19.20. Дрібнобуржуазна критика капіталізму, економічні погляди с. Сісмонді та п.Ж.Прудона

На початку XIX ст. почалося формування дрібнобуржуазного напрямку в економічній думці Західної Європи. Як зазначалося, засновником цього напрямку став С. Сісмонді, погляди якого об'єднали як наукові ідеї класичної школи, так і дрібнобуржуазний романтизм. У розвитку соціально-економічних поглядів С. Сісмонді можна виокремити два періоди. Спочатку він був смітіанцем: пропагував ідеї А. Сміта, виступав за свободу конкуренції та вільну гру інтересів. Але у головній своїй праці "Нові начала політичної економії" (1819) С. Сісмонді вимагав не економічної свободи, а державного втручання, спрямованого на повернення до дрібного товарного виробництва, цехової організації ремісників і патріархального сільського господарства. Критикуючи капіталізм з позицій дрібного буржуа, він уперше розглянув проблему суперечностей капіталізму та його соціальних наслідків і цим суттєво доповнив учення класиків. С. Сісмонді дав нове визначення політичної економії, а саме: "Матеріальний добробут людей, який залежить від держави, становить предмет політичної економії". Вчений заперечував абстрактний метод класичної школи та існування об'єктивних економічних законів, а саму політекономію зводив до проблем економічної політики держави.

С. Сісмонді прагнув знайти теоретичне вирішення найгостріших проблем капіталістичного суспільства - соціальної несправедливості, постійної бідності та безробіття. Визнання ним усіх доходів (прибутку, ренти, заробітної плати) формами користування продуктами праці заклало фундамент для критики існуючого механізму розподілу. Проте аналіз кризових явищ, невідповідності між сукупним попитом і сукупною пропозицією спонукав ученого піддати сумніву можливість ефективного застосування ідеології економічного ліберіалізму. Вихід із кризового стану С. Сісмонді бачив у державному регулюванні ринку, перерозподілі доходу на користь найбідніших верств населення. На його думку, сама держава повинна ліквідувати велике капіталістичне виробництво, відновити дрібнотоварний уклад господарства.

Якщо С. Сісмонді завершив у Франції класичну теорію політичної економії, то П'єр Жозеф Прудон (1809-1865) став засновником ідей реформізму та анархізму. У праці "Що таке власність?" (1840) він заявив, що "власність - це крадіжка", тобто "право, що суперечить природі та розуму", але засуджував не стільки власність (навіть захищав володіння), скільки зловживання нею. Ідеалізм методології П. Ж. Прудона проявився в розумінні виробничих відносин як втілення "абсолютного розуму", а економічних категорій - як безплідних ідей.

Ідеалістичний метод дослідження наклав відбиток і на теорію вартості П. Ж. Прудона: з одного боку, вартість визначається працею, з іншого - розуміється як вічна й абстрактна категорія. Вирішальним пунктом економічної системи П. Ж. Прудона була теорія "конституйованої вартості". Товар виключався з дослідження, а вартість проголошувалася носієм двох протилежних ідей: вартості споживної та мінової. Споживна вартість є втіленням достатку, а мінова відображає рідкісність. Суперечність між цими тенденціями зникає через "конституювання" вартості, тобто синтезу, що виникає за умови еквівалентного обміну. Для цього, вважав П. Ж. Прудон, необхідно виробляти товарів стільки, скільки потрібно, і створити умови їх реалізації. П. Ж. Прудон висунув проект реорганізації обміну та встановлення безгрошового товарного господарства шляхом уведення "робочих грошей" - квитанцій та дарового кредиту. Вершиною економічних ілюзій П. Ж. Прудона був заклик до відмови від держави як соціального інституту та захист дрібного приватного володіння.