1. Обов’язковий мінімум лабораторних досліджень

1. Загальний аналіз крові та сечі.

2. Цукор в крові.

3. Електроліти в крові (натрій, калій, кальцій, хлориди).

4. Креатинін в крові.

5. Кров на ВІЛ-інфекцію та реакцію Васермана.

6. Білкові фракції.*

7. Ревмопроби (CRP, ASL-O  тощо).

 

2. Обов’язковий мінімум інструментальних обстежень

1.   Рентгенологічне обстеження органів грудної клітки.

2.   Електрокардіограма.

3.   Велоергометрія.

4.   Ехокардіоскопія або ехокардіографія.

3. Обов’язкові консультації хворого іншими спеціаліс-тами:

                  1. окулістом;

                  2. невропатологом;

                  3. ендокринологом;

                  4. ЛОР-спеціалістом.

При проведенні диференційної діагностики нейрон-циркуляторної дистонії з іншими захворюваннями вико-ристовують й додаткові лабораторні та інструментальні методи дослідження: ультразвукове дослідження щитовидної залози, комп’ютерну томографію нирок та наднирників, добове моніторування артеріального тиску, визначення в крові  гормонів щитовидної залози, пробу Зимніцького, Нечипоренка тощо.

 

НАВАНТАЖУВАЛЬНІ ПРОБИ

Для уточнення діагнозу хворим нейроциркуляторною дистонією проводять різноманітні навантажувальні проби.

1) Проба з гіпервентиляцією. Роблять вихідну ЕКГ, потім протягом 30-45 с обстежуваний виконує глибокі вдихи та видихи, після чого зразу повторно знімають ЕКГ і порівнюють з вихідною. У хворих з НЦД (у 75% випадків)  на ЕКГ появляються наступні зміни:

а) пульс прискорюється на 50-100%;

б) від’ємний зубець Т, переважно у грудних відведеннях. Якщо попередньо зубець Т був від’ємний, то після навантажувальної проби він ще більше поглиблюється.

Фізіологічне обґрунтування проби – гіпервентиляція веде до газового алкалозу і гіпокаліємії, що особливо виражено у хворих НЦД.

2) Ортостатична проба. Реєструється ЕКГ в лежачому положенні. Потім обстежуваний встає і стоїть протягом  10-15 хвилин, після чого повторюють реєстрацію ЕКГ. При позитивній пробі (яка буває у 50% хворих НЦД) після навантаження на ЕКГ  реєструється:

а)  тахікардія;

б) поглиблення від’ємного зубця Т (якщо раніше він був таким) або його інверсія.

3) Проба з β-адреноблокаторами. Вимірюють арте-ріальний тиск (АТ), записують вихідну ЕКГ. Потім обстежу-ваному дають випити 20-40 мг пропранолола або інший препарат і через 60 і 90 хвилин повторно знімають ЕКГ. Проба вважається позитивною, якщо:

а) збільшується амплітуда раніше знижених позитивних зубців Т;

б) зникає депресія сегмента S-T;

в) наступає реверсія негативних зубців Т.

Застереження! Протипоказанням до проведення проби з β-адреноблокаторами у хворих НЦД є низький артеріальний тиск (нижче 100/60 мм рт.ст.).

4) Велоергометрія. У хворих НЦД:

1. а) толерантність до фізичного навантаження понижена;

2. б) появляється тахікардія (пульс частішає більш ніж на 50%) уже на 1-2 хвилині навантаження;

3. в) відновлювальний період затримується і може про-довжуватися 20-30 хвилин (при нормі 3-5 хвилин);

4. г) відмічається тенденція до зміщення електричної осі серця вправо з можливою короткотерміновою появою синдрому S-Q ₃ ;

5. д) у обстежуваних з низькоамплітудним зубцем Т в грудних відведеннях на перших етапах проби є тенденція до ще більшого зменшення вольтажу зубця Т або його інверсії. Можливий варіант появи від’ємного зубця Т та зниження сегменту S-T на 3-5-й хвилині відновлювального періоду, які протягом 10-20 хвилин проходять. Зміни на ЕКГ не супроводжуються болями в області серця.

 

У хворих  НЦД при проведенні рентген-обстеження органів грудної клітки, ехокардіоскопії серця та загальних і біохімічних аналізів крові змін не знайдено.