61. Формування філософських і політико-правових ідей к.Маркса і ф. Енгельса.

Марксизм виник в 40-х рр. поза минулого сторіччя. Карл Маркс (1818—1883) і Фрідріх Енгельс (1820—1895) намагалися з'ясувати умови і вказати шляхи реального звільнення трудящих від якої б то не було експлуатації, від всяких форм соціального пригноблення, безправ'я, нерівності. Вони поставили перед собою завдання намітити контури суспільства, яке зможе подолати відчуження трудівника від власності і влади, забезпечить вільний гармонійний розвиток особи.

Плодом такого бачення (Д. Права, законодавства і політики) є марксистська історико-матеріалістична концепція держави і права.

Специфіка марксистського підходу до вивчення держави і права — аналіз явищ в політичному і правовому життю в першу чергу як органічних складових частин (моментів) класової суспільно-історичної формації, відмова в політико-юридичних інститутах від таких феноменів як релігійного, психологічного, етнічного і тому подібних чинників. Згаданий підхід зводиться до ідеї залежності держави і права перш за все і головним чином від рівня суспільного розподілу праці, класової структури і співвідношення класових сил в суспільстві.

Генезис учення Маркса і Енгельса про державу і право був обґрунтований сукупністю економічних і суспільно-політичних подій західноєвропейської історії першої половини XIX в. Свої підсумкові думки відносно стану сучасного їм західноєвропейського суспільства творці марксизму виклали в «Маніфесті Комуністичної партії» — програмі Союзу комуністів, а також в ряді інших праць.

В своїх працях Маркс і Енгельс дійшли висновку, що Капіталізм, що переміг в цьому суспільстві, досяг піку, межі свого розвитку і більш не може справитися з тими могутнім засобами виробництва і обміну, які визріли на базі буржуазних відносин. Останні стали явно заважати приросту продуктивних сил, перетворилися на гальмо суспільного прогресу. Буржуазія створила не тільки зброю, що несе їй смерть (гігантські продуктивні сили, що вийшли з-під її контролю), але також породила людей, які направлять цю зброю проти неї, — сучасних робочих, пролетарів. Сама вона більш не здатна залишатися пануючим класом. Капіталізм як тип соціальної організації остаточно вичерпав себе. Класова боротьба пролетарів проти буржуазії наближається до розв'язки. Пролетарська революція уже на порозі: «Примара бродить по Європі — примара комунізму».

Як наслідок: Робочий клас в прийдешній революції повинен знищити приватну власність і зруйнувати все, що до цих пір охороняло і забезпечувало її. Найближча практична мета пролетарів, що консолідуються в самостійний клас, - скинення панування буржуазії, завоювання політичної влади.

Такої сумарної оцінки буржуазного ладу, стану західноєвропейського суспільства середини і другої половини XIX в. Маркс і Енгельс в принципі трималися впродовж всієї своєї подальшої творчості. Зрозуміло, до цієї оцінки час від часу вносилися певні корективи, доповнення і т.п. Проте два моменти залишалися в ній непохитними: По-перше, переконання, що нарешті створене неперевершене вчення серед всіх вчень, дійсна наука про суспільство і отримано дійсне знання капіталізму як такого в його головних рисах, капіталізму в цілому як суспільно-економічної формації. По-друге, думка про те, що капіталізм, наявний тоді в передових буржуазних країнах, в основному готовий для соціалістичної революції і стоїть майже напередодні її здійснення.