11. Вчення а. Сміта про капітал, валовий і чистий нд

Капітал у Сміта — це головна рушійна сила економічного про­гресу. Під капіталом він розуміє запас продукції, що приносить при­буток, або за допомогою якого працею створюються нові блага. Запа­си певної особи, писав він, поділяються на дві частини. «Та частина, від якої вона чекає одержання доходу, називається її капіталом. Друга частина — це та, яка йде на безпосереднє її споживання»2.Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капі­талу належать машини й різні знаряддя праці, промислові й торговельні будівлі, склади, будівлі на фермах, «поліпшення землі» (роз­чищення, осушення, удобрення), «людський капітал» — капіталізо­вана цінність «придбаних і корисних здібностей усіх жителів, або членів суспільства». Віднесення Смітом людського капіталу до ос­новного логічно випливає з того, що капітал у нього — це виготов­лені матеріальні ресурси, а здібності робітників до праці також «ви­готовлені» за допомогою використання матеріальних ресурсів.Трудові навички й здібності робітників включав до основного капіталу ще Петті. Сміт, оголошуючи здібності, навички капіталом, робив висновок, що робітник, крім «звичайної заробітної плати» за «звичайну працю», має одержати й відшкодування витрат на навчання і прибуток на них. К. Маркс, як побачимо далі, теж дотри­мується думки, що кваліфікованіша робоча сила має вищу вартість.Оборотний капітал у Сміта складається з грошей, запасів продо­вольства, сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції, що перебуває на складах і в магазинах.Поняття основного й оборотного капіталу Сміт застосовує до будь-якого капіталу, незалежно від сфери його використання. Різ­ницю між ними він бачить у тім, що перший дає прибуток, не всту­паючи в обіг і не змінюючи власника, а другий — тільки в процесі обігу І зміни власника. Основний капітал формується І поповнюєть­ся за рахунок оборотного. Співвідношення між основним і оборот­ним капіталом, підкреслює Сміт, неоднакове в різних галузях ви­робництва.Великого значення Сміт надавав нагромадженню капіталу. Це, по суті, основна ідея праці Сміта. Він має на меті не тільки досліди­ти природу і причини багатства взагалі, а й з'ясувати процес зрос­тання саме національного багатства. «Зростання... доходу й капіталу означає зростання національного багатства». Отже, економічне зростання Сміт зв'язує не лише зі зростанням доходу, а й з нагрома­дженням капіталу.Нагромадження капіталу, за Смітом, є результатом ощадливостіЗбільшення кількості останніх веде до зростання цінності, що додається до оброблюваних продуктів.Під валовим доходом він розуміє весь річний продукт країни. Чис­тий дохід — це нова цінність, яка лишається після відшкодування основного й оборотного капіталу.

12.Рікардо- завершувач класичної шкооли.

Давід Рікардо (1772-1823) був завершувачем класичної політекономії. В його працях політична економія безпощадно робить свої кінцеві висновки і цим завершується. Рікардобув у першу чергу ідеологом англійської промислової буржуазії епохи промислового перевороту, коли буржуазія дерзала, він не боявся говорити про класові суперечності буржуазного суспільства, які породжуються капіталістичним процесом виробництва і розподілом національного доходу. За це згодом буржуазні колеги часто відверталися від нього.

Історична заслуга Д.Рікардо перед наукою полягає в тому, що в основу всієї своєї системи він поклав принцип трудової теорії вартості і з цього принципу виходив при всіх своїх дослідженнях і трактатах. Всі категорії політекономії Рікардо звів до трудової теорії вартості і спирався на неї.

До роботи в галузі політичної економії Рікардо приступив досить пізно, оволодівши до цього часу самотужки такими науками, як математика, фізика, геологія. їх методами користувався Рікардо, приступаючи до вивчення економічних явищ і, перш за все, методом наукової абстракції. Цим методом Рікардо оволодів настільки, що згодом буржуазні колеги звинувачували його, що він "завів науку в дебрі абстракціГ. До Рікардо і А.Сміт корисгувався методом науокової абстракції. Але Сміт постійно коливався між проникненням в суть явища за допомогою абстракції і поверховим описом видимості буржуазии? явищ. У Рікардо такого коливання немає, він проникливо заглиблюється в суть явищ за допомогою абстракції.

Рікардо розпочав не із загальної теорії в економічній науці, а а практичних питань проблем грошового обігу, який був розладнаний в Англії внаслідок наполеонівських війн і надмірного випуску банкнот. Перша його праця "Ціна золота" появилась в 1809 p.; у 1810, 1811, 1816 pp. появляється серія праць Рікардо, присвячена проблемам грошового обігу. Основна праця Рікардо "Начала політичної економії і оподаткування" вийшла в 1817 році І доставила Рікардо славу як крупного фінансового знавця. Найбільшу цінністьь цієї книги складають перші два розділи, де викладена теорія трудової вартості і доходів буржуазного суспільства.

Важливим пунктом економічної програми Рікардо була вимога відміні» хлібних законів, які гальмували ввіз хліба в країну. Інтереси земельних власників, говорив він, суперечать інтересам всіх класів англійського суспільства - і робітників, і капіталістів. Високі ціни на хліб, які забезпечують високу ренту земельним власникам, ведуть до подорошання робочої сили і зменшення прибутку капіталістів. твердив Рікардо.

Подібно А.Сміту і Д.Рікардо був противником втручання держави в економіку і всіляких обмежень свободи торгівлі.

Предметом політичної економії Рікардо вважав вивчення економічних відносин людей. Головним завданням політекономії він ставив дослідження законів, які лежать в основі розподілу національного доходу між основними класами суспільства у формі зарплати, прибутку і ренти. Незважаючи на те, що Рікардо вважав основним завданням політекономії вивчення законів, що управляють розподілом, він ніколи не відділяв законів розподілу від законів виробництва.