- •1.Предмет курсу історії політичних і правових вчень. Періодизація.
- •2.Філософські доктрини держави і права Стародавнього Сходу.
- •3.Політико-правові ідеї стародавнього Шумеру (Гільгамеш).
- •4.Розвиток політико-правової думки в Китаї в іі-і тисячолітті до н.Е.
- •5.Політико-філософські погляди на державу і право Лао-Цзи.
- •6.Політико-філософські погляди Конфуція.
- •7.Політичні доктрини Менція і Сюнь-Цзи.
- •8.Державно-правові доктрини школи китайських юристів (Мо-цзи, Хань Фей).
- •9.Філософсько-правові доктрини Індії (“Махабхарата" та “Рамаяна").
- •10.Погляди на державу і право Каутільї.
- •11.Політико-правові погляди Гомера і Гесіода.
- •12.Вчення грецьких софістів про державу і право.
- •13.Політико-етичні погляди на державу і право Сократа.
- •14.Сократики і їх політичні ідеї.
- •15.Політичне і правове вчення Платона.
- •16.Проект ідеальної держава у книзі Платона "Держава".
- •17.Платон про державу і право в книзі "Закони".
- •18.Політичні і правові ідеї Арістотеля.
- •19.Арістотель про сутність держави і типи форм державного правління.
- •20.Полібій про класифікацію форм держави. Теорія "круговороту"
- •21.Грецькі стоїки Зенон, Панетій, Посідоній і їх Політико-філософські ідеї.
- •22.Матеріалістичний напрямок в політико-правовій думці Стародавнього Риму (Лукрецій Кар "Про природу речей").
- •23.Поняття держави у працях Ціцерона.
- •24.Школа римських стоїків (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій).
- •26.Римські юристи про право і його види.
- •27.Політико-правові ідеї раннього християнства.
- •28.Трансформація суспільно-політичної доктрини християнства у іv-іx ст.
- •29.Августин Аврелій про відношення церкви і держави.
- •30.Історична значимість політико-правових ідей Стародавнього Світу.
- •31. Теологічна доктрина походження держави і права в середньовічній Європі.
- •32.Проблеми держави і права у працях Фоми Аквінського.
- •33.Критика теократичних ідей у вченні Марсилія Падуанського.
- •34. Середньовічні революційні єресі. Рух лоллардів.
- •35.Середньовічні школи юристів. Глоссатори, легісти,постглосатори.
- •36.Середньовічна школа канонічного права. Кодекс Граціана.
- •37.Політико-правова думка Арабського Сходу (7-14 ст).
- •38.Основні напрямки ісламу і їх соціально-політична суть (суніти, шиїти, харіджіти, ісмаїліти).
- •39.Філософські і політичні погляди Ібн Рушда та Ібн Халдуна їх порівняльна характеристика.
- •40.Політико-правові ідеї Середньої Азії (VI-хіv cт.). Маздакізм
- •41.Політико-правові ідеї Закавказзя (vі-хіv ст.).
- •42.Політико-правова вчення н.Макіавеллі.
- •43.Політичні і правові ідеї Реформації (п.Мюнцер, м.Лютер, ж.Кальвін).
- •1.Причини реформації в європі.
- •2. Основні напрямки реформації:
- •44.Теорія державного суверенітету ж.Бодена.
- •45.Політико-правові ідеї італійського Відродження.
- •46. Політико-правові ідеї раннього утопічного соціалізму (т. Мор, т.Кампанелла).
- •47.Вчення Дж. Локка про державу і право.
- •48.Виникнення теорії природного права. Гуго Гроцій.
- •49.Розвиток теорій природнього права у Томаса Гоббса.
- •50.Політико-правові погляди б. Спінози.
- •51.Теорія розподілу влади у ш. Монтеск’є.
- •52.Політико-правові ідеї Вольтера.
- •53.Поняття політичної свободи та суспільного договору у ж.Ж.Руссо.
- •54.Політико-правові ідеї пізнього утопічного соціалізму (Сен-Сімон, Фурьє, Оуен).
- •55.Вчення і. Канта про державу і право.
- •56.Вчення Гегеля про державу і право.
