83.Солідаризм л. Дюгі.

Л. Дюгі (1859—1928) зазна­чав, що кожен клас мусить виконувати свою місію, свій обов'язок щодо забезпечення солідарності й гармонії в суспільстві. Необхідність соціальної солідар­ності має усвідомлюватися всіма громадянами, що породжує норму соціальної солідарності, головним змістом якої є відмова від порушень і позитивна діяльність, спрямована на реалізацію норми соціаль­ної справедливості.

За вченням Л. Дюгі, право виникає стихійно, з соціальної солідарності, а тому є вищим, ніж держа­ва, та обов'язковим для виконання. Юридична норма виникає теж стихійно, а функцією законодавця є тільки її фіксація.

А ще Л. Дюгі не визнавав поділу права на об'єк­тивне й суб'єктивне. На його думку, існує лише об'єктивне право, юридична норма, яка нікому не надає суб'єктивних прав. Норма солідарності ство­рює для людини лише соціальний обов'язок, що його вона повинна виконувати, узгоджуючи свої дії з нор­мою соціальної солідарності.

84. Політичні погляди сковороди

Григорій Савич Сковорода – людина універсальних знань і здібностей, палкий захисник інтересів знедоленого народу, усе своє свідоме життя присвятив пошукам істини, боротьбі проти соціальної нерівності.

Г.Сковорода в історію України увійшов передусім як видатний мислитель-філософ, який завершує тривалий історичний період розвитку професійної філософії на Україні. Це було наслідком творчого використання здобутків світової думки у вирішенні істотних проблем, пов'язаних з освоєнням нових форм суспільного буття. Сковорода вивчав праці близьких йому філософів і брав з них на озброєння ті або інші філософські та етико-моральні ідеї, перетворюючи їх на вихідні пункти розробки власного вчення.

тому числі – політичних: які є невід'ємною частиною політичної культури сучасного українського суспільства і віддзеркалюються в політичній свідомості людей.

Ціннісне сприймання об'єктів політичного життя зумовлюється конкретно-історичними умовами розвитку суспільства, місцем особи, соціальної спільноти в системі певних економічних і соціально-політичних відносин, потребами та інтересами людей. За своєю природою і сутністю політичні цінності становлять синтез індивідуальних, соціально-класових, національно-етнічних і загальнолюдських засад. Вони включаються до системи соціально-нормативних, мобілізаційних та інтегративних регуляторів суспільно-політичного життя поведінки індивідів, соціальних спільнот і об'єднань людей, слугують важливим джерелом політичної соціалізації особи.

У сучасних умовах розбудови демократичної суверенної державності в суспільстві відбувається переосмислення і переоцінка політичних цінностей, що супроводжуються ціннісною поляризацією політичної свідомості населення, загостренням протистояння і боротьби між прихильниками політичних цінностей, що сформувались у минулому і тими, що розвиваються сьогодні. Виявляється також прагнення перенести в життя українського суспільства політичні цінності, притаманні західним країнам. Проте далеко не завжди цінності, що склалися на ґрунті політичної практики народів інших країн, є функціональними у українському суспільстві і сприймаються його населенням. Тому бездумне і некритичне переймання чужих політичних цінностей, намагання укорінити їх у культуру українського народу не є позитивним.

Сьогодні в Україні актуальними є цінності загальнолюдського характеру: мир і злагода в суспільстві; чесна праця і добробут; соціальна справедливість, людська і національна гідність; права і свободи громадянина, соціальна і правова захищеність людини; громадянська відповідальність і законність; демократична державність і національний патріотизм, тобто світоглядні ідеали і моральні норми, котрі відображають досвід усього людства і є спільними для всіх людей незалежно від будь-яких відмінностей [4, с.384]. Саме ці етико-ціннісні засади сповідував Г.Сковорода.

Григорій Савич Сковорода увійшов в історію як самобутній поет-філософ, гуманіст, просвітитель.

Від свого народу – великого носія ідеї братерства, від народу, історичний шлях якого відрізнявся постійною боротьбою за волю, за правду, - сприйняв Сковорода гуманістичні погляди на світ, людину, природу і суспільство. Саме це було основою оригінальності й самобутності мислення філософа. Він поєднав народну філософію з прогресивними ідеями просвітителів свого часу.