Класифікація атеросклерозу

Клінічна класифікація атеросклерозу

І. Форми:

А. Гемодинамічні:

1. гіпертонічна хвороба

2. ангіоспазм

3. інші вазомоторні порушення

Б. Метаболічні:

1. конституціонально-спадкові порушення ліпідного обміну

2. аліментарні порушення

3. ендокринні захворювання (ЦД, гіпотиреоз, недостатність статевих залоз)

В. Змішані.

ІІ. Локалізація:

1. атеросклероз вінцевих артерій

2. атеросклероз аорти та її гілок

3. атеросклероз мозкових артерій

4. атеросклероз ниркових артерій

5. атеросклероз мезентеріальних артерій

6. атеросклероз периферичних артерій

ІІІ. Періоди розвитку:

1. початковий (доклінічний)

а) пресклероз

б) атеросклероз з латентним перебігом

2. період клінічних проявів

І стадія – ішемічна

ІІ стадія – некротична (тромбонекротична)

ІІІ стадія – фіброзна

ІV. Фази розвитку

1. фаза прогресування (активна)

2. фаза стабілізації (неактивна)

3. фаза регресування (ремісії)

V. Морфологічні стадії

1. Ліпоїдоз

2. Ліпосклероз

3. Атероматоз

4. Кальциноз

Останнім часом лікарі дедалі більше переходять на міжнародну класифікацію атеросклерозу згідно з МКХ-10.

Класифікація атеросклерозу (мкх – 10)

І 70. Атеросклероз.

І 70.0. Атеросклероз аорти.

І 70.1. Атеросклероз ниркових артерій.

I 70.2. Атеросклероз артерій кінцівки.

I 70.9. Генералізований і неуточнений атеросклероз.

І 67.2. Атеросклероз церебральних судин.

І 25.1. Атеросклероз коронарних судин.

К 55.1. Атеросклероз мезентеріальних судин.

Клінічні прояви атеросклерозу:

- ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда, кардіосклероз, порушення ритму та провідності, гостра чи хронічна серцева недостатність);

- гострі (інсульти) або хронічні порушення мозкового кровообігу;

- артеріальна гіпертензія, насамперед, систолічна при ураженні дуги аорти та її висхідної частини;

- тромбоз мезентеріальних судин, "черевна жаба";

- аневризма аорти;

- переміжна кульгавість, гангрена кінцівок;

- АС ниркових артерій з розвитком реноваскулярної гіпертензії, з формуванням нирки Голдблатта.

Клінічні прояви досить часто не відповідають морфологічним змінам. При патологоанатомічному розтині розповсюджене та виражене атеросклеротичне ураження судин може виявитися випадковою знахідкою. Навпаки, клініка вираженої ішемії органа може з’явитися при помірній облітерації просвіту судини. Характерним є переважне ураження певних артеріальних басейнів, від чого насамперед і залежить клінічна картина захворювання. Навіть у межах окремих артеріальних басейнів характерні осередкові ураження – з залученням типових ділянок та збереженням сусідніх. Так, серед судин серця найбільш часто вражається проксимальний відділ передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії. Також типовою локалізацією є проксимальний відділ ниркової артерії та біфуркація сонної артерії; а, наприклад, внутрішня грудна артерія вражається рідко. Атеросклеротичні бляшки часто виникають у біфуркації артерій – там, де потік крові нерівномірний. Проте завжди (за виключенням АС аорти) клініка зумовлюється проявами та наслідками ішемії тканини чи органа, які залежать і від ступеня звуження судин, і від розвитку колатералей.

Атеросклероз грудного відділу аорти

Аорталгія – давлячий біль за грудиною, що іррадіює в плече, шию, спину, верхню частину живота. Біль не нападоподібний, тривалий. При значному розширенні дуги аорти або аневризмі виникає утруднення ковтання внаслідок стиснення стравоходу, охриплість голосу, можливе головокружіння, судоми при різкому повороті голови. При аускультації – вкорочений ІІ тон з металічним відтінком, систолічний шум, який посилюється при піднятті рук доверху і відхиленні голови назад симптом Сиротініна-Куковерова).