- •57. Гегель про співвідношення громадянського суспільства і держави
- •58.Політико-правові ідеї Огюста Конта.
- •59.Історична школа права Німеччини
- •60. Політико-правові вчення російських революціонерів-демократів (о.Герцен, Чернишевський).
- •61. Формування філософських і політико-правових ідей к.Маркса і ф. Енгельса.
- •62. Вчення к.Маркса про суспільну-економічну формацію.
- •63. В.І.Ленін про державу і право.
- •64. К.Маркс і ф.Енгельс про нову суспільно-економічну формацію.
- •65. Вчення в.І.Леніна про державу "диктатури пролетаріату"
- •66. Класики марксизму-ленінізму про соціалістичну революцію.
- •67. Питання держави і права в працях г.В.Плєханова.
- •68. Філософсько-політична доктрина ф.Ніцше.
- •69. Правовий позитивізм другої половини XIX ст. Дж.Остін, к.Бергбом.
- •70. Політико-правові ідеї лібералізма другої половини XIX ст. А.Есман, г.Еллінек.
- •71. Органічна теорія г.Спенсера.
- •72. Солідаризм Леона Дюгі
- •73. Теорія насилля л.Гумпловича
- •74. Психологічна теорія права (л.Петражицький, е.Данде).
- •75. Нормативізм. Правові ідеї г.Кельзена.
- •76.Соціологічна юриспруденція
- •77. Правовий функціоналізм. Джон Грей, Олівер Холмс.
- •78. Теорія суспільного інтересу (р.Іерінг, е.Ерліх, р.Паунд).
- •79.Теорія держави загального благоденства (Кейнс, к.Мюрдель).
- •80.Політично-філософські ідеї м. Бердяєва.
- •81.Політико-правові ідеї Огюста Конта.
- •82. Політико-правове вчення н. Макіавеллі.
- •83.Солідаризм л. Дюгі.
- •84. Політичні погляди сковороди
- •85. Революційний демократизм Шевченка
- •86. Державно-правові погляди і.Франка
- •87. Ідея національної держави у працях Грушевського і Винниченка
- •88. Державницька школа Липинського
- •89. Політично-правові погляди Балудянського
44.Теорія державного суверенітету ж.Бодена.
Жан Боден (1530-1596) - французький юрист і політичний діяч.
Державу, незалежно від її конкретних історичних форм Боден позначає терміном «спільна справа» - республіка. В теорії Бодена республіка - це така політична спільність, яка має свою незалежну владу і не підлягає іншій політичній владі: церкві, імперії, великим сеньйорам. Боден підкреслював, що держава, як і будь-яка із форм суспільного співжиття, формується із родини. Об'єднання родин виникає з необхідністю захисту і для взаємної вигоди. Коли всі родини об'єднуються верховною владою, тоді й виникає держава, як форма управління родинами.
Боден чітко розмежував поняття «республіка» (держава) і «управління». Суть держави полягає у володінні верховною владою; суть управління полягає у функціонуванні апарату, за допомогою якого ця влада здійснюється.
Боден сформулював і обґрунтував поняття «суверенітет», як одну ознак держави. Під суверенітетом він мав на увазі абсолютну, ніким і нічим не обмежену верховну владу над своїми громадянами. На міжнародній арені суверенітет для Бодена означав перш за все незалежність держави від церкви, папи Римського, інших держав тощо. Він сформулював ознаки суверенітету: це постійна необмежена законом влада суверена, оскільки він є сам джерелом закону; право суверена видавати і скасовувати закони, оголошувати війну і вкладати мир, призначати мирових суддів, бути судом вищої інстанції, карбувати гроші і обкладати митом.
Згідно із Боденом єдиним сувереном, носієм влади може бути лише монарх, який має уповноваження на правління від Бога, і є його намісником на землі. Розмежувавши поняття держава і управління, мислитель підкреслював, що монарх може надавати широкі повноваження на місцях, і, таким чином здійснювати народне правління (в інтересах народу), тоді як демократія може правити деспотична.
