дотримується діети. Об’єктивно: стан задовільний, Т-36,8⁰, шкіра суха, вага 96 кг, зріст 162 см, АТ – 160/90 mm Hg, ЧД – 14 за хв., пульс 80 за хв. Пульсація на артріях нижніх кінцівок знижена. Глікемія натще 10,2 ммоль/л, глікозильований гемоглобін 8,4 %. Подальша тактика лікування:

1. Призначити глімепірид

2. Призначити метформін

3. Призначити традиційну інсулінотерапію

4. Призначити репаглінід

5. Продовжувати дієтотерапію

3. Пацієнт 65 років, що протягом 12 років страждає на цукровий діабет 2 типу, скаржиться на появу набряків на обличчі, пастозність кінцівок. При лабораторному обстеженні виявлено гіперліпідемію, диспротеїнемію за рахунок гіпоальбумінемії та гіпергамаглобулінемії, протеїнурію до 3 г/добу. Рівень сечовини і креатиніну нормальний. Приймає метформін 2000 мг на добу. Подальша тактика цукрознижувальної терапії:

1. Призначити глімепірид

2. Призначити інтенсифіковану інсулінотерапія

3. Призначити традиційну інсулінотерапію

4. Призначити репаглінід

5. Продовжувати терапію метформіном

4. У хворого Б, 29 років з’явилися скарги на часте сечовипускання, спрагу, зниження маси тіла на 4 кг за останні 2 місяці. Глікемія – 13,1 ммоль/л, ацетонурія – негативна. Необхідно призначити:

1. Інсулунотерапія, добова доза 0,8 Од/кг;

2. Інсулунотерапія, добова доза 0,4 Од/кг;

3. Інсулунотерапія, добова доза 1,1 Од/кг;

4. Дієта, виключення легкозасвоюваних вуглеводів.

Джерела інформації

4. Ендокринологія / П.М.Боднар, О.В.Приступюк, О.В. Щербак та ін. – К.: Здоров´я, 2002. – 512 с.

5. Эндокринология / Дедов И.И., Мельниченко Г.А., Фадеев В.В. – М.: Медицина, 2000. – 632 с.

6. Алгоритмы специализированной помощи больным сахарным диабетом / Дедов И.И., Шестакова М.В. – М.: Медиа Сфера, 2006. – 104 с.

Тема 3.ХРОНІЧНІ УСКЛАДНЕННЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ: ДІАБЕТИЧНА РЕТИНОПАТІЯ, НЕФРОПАТІЯ, НЕЙРОПАТІЯ ТА ДІАБЕТИЧНА СТОПА. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБЫГУ ТА ЛІКУВАННЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ ТА ПРИ ВАГІТНОСТІ.

Кількість годин 5,5.

Місце проведення : навчальна кімната, лікарняні палати.

Мета: навчити студентів діагностувати та лікувати хронічні ускладнення цукрового діабету.

Професійна орієнтація студентів.

Судинні ушкодження є одним з провідних синдромів у прояві цукрового діабету. У більшості випадків їх вираженість визначає працездатність хворих, прогноз захворювання та тривалість їх життя. Майже 75% хворих із цукровим діабетом 2 типу вмирають від серцево-судинних ускладнень.У зв'язку з цим своєчасна і точна діагностика, лікування діабетичних ангіопатій набуває провідного значення в діабетології. Проблема ангіопатій носить міждисциплінарний характер і не є чисто діабетологічною, до неї приєднуються офтальмологія, хірургія, нефрологія. Знан­ня особливостей клініки та лікувальної тактики при різних сту­пенях вираженості ангіопатій різних локалізацій дозволяють довше зберегти працездатність хворих.

Варто зауважити, що стійка тривала компенсація цукрово­го діабету є обов'язковою умовою як у попередженні роз­витку судинних ушкоджень, так і в стабілізації наявних, у ря­ді випадків навіть їх регресії.

Серед діабетичних нейропатій особливої уваги заслуговує автономна діабетична нейропатія, особливо серця, кишечни­ка, статевих органів. Автономна діабетична нейропатія серця є причиною приступів тахікардії, перепа­дів артеріального тиску, безбольових форм інфаркту міокар­да, вимагає диференційної діагностики з ІХС у зв'язку з різ­ними тактиками у лікуванні.

Базовий рівень знань та вмінь.

Студент повинен знати:

1. Система кровообігу.(Анатомія, Гістологія).

2. Метаболізм судинної сті­нки. Теорії атерогенезу, Роль ліпідних зрушень, процесів зсі­дання крові в генезі судинних зрушень(Патофізиологія, Біохімія). 3. Очне дно в нормі (Офтальмологія).

4. Функція нирок. Показники фільтраційної, абсорбційної, азотвидільної функцій, сечовий осад у здорових (Патофізиологія).

5. Способи діагно­стики уражень серця і судин (Пропедевтика внутрішніх хвороб).

5. Поняття про центральну, периферійну, вегетативну нерво­ву системи (Анатомія).

Студент повинен уміти.

1. Аналізувати дані, отримані при опитуванні та обстеженні хворих.

2. Виділити ведучий патологічний синдром.

3. Трактувати дані офталь­москопії, ЕКГ, аналізів сечі, стану азотвидільної функції нирок, ниркового кровотоку, канальцевої секреції та реабсорбції.

Програма самопідготовки студентів.

1. Роль порушень вуглеводного обміну в розвитку ангіопатій та нейропатій у хворих цукровим діабетом.

2. Класифікація діабетичних ангіопатій.

3. Діагностика діабетичної ретинопатії.

1. Діагностика діабетичної нефропатії.

2. Діагностика периферійної діабетичної ангіопатії.

3. Класифікація діабетичних нейропатій.

4. Діагностика діабетичних нейропатій.

5. Поняття про діагностику та лікування синдрому “діабетична стопа”

6. Особливості перебігу та діагностики діабетичної авто­номної нейропатії.

7. Особливості перебігу ІХС та АГ ухворих на цукровий діабет.

8. Лікування діабетичних ангіопатій.

9. Лікування діабетичних нейропатій.