57. Гегель про співвідношення громадянського суспільства і держави

Тільки в умовах конституційної монархії, згідно із логі¬кою мислителя, можливий найвищий вияв ро¬зумної свободи. Він мав на увазі свободу не окремого ін¬дивіда, чи держави, а органічно цілісну свободу - свободу державно-організованого народу, яка інтегрує в собі свободу окремих індивідів. Тут всі відносини опосеред¬ковані правом і мають правовий характер.

Тільки державно-організований народ, на думку Гегеля, має всі підстави створити громадянське суспільство. Він підкреслював, що громадянське суспільство — це опосеред-кована через працю система потреб, яка ґрунтується на принципі панування приватної власності й на загальній формальній рівності людей.

Отже, на погляд Гегеля, істинного розуміння свободи і можливості її досягнення та реалізації індивід набуває в державі, бо держава - це втілення ідеї свободи і права. Право - це наявне буття свободи. Йдеться про справжню позитивну свободу, яка передбачає обмеження, проте не яке завгодно, згідно із Гегелем, а цілком певного типу - розумне обмеження. В цьому сенсі право виступає як міра свободи. Конкретною формою вираження права (особли¬вим правом держави) є закон. Втілене в законі право набу¬ває всезагальності і регулює зовнішні аспекти суспільних відносин. Отже, насамкінець, згідно із Гегелем, право є мі¬рою формально визначеної свободи.

58.Політико-правові ідеї Огюста Конта.

За Контом, суспільство проходить у своєму роз­витку три стадії: теологічну, за час якої люди пояснюють явища світу на принципах релігії, відводячи провідну роль у світі надприродним явищам; метафізичну - усі явища зу­мовлюються дією сутностей і причин; позитивну - усі яви­ща висвітлюються з позицій науки. Заперечуючи можли­вість пізнання сутності речей, мислитель висловив думку, що науці слід лише описувати явища та їх співіснування. У зв'язку з цим у своєму вченні Конт не торкається питань про походження держави і права. Він висуває проблему їх співвідношення, заперечуючи ідею природного права як таку.

Фундаментальною працею Конта, в якій він ретельно аналізує зміст трьох стадій розвитку суспільства, є «Позитивної філософії».

Перша стадія розвитку суспільства, на думку філософа, характеризується пануванням уявлень, які значно обмежу­ють коло знань. Люди пояснюють існування явищ наявніс­тю богів і духів. На цій стадії панує авторитет і монархія.

Метафізичній стадії притаманна дія різноманітних сил, як прояв сутностей. На цій стадії вплив авторитетів слабне, в людській індивідуальності посилюється егоїзм і послаб­люються її зв'язки із суспільством. На цій стадії виростає пра­гнення замінити владу монарха владою народу.

На третій стадії зміни в суспільстві відбуваються під впливом наукового знання, яке дає математика, астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія. Позитивна наука виявляє порядок у природі, закони природи і суспільства, а метафізичні проб­леми, тобто проблеми буття і його сутності оголошуються такими, що не піддаються розв'язанню. На позитивній ста­дії долається розрив між теорією і практикою, який виник на попередній стадії. Прогрес знань оголошується провід­ною силою суспільного прогресу. На цій стадії формується нова соціально-політична система — соціократія. Політич­на влада за соціократії перебуває в руках банкірів та їх радників

Неодмінною умовою стабільного функціонування су­спільства та формування соціальної солідарності, згідно із О. Контом, є закон. Перед цим законом у суспільстві всі рівні. Усі володіють єдиним правом - виконувати свій обов'язок. Важливим со­ціальним обов'язком окреслюється обов'язок мати приват­ну власність, як запоруку створення капіталів і забезпечен­ня високого рівня життя в умовах соціократії, накопичення багатств і створення стабільного фундаменту для нащадків.