Короткий зміст теми

Анатомо-фізіологічні дані. Гіпофіз — головна залоза внутрішньої сек­реції, що продукує низку пептидних гормонів, які безпосередньо вплива­ють на функцію периферійних ендокринних залоз. Він розташований у гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки і через ніжку сполучається з головним мозком. Його маса становить 0,5—0,6 г, вона змі­нюється залежно від віку та статі. Розміри турецького сідла (у міліметрах): передньозадній (сагітальний) — 6—10; верхньонижній (висота) — 4—7; поперечний (аксіальний) — 12—14. Гіпофіз поділяється на дві частки, що різняться за розвитком, структурою та функцією. Передня частка — аденогіпофіз — складається з дистальної, лійкоподібної і проміжної частин. Задня частка — нейрогіпофіз — із задньої частини і гіпофізарної ніжки. Аденогіпофіз має у своєму складі три види клітин: ацидофільні (еози­нофільні) , базофільні й хромофоби. Серед ацидофільних клітин виділяють соматотрофи, що продукують соматотропін, та лактотрофи, які виробля­ють пролактин. До складу базофілів входять тиреотрофи, що продукують тиреотропін; кортикотрофи, які виробляють кортикотропін; а також гонадотрофи, що подукують фолітропін і лютропін. У проміжній частці гіпофіза синтезується меланокортин. У людей ця частка розвинута слабо. У задній частці гіпофіза закінчуються волокна гіпоталамо-гіпофізарного тракту, які від пришлуночкового та надзорового ядер гіпоталамуса несуть нейросекрети— вазопресин і окситоцин.

Класифікація гіпоталамо-гіпофізарних захворювань

I. Гіпоталамо-аденогіпофізарні захворювання

1. Пов'язані з порушенням секреції соматотропіну: акромегалія і гі­гантизм, соматотропна недостатність (гіпофізарний нанізм).

2. Пов'язані з порушенням секреції кортикотропіну: хвороба Іценка—Кушінга, гіпоталамічний синдром пубертатного періоду.

3. Пов'язані з порушенням секреції пролактину: синдром гіперпролактинемії.

4. Пов'язані з порушенням секреції тиротропіну: пухлини гіпофіза з підвищеною секрецією тиротропіну.

5. Пов'язані з порушенням секреції гонадотропних гормонів: адипозогенітальна дистрофія.

6. Гіпопітуїтаризм.

7. Гіпоталамічне ожиріння.

II. Гіпоталамо-нейрогіпофізарні захворювання

1. Недостатність секреції вазопресину: нецукровий діабет.

2. Синдром надлишкової секреції вазопресину: синдром Пархона.

Акромегалія

Акромегалія — це захворювання, яке зумовлене патологічним збіль­шенням продукції соматотропіну і характеризується посиленим ростом скелета, органів та тканин, порушенням обміну речовин. Клінічну картину акромегалії вперше було описано французьким невропатологом П'єром Марі в 1886 р. Акромегалія характеризується прогресуючим перебігом та скороченням тривалості життя. Смертність при цьому захворюванні в 10 разів перевищує таку в людей контрольної популяції.

Основними причинами акромегалії можуть бути:

1. патологічні процеси в гіпоталамусі або у вищерозташованих ділян­ках головного мозку, які стимулюють соматотропну функцію та гіпер­плазію клітин гіпофіза;

2. пухлини гіпофіза з автономною гіперсекрецією соматотропіну або секрецією його активних форм;

3. збільшення рівня соматомедину або його активності;

4. підвищення чутливості периферійних тканин до дії соматотропну або соматомедину; пухлини, здатні до секреції соматотропіну або до соматотропні-рилізинг-гормону, які ектоповані в інші органи (легені, травний тракт, яєчники, бронхи тощо).