- •1.Предмет курсу історії політичних і правових вчень. Періодизація.
- •2.Філософські доктрини держави і права Стародавнього Сходу.
- •3.Політико-правові ідеї стародавнього Шумеру (Гільгамеш).
- •4.Розвиток політико-правової думки в Китаї в іі-і тисячолітті до н.Е.
- •5.Політико-філософські погляди на державу і право Лао-Цзи.
- •6.Політико-філософські погляди Конфуція.
- •7.Політичні доктрини Менція і Сюнь-Цзи.
- •8.Державно-правові доктрини школи китайських юристів (Мо-цзи, Хань Фей).
- •9.Філософсько-правові доктрини Індії (“Махабхарата" та “Рамаяна").
- •10.Погляди на державу і право Каутільї.
- •11.Політико-правові погляди Гомера і Гесіода.
- •12.Вчення грецьких софістів про державу і право.
- •13.Політико-етичні погляди на державу і право Сократа.
- •14.Сократики і їх політичні ідеї.
- •15.Політичне і правове вчення Платона.
- •16.Проект ідеальної держава у книзі Платона "Держава".
- •17.Платон про державу і право в книзі "Закони".
- •18.Політичні і правові ідеї Арістотеля.
- •19.Арістотель про сутність держави і типи форм державного правління.
- •20.Полібій про класифікацію форм держави. Теорія "круговороту"
- •21.Грецькі стоїки Зенон, Панетій, Посідоній і їх Політико-філософські ідеї.
- •22.Матеріалістичний напрямок в політико-правовій думці Стародавнього Риму (Лукрецій Кар "Про природу речей").
- •23.Поняття держави у працях Ціцерона.
- •24.Школа римських стоїків (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій).
- •26.Римські юристи про право і його види.
- •27.Політико-правові ідеї раннього християнства.
- •28.Трансформація суспільно-політичної доктрини християнства у іv-іx ст.
- •29.Августин Аврелій про відношення церкви і держави.
- •30.Історична значимість політико-правових ідей Стародавнього Світу.
- •31. Теологічна доктрина походження держави і права в середньовічній Європі.
- •32.Проблеми держави і права у працях Фоми Аквінського.
- •33.Критика теократичних ідей у вченні Марсилія Падуанського.
- •34. Середньовічні революційні єресі. Рух лоллардів.
- •35.Середньовічні школи юристів. Глоссатори, легісти,постглосатори.
- •36.Середньовічна школа канонічного права. Кодекс Граціана.
- •37.Політико-правова думка Арабського Сходу (7-14 ст).
- •38.Основні напрямки ісламу і їх соціально-політична суть (суніти, шиїти, харіджіти, ісмаїліти).
- •39.Філософські і політичні погляди Ібн Рушда та Ібн Халдуна їх порівняльна характеристика.
- •40.Політико-правові ідеї Середньої Азії (VI-хіv cт.). Маздакізм
- •41.Політико-правові ідеї Закавказзя (vі-хіv ст.).
- •42.Політико-правова вчення н.Макіавеллі.
- •43.Політичні і правові ідеї Реформації (п.Мюнцер, м.Лютер, ж.Кальвін).
- •1.Причини реформації в європі.
- •2. Основні напрямки реформації:
- •44.Теорія державного суверенітету ж.Бодена.
- •45.Політико-правові ідеї італійського Відродження.
- •46. Політико-правові ідеї раннього утопічного соціалізму (т. Мор, т.Кампанелла).
- •47.Вчення Дж. Локка про державу і право.
- •48.Виникнення теорії природного права. Гуго Гроцій.
- •49.Розвиток теорій природнього права у Томаса Гоббса.
- •50.Політико-правові погляди б. Спінози.
- •51.Теорія розподілу влади у ш. Монтеск’є.
- •52.Політико-правові ідеї Вольтера.
- •53.Поняття політичної свободи та суспільного договору у ж.Ж.Руссо.
- •54.Політико-правові ідеї пізнього утопічного соціалізму (Сен-Сімон, Фурьє, Оуен).
- •55.Вчення і. Канта про державу і право.
- •56.Вчення Гегеля про державу і право.
- •57. Гегель про співвідношення громадянського суспільства і держави
- •58.Політико-правові ідеї Огюста Конта.
- •59.Історична школа права Німеччини
- •60. Політико-правові вчення російських революціонерів-демократів (о.Герцен, Чернишевський).
- •61. Формування філософських і політико-правових ідей к.Маркса і ф. Енгельса.
- •62. Вчення к.Маркса про суспільну-економічну формацію.
- •63. В.І.Ленін про державу і право.
- •64. К.Маркс і ф.Енгельс про нову суспільно-економічну формацію.
- •65. Вчення в.І.Леніна про державу "диктатури пролетаріату"
- •66. Класики марксизму-ленінізму про соціалістичну революцію.
- •67. Питання держави і права в працях г.В.Плєханова.
- •68. Філософсько-політична доктрина ф.Ніцше.
- •69. Правовий позитивізм другої половини XIX ст. Дж.Остін, к.Бергбом.
- •70. Політико-правові ідеї лібералізма другої половини XIX ст. А.Есман, г.Еллінек.
- •71. Органічна теорія г.Спенсера.
- •72. Солідаризм Леона Дюгі
- •73. Теорія насилля л.Гумпловича
- •74. Психологічна теорія права (л.Петражицький, е.Данде).
- •75. Нормативізм. Правові ідеї г.Кельзена.
