1.Економічні погляди мислителів античного світу

Економічна думка античного світу була повязана з дослідженням проблем приватної власності, рабовласництва, поділу праці. Також приділялася увага питанням землеволодіння, становища селянства, розвитку ремесла, торгівлі, грошового обігу. Найвидатнішими мислителями Стародавньої Греції були Ксенофонт, Платон та Арістотель. Ті проблеми, які вони першими розглянули, ще багато років досліджували інші економісти, які жили після них. Найголовнішою працею Ксенофонта, де він виклав свої економічні погляди є «Домострой». В ній описане рабовласницьке господарство, а також деякі поради щодо подолання його недоліків. Ксенофонт поділяв працю на фізичну та розумову, а людей — на вільних і рабів і вважав цей поділ природнім. Також він був прихильником натурального господарства, як більш стійкого і надійного. Найважливішою галуззю господарства Ксенофонт вважав землеробство, а ремесло і торгівля — негідні заняття для вільних людей. Найвидатнішими працями Платона є «Держава» і «Закони». У них Платон будував проект ідеальної держави, виступаючи за натурально-господарські відносини рабовласницького суспільства. Основним принципом побудови такої держави він вважав поділ праці. Люди, на думку Платона, помітно різняться за своїми здібностями, одні з них народжені для управління, інші — для військової справи, а решта — для землеробства й ремесла. І відповідно до цих здібностей усе вільне населення в ідеальній державі він поділяв на три стани: філософів, воїнів та третій стан (землероби, ремісники, торговці). Раби не належать до жодного стану: вони є тільки знаряддям праці, яке «здатне говорити», що і відрізняє їх від робочої худоби. Платон уважав, що товари порівнюються за допомогою грошей. Гроші потрібні для забезпечення обміну товарів. Платон був супротивником продажу товарів у кредит, гостро засуджував лихварство. Економічна думка Стародавньої Греції досягла своєї вершини у творах Арістотеля— найвидатнішого мислителя давнини. Найвидатніші його праці «Політика» і «Нікомахова етика». У них він теж виклав проект «найліпшої держави». На думку Арістотеля, поділ суспільства на вільних і рабів та їхньої праці на розумову й фізичну обумовлено тільки «законами природи». Провідною галуззю економіки є землеробство, уся земля держави має поділятися на дві частини, одна з яких перебуває в державному володінні, а друга — у приватному. Арістотель розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей (природне, істинне багатство) і багатство як нагромадження грошей. Відповідно до цього він розрізняв і два види діяльності: економіку і хрематистику. Під економікою він розумів природну господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продуктів (споживних вартостей). Вона включала землеробство, ремесло, а також дрібну торгівлю у межах, необхідних для задоволення потреб. Хрематистикою Арістотель називав мистецтво наживати багатство, робити гроші й уважав цю діяльність неприродною. До неї він відносив велику торгівлю і лихварство. Природними функціями грошей вважаються функції засобу обігу й міри вартості, а використання грошей як засобу нагромадження, збагачення належить уже до хрематистики. Економічна думка Стародавнього Риму пов'язана зі зміцненням і розквітом античного способу виробництва, за якого основними відносинами були відносини рабів і рабовласників, тому центральне місце з-поміж соціально-економічних проблем Стародавнього Риму належало проблемам рабства й аграрним проблемам, особливо питанням раціональної організації рабовласницьких господарств. Саме вони знайшли переважне відображення в законах, аграрних проектах, спеціальних творах давньогрецьких авторів. Найвідомішими з них є трактат «Землеробство» Катона Старшого, «Про сільське господарство» Варрона та праця з такою самою назвою Колумелли (І ст. н. є.), проекти аграрних реформ братів Гракхів — Тіберія і Гая. У творах Катона, Варрона й Колумелли відображено розвиток сільського господарства, узагальнено тогочасний досвід і дано практичні рекомендації щодо ведення рабовласницького господарства. Варрон уважав, що вигідніше користуватися працею найманих працівників.