76.Соціологічна юриспруденція

Соціологічна юриспруденція найбільше поширення одержала в США, де вона співіснувала й конкурувала з аналітичною юриспруденцією й природно-правовим напрямком. Суть нового підходу в соціології права була охарактеризована самим Роско Паундом як "інструментальний прагматичний підхід" до вивчення права, причому саме право стало сприйматися переважно як "інструмент соціального контролю". Під правом у дії Паунд розуміє три взаємозалежні його прояви в соціальному житті, доступні емпіричному спостереженню й вивченню,- правопорядок, -сукупність приписань і -правозастосовна діяльність у суді або адміністрації. Ціль права складається в примиренні й гармонізації що зіштовхуються й перехрещуються інтересів і вимог. Паунд склав досить велику таблицю цих інтересів і погодив їх з набором цінностей і постулатів сучасної цивілізації. Узяті всі разом, ці інтереси й вимоги повинні забезпечувати "захист інтересів" за допомогою права.

Соціологічна юриспруденція (Сорокін, Вебер).

Р. Паунд (1870–1964 р.) свої теоретичні погляди виклав у п'ятитомній “Юриспруденції”. Світоглядною основою навчання Паунда послужили ідеї прагматизму – ведучого напрямку у філософії США початку XX в. Він призивав юристів не обмежуватися вивченням “права в книгах” і звернутися до аналізу “права в дії”. Юридична наука, вважав він, покликана показати, як право реальне функціонує і впливає на поводження людей. Протиставлення “права в книгах” і “права в дії” згодом стало гаслом усієї прагматистскої юриспруденції в США. Значення правових способів впливу на поводження індивідів, на думку Паунда, зростає разом з розвитком держави починаючи з XVI в. У сучасну епоху, коли держава бере на себе тягар дозволу конфліктів індустріального суспільства, право стає найважливішим засобом здійснення соціального контролю. Паунд виділяє в сучасному праві три аспекти. По-перше, право – це правовий чи порядок режим регулювання соціальних відносин за допомогою систематичного й упорядкованого застосування сили органами держави. По-друге, правом називають офіційні джерела, що служать посібником при винесенні судових і адміністративних рішень. По-третє, право є судовий і адміністративний процес. Якщо звести ці визначення воєдино, то, за словами Паунда, прийдемо до розуміння права як “високо спеціалізованої форми соціального контролю, здійснюваного на основі владних розпоряджень у рамках судового й адміністративного процесу». Ціль права, відповідно до його концепції, складається в улагоджуванні соціальних конфліктів і досягненні цивілізованих відносин між людьми.

Еще одна разновидность юридического институционализма была выдвинута и обоснована П. А. Сорокиным. Своеобразие ее заключалось в том, что данная институция в рамках плюрализ­ма права не сама выступает главным и конституирующим элементом группы людей и права этой группы, а правовая норма образует ядро, скелет, сердце и душу всякой организованной группы или института. Таким образом, семья, государство, церковь, партия или профсоюз, а также школа, университет, даже организованная группа преступников представляют напрактике всего лишь «объективацию и олицетворение правовых норм и правовых убеждений всех или решающего большинства группы». Исследователи обнаруживают у Гурвича и Сорокина стремление сочетать институционализм с психологической те­орией права Петражицкого, в особенности с его трактовкой множественности источников права, которая во многом совпада­ет с идеями «правового плюрализма».

Социологическая юриспруденция наибольшее распростране­ние получила в США, где она сосуществовала и конкурировала с аналитической юриспруденцией и естественно-правовым на­правлением. Роско Паунд, глава этой школы, начал разрабаты­вать новую проблематику еще в первой четверти века и в конце своего творческого пути сумел свести воедино свои разработки в 5-томной «Юриспруденции» (1959). Суть нового подхода в социологии права была охарактеризована самим Паундом как «инструментальный прагматический подход» к изучению права, причем само право стало восприниматься преимущественно как «инструмент социального контроля». Поскольку дело контроля связано так или иначе с урегулированием и координацией поведения и социального взаимодействия законопослушных граждан, то для самой юриспруденции наиболее подходящим названием стало название «юридическая социальная инжене­рия», авторство которого также приписывается Паунду.

Под правом в действии Паунд понимает три взаимосвязанных его проявления в социальной жизни, доступные эмпирическому наблюдению и изучению,— правопорядок, совокупность пред­писаний и правоприменительная деятельность в суде или адми­нистрации. Цель права состоит в примирении и гармонизации сталкивающихся и перекрещивающихся интересов и требова­ний. Паунд составил весьма пространную таблицу этих интере­сов и увязал их с набором ценностей и постулатов современной цивилизации. Взятые все вместе, эти интересы и требования обеспечивают, должны обеспечивать «защиту интересов» с помощью права.