24.Генезис соціальних економічних ідей(т.Кампанелла, т.Мор та ін..)

Грецький термін ou topos позначає «місце, якого немає». Від цього слова сер Томас Мор використав слово «утопія» для позначення ідеального гуманістичного суспільства.Кінець 15 ст. знаменував собою настання нового часу. Тенденції економічного розвитку цього періоду обумовили початок процесу первісного нагромадження капіталу. В Англії й інших найбільш розвинутих країнах Європи зароджуються нові суспільні відносини – капіталістичні, з'являються нові класи, формуються нації, підсилюється централізація державної влади, Велика увага Мор приділена організації праці в досконалому суспільстві, спеціально розглядаючи проблему тривалості робочого дня. Останнє завжди мало велике значення для дрібного селянського господарства. Особливу вагу здобуває проблема робочого часу в період появи капіталістичної мануфактури і фермерства. У XVI ст. це не менш важлива проблема і для цехової промисловості. Майстри прагнули, якнайбільше збільшити робітник день, примушуючи підмайстрів і учнів працювати від зорі до зорі. Підприємці-мануфактуристи (наприклад, у сукняній промисловості) доводили тривалість робочого часу до 12-15 годин на добу.У концепції Т. Мора технічний прогрес не є визначальним. Будучи утопістом, Мор вірив, що достаток матеріальних благ може бути досягнуто знищенням соціального паразитизму і системою загальної трудової повинності. Однак низький рівень техніки, на якій ґрунтувалося все господарське життя Утопії (де переважав ручну працю), не дозволив би цілком задовольнити потреб навіть такого "ідеального суспільства", про яке мріяв Т. Мор.Основною господарською одиницею Утопії є родина.Головним виробничим осередком у сільському господарстві Утопії є велика громада, що нараховує не менш 40 чоловік - чоловіків і жінок і ще двох приписаних рабів. На чолі такого сільського "сімейства" стоять старші розпорядник і розпорядниця.Відсутність приватної власності дозволяє Т. Мора будувати виробничі відносини в Утопії по новому принципі: на основі співробітництва і взаємної допомоги громадян, вільних від експлуатації, - у цьому його найбільша заслуга.У 1602 році Кампанелла друкує «Місто Сонця». Хоча якоюсь мірою його можна назвати імітацією «Утопії», треба сказати, що Місто Сонця Кампанелли зовсім відмінне від Утопії, там діють інші закони, він і побудований по-іншому. Головна ж причина всіх нещасть – соціальна нерівність, існування багатства й убогості. Панування в суспільстві соціальної нерівності, приватного інтересу породжує нічим не стримувана себелюбність, індивідуалізм, зневага до інтересів інших людей, суспільства в цілому.Виводячи приватну власність з моногамної родини («власність утвориться в нас і підтримується тим, що ми маємо кожний своє окреме житло і власні дружини і дітей»), Кампанелла в спільності дружин бачив єдино можливу передумову знищення приватної власності. Загальна участь у праці - найважливіша риса суспільного ладу Міста СонцяУчасть усіх у суспільно корисній роботі трактується як найважливіша економічна умова, що дозволяє суспільству позбутися від підневільної праці, цілком забезпечити себе робочою силою.

25.Економічні ідеї великих соціалістів-утопістів(Сен-Сімона, Фурє, Оуена) Соціалісти-утопісти А. Сен-Сімон і Ш. Фур'є у Франції та Р. Оуен в Англії виступили з викривальною критикою капіталізму, указавши на історично обмежений характер капіталістичних відносин. Ідеальний суспільний устрій вони називали по-різному: так, А. Сен-Сімон іменував його індустріалізмом, Ш. Фур'є — гармонією, Р. Оуен — комунізмом. Соціалісти-утопісти не бачили радикальних шляхів переходу до суспільства соціальної справедливості, а своїм завданням вважали розвиток свідомості та пропаганду своїх ідей. Утопічний соціалізм відзначав протилежність класових інтересів* але заперечував політичну боротьбу й революцію, прагнучи перетворення суспільних відносин мирним, еволюційним, компромісним шляхом. Анрі Сен-Сімон (1760—1825) проголосив освіту рушійною силою розвитку суспільства. Ідеї класичної політекономії про природний порядок він протиставив ідею розвитку.

Концепція суспільного розвитку А. Сен-Сімона була ідеалістичною, тому що в основу його було покладено науку, розум, ідею. Майбутнє суспільство А. Сен-Сімон називав індустріальною системою, яка розвиватиметься на базі великого промислового виробництва. Промисловість має розвиватися за певним планом; управління нею здійснюватиметься з єдиного центру

В індустріальній системі А. Сен-Сімон обстоював збереження капіталістичної власності, виступаючи проти землевласників і лихварівІдеї французького соціаліста-утопіста Шарля Фур'є (1772—1837) були викладені в його праці "Новий господарський суспільний світ" (1829), де зазначено, що суспільство у своєму розвитку пройшло стадії дикості, патріархату, варварства й цивілізації, причому в кожній стадії можна виокремити періоди дитинства, зростання, занепаду й старіння. Період зародження капіталізму визнавався початком цивілізації. На думку Ш. Фур'є, з розвитком великої промисловості буде досягнуто такого рівня виробництва, який забезпечить перехід від цивілізації до гармонії.

У творах Ш. Фур'є значне місце приділено критиці капіталізму, а особливо капіталістичної торгівлі, спекуляції, економічних криз, анархії виробництва, бідності трудящих мас.

Справедливе суспільство, за планом Ш. Фур'є, складатиметься з асоціацій виробників (фаланг), утворених без примусу, і стане безкласовим і гармонійним. Землеробство відіграватиме вирішальну роль, буде основою ладу, а промисловість задовольнятиме його потребам.

Роберт Оуен (1771—1858) — представник англійського утопічного соціалізму — був радикальнішим від Ш. Фур'є та А. Сен-Сімона завдяки повному запереченню приватної власності. На думку Р. Оуена, держава повинна охороняти інтереси трудящих. У своїх теоретичних побудовах він спирався на трудову теорію вартості Д. Рікардо. Висновок Р. Оуена Пуп такий: продукт праці має належати тим, хто його виробляє. У сучасному капіталізмі він бачив суперечності між працею та капіталом, зростанням виробництва та зменшенням споживання. Він пропонував знищити гроші як штучну міру вартості та запровадити еквівалент трудових витрат — "робочі гроші". Р. Оуен спробував реалізувати цей проект, організувавши "базар справедливого обміну", який швидко затоварювався неходовими продуктами, а за квитанціями отримувалися ті товари, які можна було вигідно продати на ринку.

Р. Оуен вірив, що на зміну капіталізму прийде нове суспільство, яке він називав комунізмом і створення якого пов'язував з прийняттям розумних законів та освітою населення.

.Соціально-економічні погляди соціалістів рекардіанців(Дж.Брей,Т.Грей, