VII. Медикаментозне лікування бронхіальної астми

Для медикаментозного лікування БА використовуються 2 види лікарських препаратів: профілактичні препарати тривалого призначення (особливо протизапальні препарати), які попереджують появу нападів, і препарати надання екстреної допомоги (бронходілятатори короткої дії), які використовуються для зняття нападів. Найбільшу перевагу надають інгаляційним препаратам, бо вони чинять найбільшу протизапальну дію безпосередньо на дихальні шляхи, практично не викликають побічних ефектів.

Системи інгаляційної доставки препарату в легені включають: дозовані аерозольні інгалятори, дозовані аерозолі, які активуються під час вдиху, сухопорошкові пристрої, небулайзери. Сьогодні існують пристрої, що доставляють сухопорошкові ліки в трахеобронхіальне дерево, ізіхайлер, аутохалер. Рекомендується застосування спейсерів, що знижує системну біодоступність кортикостероїдів і зменшує ризик розвитку ускладнень.

VIII. Астматичний стан

Астматичний стан (АС) - важкий напад бронхіальної астми, який триває понад 24 години, характеризується гостро прогресуючою дихальною недостатністю, що обумовлена обструкцією повітроносних шляхів в умовах формування резистентності до бронходілятаторів (зокрема до β2-агоністів). Клінічна картина астматичного стану складається з 2 етапів:

1) обструкція дихальних шляхів, резистентна до бронхолітиків (понад 24 години) та

2) розвиток гострого легеневого серця (вторинної легеневої гі­пертензії).

Основні клінічні симптоми АС - зростання задишки, ядухи, свистячого дихання, непродуктивний кашель, стиснення грудної клітини.

Ознаками важкого загострення астми є зниження пікової швидкості видиху (ПШВ) менше 50% від належного значення, частота дихання більше 25 за 1 хвилину, частота серцевих скорочень більше ПО за 1 хвилину. Задишка та/або ядуха під час розмови.

Оцінка важкості астматичного нападу

Важкість нападу	Прогресуюча непрохідність дихальних шляхів	Клінічні ознаки	Лабораторні дані
Легка	Бронхоспазм; запалення, набряк	Пульс>120захв., ЧД >30дих/хв., Риlsus paradoxus<18 мм Нg. Задишка: відсутня або помірна. Хрипи відсутні або помірні. Використання доповнюючої мускулатури: немає	МШВ>120л/хв. ФЖЄЛ,с:50%від норми або вище. Ра02: норма або нижче. РаС02: норма або нижче.
Середня	Прогресуюче зву­ження дихальних шляхів; посилена секреція слизу; помірне порушення вентиляційно-пер-фузійного балансу.	Пул ьс< 120 за хе., ЧД>30 дих/хв. Риlsus paradoxus <18 мм Нg Задишка помірна або важка. Хрипи помірні або виражені. Участь допоміжних м'язів: немає або помірна.	МШВ>120л/хв. ФЖЄЛІС:50%від норми. Ра02: помірна гіпоксемія. РаССь: знижений.
Важка	Виражене звуження дихальних шляхів; закупорка бронхів слизовими пробками, подальше порушення венти-ляційно-перфузійно-го балансу.	Пульс>120захв. ЧД>30 дих/хв. Риlsus paradoxus >18 мм Нg. Задишка важка. Хрипи виражені або відсутні. Участь допоміжних м'язів: помірна або виражена. Відсутня реакція на адреналін або еуфілін. Тривога, холодний піт, різко утруднене дихання.	МШВ<120л/хв. ФЖЄЛіс:<50%від норми. Ра02 зни­жений РаС02: норма
Дуже важка з наступ­ною ди­хальною недостат­ністю	Порушення тканин­ного транспорту кис­ню та виведення вуглекислого газу.	Пульс>120захв. ЧД>30 дих/хв. Риlsus paradoxus >18 мм Нg Задишка важка. Хрипи виражені або відсутні. Участь допоміжних м'язів: вира­жена. Сплутаність свідомості, летаргія, ціаноз.	МШВ<120л/хв. Риlsus paradoxus ФЖЄЛ1с:<20%від норми. Ра02: <60 піт Н§ або РаС02: >5 тт Н§.