- •76.Соціологічна юриспруденція
- •77. Правовий функціоналізм. Джон Грей, Олівер Холмс.
- •78. Теорія суспільного інтересу (р.Іерінг, е.Ерліх, р.Паунд).
- •79.Теорія держави загального благоденства (Кейнс, к.Мюрдель).
- •80.Політично-філософські ідеї м. Бердяєва.
- •81.Політико-правові ідеї Огюста Конта.
- •82. Політико-правове вчення н. Макіавеллі.
- •83.Солідаризм л. Дюгі.
- •84. Політичні погляди сковороди
- •85. Революційний демократизм Шевченка
- •86. Державно-правові погляди і.Франка
- •87. Ідея національної держави у працях Грушевського і Винниченка
- •88. Державницька школа Липинського
- •89. Політично-правові погляди Балудянського
76.Соціологічна юриспруденція
Соціологічна юриспруденція найбільше поширення одержала в США, де вона співіснувала й конкурувала з аналітичною юриспруденцією й природно-правовим напрямком. Суть нового підходу в соціології права була охарактеризована самим Роско Паундом як "інструментальний прагматичний підхід" до вивчення права, причому саме право стало сприйматися переважно як "інструмент соціального контролю". Під правом у дії Паунд розуміє три взаємозалежні його прояви в соціальному житті, доступні емпіричному спостереженню й вивченню,- правопорядок, -сукупність приписань і -правозастосовна діяльність у суді або адміністрації. Ціль права складається в примиренні й гармонізації що зіштовхуються й перехрещуються інтересів і вимог. Паунд склав досить велику таблицю цих інтересів і погодив їх з набором цінностей і постулатів сучасної цивілізації. Узяті всі разом, ці інтереси й вимоги повинні забезпечувати "захист інтересів" за допомогою права.
Соціологічна юриспруденція (Сорокін, Вебер).
Р. Паунд (1870–1964 р.) свої теоретичні погляди виклав у п'ятитомній “Юриспруденції”. Світоглядною основою навчання Паунда послужили ідеї прагматизму – ведучого напрямку у філософії США початку XX в. Він призивав юристів не обмежуватися вивченням “права в книгах” і звернутися до аналізу “права в дії”. Юридична наука, вважав він, покликана показати, як право реальне функціонує і впливає на поводження людей. Протиставлення “права в книгах” і “права в дії” згодом стало гаслом усієї прагматистскої юриспруденції в США. Значення правових способів впливу на поводження індивідів, на думку Паунда, зростає разом з розвитком держави починаючи з XVI в. У сучасну епоху, коли держава бере на себе тягар дозволу конфліктів індустріального суспільства, право стає найважливішим засобом здійснення соціального контролю. Паунд виділяє в сучасному праві три аспекти. По-перше, право – це правовий чи порядок режим регулювання соціальних відносин за допомогою систематичного й упорядкованого застосування сили органами держави. По-друге, правом називають офіційні джерела, що служать посібником при винесенні судових і адміністративних рішень. По-третє, право є судовий і адміністративний процес. Якщо звести ці визначення воєдино, то, за словами Паунда, прийдемо до розуміння права як “високо спеціалізованої форми соціального контролю, здійснюваного на основі владних розпоряджень у рамках судового й адміністративного процесу». Ціль права, відповідно до його концепції, складається в улагоджуванні соціальних конфліктів і досягненні цивілізованих відносин між людьми.
Еще одна разновидность юридического институционализма была выдвинута и обоснована П. А. Сорокиным. Своеобразие ее заключалось в том, что данная институция в рамках плюрализма права не сама выступает главным и конституирующим элементом группы людей и права этой группы, а правовая норма образует ядро, скелет, сердце и душу всякой организованной группы или института. Таким образом, семья, государство, церковь, партия или профсоюз, а также школа, университет, даже организованная группа преступников представляют напрактике всего лишь «объективацию и олицетворение правовых норм и правовых убеждений всех или решающего большинства группы». Исследователи обнаруживают у Гурвича и Сорокина стремление сочетать институционализм с психологической теорией права Петражицкого, в особенности с его трактовкой множественности источников права, которая во многом совпадает с идеями «правового плюрализма».
Социологическая юриспруденция наибольшее распространение получила в США, где она сосуществовала и конкурировала с аналитической юриспруденцией и естественно-правовым направлением. Роско Паунд, глава этой школы, начал разрабатывать новую проблематику еще в первой четверти века и в конце своего творческого пути сумел свести воедино свои разработки в 5-томной «Юриспруденции» (1959). Суть нового подхода в социологии права была охарактеризована самим Паундом как «инструментальный прагматический подход» к изучению права, причем само право стало восприниматься преимущественно как «инструмент социального контроля». Поскольку дело контроля связано так или иначе с урегулированием и координацией поведения и социального взаимодействия законопослушных граждан, то для самой юриспруденции наиболее подходящим названием стало название «юридическая социальная инженерия», авторство которого также приписывается Паунду.
Под правом в действии Паунд понимает три взаимосвязанных его проявления в социальной жизни, доступные эмпирическому наблюдению и изучению,— правопорядок, совокупность предписаний и правоприменительная деятельность в суде или администрации. Цель права состоит в примирении и гармонизации сталкивающихся и перекрещивающихся интересов и требований. Паунд составил весьма пространную таблицу этих интересов и увязал их с набором ценностей и постулатов современной цивилизации. Взятые все вместе, эти интересы и требования обеспечивают, должны обеспечивать «защиту интересов» с помощью права.