Боден підкреслював, що запорукою хорошого життя у державі є дотримання підданими приписів закону. Закон - це воля суверена і зразок справедливості. Справедливість — це закон природи (природне право), вимогами якого є дотримання виконання угод і шанобливого ставлення до приватної власності. До того ж Боден підкреслював, що приватна власність є священною і недоторканною. Навіть суверен не вправі її порушити без згоди на те власника.
Боден, визнаючи два абсолюти в суспільстві, - це невід'ємні права родини на приватну власність і необмежена законодавча влада суверена, вибудовує цікаву логічну конструкцію, якою доводить доцільність їх існування у суспільстві. Він виходив з того, що право приватної власності є невід'ємним атрибутом сім'ї, а сім'ю розглядав як автономну величину, з якої вибудовується держава. Добре облаштована держава потребує суверена, законна влада якого нічим не обмежується.
45.Політико-правові ідеї італійського Відродження.
Політична орг базується на ідеї гуманізму. Впритул політичн сист. Іт. 14-15ст. Боротьба 2-х політ течій і 2-х держ – ідея централізованої монархії із жорсткою тоталітарною формою прояв франческо сфорца і ідея демократичеої республіки – флоренція уособлює. Цю ідею осмислюють і формулюють салютатті і рінучінні. Остаточноо сформульована у Леонардо Бруні – 14-15 ст(осн роб „історія флорентійського народу, „ода місту флоренція – показує переваги республіканської форми пр).
Ідеї гуманізму:
1. вся філософія базується на етичній доктрині античності. Перекладають твори античних авторів з латинської, дають до них короткі коментарії. Звертають увагу на сократа і сократиків, восхваляють ідеї ціцерона.
2. вважають, що у всіх школах необх вивчати античну культуру.
3. відстоюють ідею не лише гром свободи, а і індивідуальну свобода являється найбільш цінністю не народу в цілому. так і індивід свободу кожного громадянина. Орг політ вл як герцогство міланство не може забезпечити, а лише демократична республіка. Леонардо бруні виправдали гром свободи є патріоттизм. Форми патріотизму: 1. локальний.2.до своєї вел батьківщини.
Любов до міста, італійців до 1т. – має геогра, етичне, історичне підгрунття. Іст. Кордони – відновити силою. В обєднаній держ треба ставити гром свободу, а на 2-ге індивід. Вважає, що слід раз і назавжди відмовитися від тиранічної форм прав, відновитись від насилля і жостокості, відродження сусп мораль, як заповідав цицерон. Найдосконаліший держ устрій – панує у всіх справах народ і свобода.такий устрій заснований на справедливих виборах. Законах і рівноправності всіх громадян – демократична республіка вона базується т-ж на морально етичних принципах, вона повинна враховувати ментальність. Виховання нац свідомості, вона не може бути локальною. Повинна обєднувати всіх її. Але обєднання іт в одну вел державу не може бути насильниц. Всі повинні усвідомити, що без держ жити не можна, а з другого не можна втрачати ту міру. Народ має сприймати ріш про обєднання в єдине ціле, вони мають бути рівними(всі частин), делегують своїх представників і всі разом виробл спаведливі і розумні зак. Для того, щоб здійснити цей прорив, народ має обєднатися в єдину націю. Без політичн нації немає республіки і немає держави. Принципи обєднання:и справедливість, добровільність, рівноправність, не лише перші а й окремо взятий громадянин. Рівність і свобода всіх гром найвище звання- гром республіки. Розглядаючи проблему орг пол вл представники відр засуджують олігархію і опираючись на демократію” жирного” народу – сеп клас. Небезпечним є і вл бідного народу( вл бідного народу завжди завершується повстанням чомні)
Ряд ідей стос соціально орг сусп – поджо брачолінні „про жадібність” намагається про аналізувати інстиут приватної власності. Вважає, що вл не являється пороком, вона свідчить, про найкраще риси особистості. Люд, яка міє здобувати мат блага є чесною і спаведливою, а лише в цій мірі, в якій здобування цих благ не суперечить спаведлив, і не заважає отримання власності кар. Є сусп і окр вл . базується на чесній праці. Завжди повинна бути мороальною. Яка виходить за рамки маралі, яка перетворюється у пристрасть накопичення і не може бутир моральною, а має піддаватись сусп осуду.