63. В.І.Ленін про державу і право.

Соціальним ідеалом Леніна було суспільство рівних, яке можливе лише як наслідок насильницької революції та зламу існуючого державного устрою. До першої російської буржуазно-демократичної рево­люції (1905—1907 рр.) він працював над підтвердженням державно-правових ідей своїх поперед­ників К. Маркса і Ф. Енгельса, погоджуючись із їхньою теорією походження держави і права. Засто­совуючи їхню методологію, він аналізував сутність монархічної Російської держави та обстоював ідею про неминучість зміни капіталізму соціалізмом за допомогою збройного заколоту. Причому силою, яка візьме на себе обов'язок здійснити революцію, він, як і його попередники, називав пролетаріат. Після революційних подій 1905— 1907 рр. В. І. Ленін у своїх теоретичних пошуках робив спроби пристосувати вчення Маркса—Енгель­са до подій у Росії.

З'ясовуючи сутність державного апарату, Ленін зазначив, що він обстоює інтереси панівного класу і тому його необхідно замінити новим апаратом — диктатурою пролетаріату. Диктатура — необхідна умова придушення опору поваленого класу багатіїв. Розглядаючи проблему співвідношення несуміс­них категорій "диктатура" й "демократія", він зазна­чав, що в буржуазній державі демократія е надбан­ням небагатьох, а за диктатури пролетаріату утво­рюється реальна демократія для більшості. З класових позицій підходив Ленін і до з'ясування сутності права. У праві, за його вченням, закріп­люється воля панівного класу; отже, і в буржуазній державі, і за диктатури пролетаріату право стоїть на сторожі інтересів того класу, який знаходиться при владі. Загалом у вченні Леніна превалювали класові, а не лицемірно проголошувані ним загальнолюдські принципи й цінності.

Важливим елементом у вченні Леніна про державу і право є Ідея відмирання держави, яку він описує у своїх працяхі

. Цей ідеал Ле­нін захищав у численних працях, серед яких «Що робити?», «Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму», «Держава і революція. Вчення марксизму про державу і завдання пролетаріату в революції», «Про державу», «Ди­тяча хвороба «лівизни» в комунізмі» та ін.

Згідно Леніну, по-перше, держава є класовою, тому що втілює у собі класові антагонізми, які виникли з часу появи приватної власності; по-друге, апарат держави і, перш за все, верхні ешелони державної влади, формуються із представників пануючого класу; по-третє, державна машина здійснює політику, вигідну головним чином пануючому класу і яка відповідає його корінним економічним, полі­тичним та ідеологічним інтересам. Ленін називав державу «машиною (знаряддям) для підтримання панування одного класу над іншим».

Фундаментом ленінського вчення про соціалістичну державність були положення про диктатуру пролетаріату, пролетарську демократію, про співвідношення комуністич­ної партії і радянської держави, про економічні функції такої держави, її територіальну єдність та зовнішню політику.

Згідно із його вченням буржуазна держава припинить своє існування в результаті насильницької революції, яка експропріює у капіталістичних власників засоби виробництва, передасть їх робітникам і встановить проміжну стадію, здатну розвинутись у комунізм. Ця стадія буде мати форму держави «революційної диктатури пролетаріату», як знаряддя придушення експлуататорського класу, опір якого зросте після його повалення і організації нового суспільно-економічного ладу.

Державною формою диктатури проле­таріату, згідно Леніну, повинна бути Республіка Рад. У ленінському тлумаченні така республіка поєднує в собі риси державної і громадської організації; в ній поєднуються елементи представницької і прямої демократії. Ради зосереджують у собі законодавчі, виконавчі і контролюючі функції. Формуватиметься такого типу республіка на принципах демократичного централізму, що означає виборність усіх органів влади знизу доверху, підзвітність їх і підконтрольність, змінюваність депутатів. Організованим у ради пролетаріатом керує комуністична партія. Жодне політичне чи організаційне питання не вирішується в такій республіці без керівних вказівок центрального комітету партії. Йдеться про монопольне право партії на всю повноту влади.