Тести вихідного контролю

1. Жінка, 36 років, страждає полінозом на протязі 7 років. Останні 2 роки у серпні-вересні (час квітіння амброзії) пацієнтка відмічає 2-3 приступи ядухи, які купуються 1 дозой сальбутамолу. Об-но: температура - 36,5 °С, ЧД - 18/хв, ЧСС - 78 за1 хв, АД — 115/70 мм рт. ст. Над легенями — везикулярне дихання. Тони серця звучні, ритм правильний. Вживання якого препарату дозволить більш ефективно запобігти виникненню приступів ядухи в критичний для хворого сезон:

А. Вживання супрастіну.

В. Інгаляції фенотеролу.

С. Інгаляції тиотропиума бромиду.

D. Інгаляції беклометазону.

Е. Вживання теофіліну.

2. Чоловік, 60 років, скаржиться на задишку с затрудненим видихом, яка посилюється при физичному навантаженні, кашель с невеликою кількістю слизиво-гнійного мокротіння, який відходить переважно вранці. Хворіє 15 років. Об-но: ЧД - 22/хв, ЧСС - 84 за 1 хв, АД - 110/70 мм рт. ст. Кожа влажная, умеренный цианоз слизистых оболочек. При аускультации определяется жесткое дыхание, рассеянные свистящие хрипы. ОФВ₁ — 62% от должного значения; фармакологическая проба с сальбутамолом — прирост 5 %. Какой клинический диагноз можно поставить у больного?

А. Бронхиальна астма.

В. Хронічний бронхіт, стадія загострення.

С. ХОЗЛ I ст. у стадії загострения. ЛН 0-I .

D. ХОЗЛ II ст. у стадії загострения. ЛН II

Е. ХОЗЛ III ст. ЛН III

Ілюстративний матеріал: Рентгенограми, дані комп'ютерної томографії, бронхоскопії, пікфлоуметрії.

Методика виконання практичної роботи

Робота. Група студентів поділяється на дві підгрупи, які працюють біля ліжок хворих: збирають анамнез хвороби, опитують пацієнтів по органах і системах, здійснюють об'єктивне обстеження в присутності викладача. У навчальній кімнаті проводять обговорення результатів огляду хворих, ознайомлюються з даними лабораторного та інструментального обстежень даних пацієнтів.

Завдання:

1. Згрупувати симптоми в синдроми.

2. Виділити провідний синдром, за яким яким провести диференціальну діагностику.

3. Сформулювати діагноз.

4. Скласти план лікування хворого.

Вихідний рівень знань та вмінь

Студент повинен знати:

1. Клінічні прояви бронхіальної астми .

2. Критерії діагностики бронхіальної астми.

3. Лабораторно інструментальні прояви захворювання.

4. Основні прояви захворювань з якими слід диференціювати бронхіальної астми.

Студент повинен уміти:

1. Сформулювати клінічний діагноз.

2. Провести диференційну діагностику з хронічними обструкти­вними захворюваннями легень.

3. Скласти план лікування.

4. Надати невідкладну допомогу при приступу задухи та астматичному стані.

Джерела інформації

1. Передерий В.Г., Ткачя С.М. Клинические лекции по внутренним болезням: В 2-х т. - К., 1998. - Т. 1. - С.

2. Є.М. Нейко, В.І. Боцюрко. Внутрішні хвороби. - Коломия, 1997.

3. Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захво-

4. рювань внутрішніх органів / За ред. д-ра мед. наук, проф.. Ю.М. Мостового. - 4-е вид., доп. і перероб. - Вінниця, 2002. - с. 34-45.