Атеросклероз черевного відділу аорти

Болі в животі різної локалізації, вздуття живота, закрепи як прояв порушення функції органів черевної порожнини внаслідок звуження різних артеріальних гілок, які відходять від аорти.

При атеросклеротичному ураженні біфуркації аорти розвивається синдром Леріша – закупорка аорти: переміжна кульгавість, похолодання та оніміння ніг, атрофія м’язів гомілки, імпотенція, виразки і некрози в ділянці пальців і ступенів з набряком і гіперемією, відсутність пульсації артерії ступенів, підколінної артерії, відсутність пульсації аорти на рівні пупка, систолічний шум над стегновою артерією в паховому згині. Над черевною аортою прослуховується систолічний шум по середній лінії вище і на рівні пупка.

Діагностика атеросклерозу:

Діагностика атеросклерозу, особливо на його ранніх стадіях, є дуже серйозною проблемою. Діагноз ґрунтується на клінічних проявах уражень різних органів, даних лабораторних та інструментальних досліджень, факторах ризику тощо.

Діагностика АС включає:

- опитування хворого та виявлення клінічних симптомів залежно від ураження і локалізації;

- загальний огляд хворого: ознаки старіння організму, особливо передчасного, значний ріст волосся у вушних раковинах, біла кайомка по зовнішньому краю райдужної оболонки ока, ксантоми та ксантелазми, систолічний шум над аортою та ін.

- визначення рівня холестерину та ліпідного спектра крові;

- ангіографічне дослідження (виявлення судинних стенозів);

- доплерівська ультрасонографія судин (виявлення порушень кровотоку);

- оглядове рентгенологічне обстеження органів грудної клітки (виявлення морфологічних змін серця та аорти);

- ультразвукове обстеження серця та органів черевної порожнини (виявлення кальцинатів у стінці судин);

- магнітно-резонансна томографія головного мозку.

Лабораторне визначення ліпідного спектра крові.

Найбільш часто лабораторним шляхом визначаються тільки три зі складових ліпідного спектра, а саме: ХС, ТГ і ХС ЛПВЩ. Прогностично значущий ХС ЛПНЩ у цій ситуації обчислюють за формулою Friedewald*:

- у ммоль/л: холестерин ЛПНЩ = загальний холестерин - холестерин ЛПВЩ - (0,45 х рівень тригліцеридів);

у мг/дл: холестерин ЛПНЩ = загальний холестерин – холестерин ЛПВЩ - (0,2 х рівень тригліцеридів).

* Обчислення дійсне тільки, якщо концентрації тригліцеридів - менші ніж 4,5 ммоль/л (400 мг/дл ). Помилка у визначенні ХС ЛПВЩ або у визначенні ТГ у пацієнтів, що порушили дієтичні рекомендації перед здачею крові, неухильно може викликати помилку в обчисленні найбільше прогностично значущого ХС ЛПНЩ!

Для запобігання виникненню похибки у «Європейських рекомендаціях із профілактики серцево-судинних захворювань у клінічній практиці» рекомендовано визначати холестерин не-ЛПВЩ натще. Цей холестерин міститься в ЛПНЩ, ЛППЩ, ЛПДНЩ. Розрахований простим вирахуванням холестерину ЛПВЩ із загального холестерину, холестерин не-ЛПВЩ, на відміну від холестерину ЛПНЩ, не вимагає, щоб рівень тригліцеридів був менше 5 ммоль/л. Цей показник, подібно апоВ, застосовується для визначення ступеня атерогенності ліпопротеїнів у плазмі і є більш доступним, ніж визначення апоВ. Лікарі, які використовують вміст холестерину не-ЛПВЩ для оцінки ризику ССЗ пацієнтів, повинні розглядати як цільовий рівень терапії його рівні < 4 ммоль/л (150 мг/дл).