3.Політико-правові ідеї стародавнього Шумеру (Гільгамеш).

В часи коли була написана дана поема (17ст до н.е) існувала певна субординація, за якою:

Є Бог – потім імператор – всі інші - піддані.

Поема «Про Гільгамеш» (XVII ст. до н.е.).є однією з перших джерел, яка свідчить про зародження держави і права поряд з поемою така визначна памятка, як Збірник законів Хаммурапі (XVIII).

В даних рукописях розкривається політична влада. зокрема В поемі з теологічної точки зору пояснюється влада царя Урука Гільгамеша (він 2/3 Бог).

Вчення про зародження держав в другому тисячолітті до н.е. (Вавілон чи Шумери чи ін.) носять божественний характер, але водночас не заперечується самостійна діяльність імператора. Приноситься ідея про те, що Бог лише дає завдання, а імператор виконує.

Таким чином, поема “Про гільгамеш” складена 4,5 тис. р тому назад, в ній вперше осмислюється природа появи політичної влади. Автор даної поеми говорить про утворення держави Стародавнього Шумеру, називає прізвище її правителя – Гільгамеш - і джерелом влади визнає Бога. Саму фігуру царя цей твір називає на 2/3 Бог і на 1/3 людина. Влада має теократичний початок. Майже всі імператори визнаються частково богами – це підкріпляло їх авторитет. В поемі відстоюється точка зору, що подібним Богу бути не можна, бо Бог не вмирає, а імператор – так. Але цим унеможливлюються соціальні катаклізми в сфері імператорської влади.

Щодо Статусу імператора, то імператор і є вся влада, але її носії лише реалізовують волю Бога. Вони не вправі самі визначати напрямок діяльності людини, характер суспільних відносин, лише виконують місію Бога.

4.Розвиток політико-правової думки в Китаї в іі-і тисячолітті до н.Е.

Зародження в другому тисячолітті до н.е. подібно як у Вавілоні чи Шумері в китайців вчення про державу і право носять божественний характер, але водночас не заперечується самостійна діяльність імператора. Привозноситься ідея про те, що Бог лише дає завдання, а імператор виконує. Однак Китайські філософи пішли знайно далі як опис уже існуючого ладу, вони намагаються виробити план реалізації божого плану.

Зокрема в таких джерелах, як: Шудзі – книга документів; Ші-цін – 305 пісень в яких відбита духовна культура і політичні процеси які проходили в той час. В них детально обґрунтовано теократичність влади. Висновк який досягають філософи - що все у всесвіті відбувається не просто так, а все розвивається у відповідності із загальними законами. В свою чергу, Основний принцип розвитку всесвіту це гармонія. Ця гармонія має єдину мету: дорогу до неба.(за словами Дао-Де-Дзі) А дорога до неба це категорія за якою криється поняття досконалості до якої прагнуть всі. Вона дістала назву Великий план (за Хунг Фангом). План проходження даної дороги передбачав: турботу про харчування, турботу про жертвопринесення, про громадські роботи, підтримка науки, справедливі покарання, система винагород, про обороноздатність, про відносини з сусідами, матеріальну забезпеченість

Таким чином Китайська філософія пробує об’єднати закони розвитку природи і закони розвитку людського суспільства. Китайські філософи переконані, що природа і людське суспільство розвиваються за одним загальним законом, а отже людське суспільство не протиставляється природі, а навпаки еволюціонує й виходить з природи. Єдина відмінність філософії суспільства від філософії природи є те, що Бог не втручається в закони розвитку природи, а ось у розвиток суспільства він втручається. Ця філософія трансформується в політичну ідеологію, яка пояснює походження та функціонування державної влади. Китайська філософія вказує, яку основну мету повинна реалізувати влада. Ця мета влади, як і всіх людей, сформулювалась в загальному державному плані Хунг Фанг (дорога до неба).

Так само як і функції особи, яка наближається до неба, Функції держави за даним планом були наступні:

1. Турбуватися про харчування і забезпечення всіма необхідними предметами своїх підданих.

2. Постійно приносити жертви великим Богам.

3. Жити за канонами своїх предків.

4. Дбати про публічні роботи.

5. Піклуватися про науку і освіту.

6. Запроваджувати систему справедливих покарань.

7. Утримувати боєздатну армію.

8. Проводити ефективну зовнішню політику.

Для того, щоб реалізувати цей план, правителю необхідно необхідно здійснювати правління за трьома основними засобами::

1. Досконало мудрий має бути суворим справедливим і лагідним одночасно, якщо він буде слідувати плану, якщо буде використовувати ці способи управління, то він забезпечить усі необхідні права (блага) для своїх підданих.

Філософи виділяють наступні загальнокитайські цінності:

1. Довге життя.

2. Багатство.

3. Любов до всього доброго.

4. Гармонія душі (музика).

5. Смерть як завершення довгого життя.

При цьому вчення китайців наголошує на постійному зв'язоку між людиною і небом. Цей зв'язок, як уже писалось, підтримує регулювання жертвоприношенням, а також дотриманням всіх основних традицій предків.

Так само як на небі існує субординація і порядок, так само існує субординація і в суспільстві. Ця субординація закладена в п’яти основних залежностях:

1. Залежність сина від батька.

2. Залежність жінки від чоловіка.

3. Залежність молодшого брата від сестри.

4. Залежність підданого від володаря.

5. Залежність друга від друга.

У завершеному вигляді китайська філософія знайшла своє відображення у двох конфуціанських книгах:

1. Шу-Цзін – книга документів, а також істин появи перших правителей

2. Ші-Цзін – книга пісень (305)

На базі китайської філософії уже на кінці восьмого – на початку сьомого століття формуються і перші філософські школи Стародавнього Китаю.