1.Предмет курсу історії політичних і правових вчень. Періодизація.

Об'єктом наукового пізнання «Історії вчень про держа­ву і право» власне є не держава і право як соціальні інсти­туції, а форми їх теоретичного пізнання й осмислення: ідеї концепції, теорії, доктрини.

Предметом «Історії вчень про державу і право» є тео­ретично обґрунтовані і концептуально виважені знання людства про державу і право в їх історичному розвитку.

Кожне окреме вчення про державу і право має відносно сталу структуру: програмні й оціночні засади, ме­тодологічну основу, теоретичний зміст.

Програмні й оціночні засади — це політична оцінка існуючої держави та права, визначення їх мети та завдання. У цій частині вчення, як правило, відображаються інтереси та іде­али окремих соціальних груп, їх ставлення до держави і пра­ва.

Змістомдержавно-правових вчень є намагання з допомо­гою впровадження нового понятійно-категоріального апара­ту з'ясувати питання походження держави і права, осмисли­ти правові форми, основні принципи побудови державного устрою та права, визначити соціальне призначення держави і права, встановити співвідношення права й держави, права й закону, держави й індивіда.

Методологічною основою вчення - є логіко-теоретичні (наукові), філософські або релігійні засади. Історичний розвиток державно-правової думки підпо­рядкований певним закономірностям. Історія вчень про державу і право, вивчаючи ці закономірності, дає підстави для узагальнення знань про природу і зміст понять «право», «держава», «закон»; про роль держави і права в регулюван­ні суспільних відносин; з'ясуванні напрямку еволюції дер­жавно-правової думки людства з урахуванням історичних тенденцій його розвитку.

На даний час існують Три основні підходи щодо періодизації

I. Формаційний, за яким еволюція політико-правової думки відноситься до тої чи іншої суспільно-економічної формації. Отже, виділяються такі етапи:

1). Політична та правова думка рабовласницького суспільства (II тис. до н.е. – V ст. н.е.).

2). Політична та правова думка феодалізму (V ст. н.е. – кінець XVI – початок XVII ст.)

3). Вчення про державу і право періоду капіталізму та імперіалізму (перша половина XVII ст. до 1917 р.).

4). Вчення про державу і право соціалістичної епохи (початок XX ст. – 90-ті рр.)

II. Історичнний:

1). Політична і правова ідея Стародавнього Світу (II тис. до н.е. – V-VI ст. н.е.)

2). Історія Середньовіччя (V-VI ст. – XVII-XVIII ст.).

3). Нова історія (XVII ст. – початок XX ст.)

4). Новітня історія (початок XX ст.)

III. Новітній. Російські вчені (Мартишин, Левченко) запропонували не відмовляючись від формаційного та історичного підходів ділити розвиток політично-правової думки в залежності від того, які ідеї, які теорії переважають у той чи інший період і мають виключний вплив на розвиток людської цивілізації. При цьому використовується і фактор формаційний. Шість етапів:

1. Стародавній світ (практично не міняються).

2. Середні віки (V-VI ст. до першої половина XIV ст..) – зародження класичного феодалізму – тотальний пресинг релігії.

3. Епоха Відродження (перша половина XIV ст. – кінець XVI ст.)

4. Епоха буржуазних революцій (кінець XVI ст. – до середини XIX ст.)

5. Епоха вільної конкуренції (третя чверть XIX ст.) – вільний ринок.

6. Епоха монополістичного капіталу , імперіалізму, соціалістичних революція, стабілізації капіталізму, кризи «реального» соціалізму (остання чверть XIX ст. до сьогодні).