Автоімунний тиреоїдит

Автоімунний тиреоїдит (син.: лімфоцитарний тиреоїдит, лімфатозний зоб, зоб Гашімото) — хронічне автоімунне захворювання з поступовим та тривалим руйнуванням тироцитів і розвитком гіпотиреоїдного стану. Це досить поширене захворювання, з постійною тенденцією до прогресуван­ня, зустрічається в 3—11 % усього населення.

Класифікація. Загальновизнаної класифікації автоімунного тиреоїдиту немає. А.П. Калінін та Т.П. Кисельова (1992) пропонують наступну класифікацію автоімунного тиреоїдиту.

І. За нозологічними ознаками

1. Самостійне захворювання.

2. Поєднання з іншими ендокринними хворобами.

3. Синдром іншого автоімунного захворювання.

II. За формою

1. Гіпертрофічний.

2. Атрофічний.

III. За активністю щитоподібної залози

1. Еутиреоїдний.

2. Гіпотиреоїдний.

3. Тиреотоксичний.

IV. За клінічним перебігом

1. Явний.

2. Латентний.

V. За морфологічними ознаками (поширеність процесу в щитоподіб­ ній залозі)

1. Дифузний.

2. Локальний.

УЗД ОЗНАКИ АВТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ

Ехогенність	Зменшена внаслідок наявних гіпоехогенних (гідрофільних) ділянок різного розміру від 1 до 6 мм
Ехоструктура	Неоднорідна внаслідок чергування гіпоехогенних і гіперехогенних (сполучнотканниних) прошарків, що інколи надають залозі гроноподібної структури
Долаткові ультрозвукові ознаки	Ущільнення капсули.Нечіткість контурів
Кольорова доплєрографія	Дифузне посилення кровонаповнення тканини залози, деформація судинної сітки

ЗАХВОРЮВАННЯ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВЕ ПОЄДНАННЯ З АВТОІМУННИМ ТИРЕОЇДИТОМ:

Захворювання	Спільні ознаки	Діагностично значучі відмінності
Вузловой зоб Рак щитоподібної залози Дифузний токсический зоб Фіброзний тиреоїдит Ріделя	Щільний вузол у щитоподібної залози Збільшення, ущілення залози, болючість узлів під час пальпації, збільшення лімфотичних узлів шії. Симптоматика тиреотаксикозу Збільшена, ущілена щитоподібная залаза, дисфогія	Відсутня лімфоідна інфільтрація в пунктаті із залози. Титир антітироїдних антитіл у нормі Обмеження рухомості залози, зрощення лімфотичних узлів з прилеглими тканинами, ознаки малігнізації в пунктаті залози Ступінь тиреотоксикозу – легкий або середній, можливі спонтанні ремісії, швидке досягнення стану еутиреозу після коротеого курсу антитиреоїдної терапії і навіть розвиток медикоментозного гіпотиреозу. Під час кольорової доплерографії;значне посилення кровотоку, турбулентний характер його картини “тиреоїдного пекла” Щитоподібна залоза зрощена з прилеглими тканинами. Завжди еутиреоз

І. Ендокринні захворювання

1. Дифузний токсичний зоб.

2. Цукровий діабет типу 1.

3. Хронічна недостатність надниркових залоз.

4. Автоімунні орхіт чи оофорит.

5. Спонтанний (ідіопатичний) гіпотиреоз.

6. Автоімунний гіпофізит.

II. Неендокринні автоімунні захворювання

1. Автоімунний гастрит.

2. Вітиліго.

3. Ревматоїдний артрит.

4. Тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Верльгофа)

5. Міастенія.

6. Дерматоміозит.

7. Хронічний активний гепатит.

8. Первинно біліарний цироз печінки.

9. Системний червоний вовчак.

III. Інші захворювання

1. Синдром Дауна.

2. Синдром Клайнфелтера.

3. Синдром Шерешевського—Тернера.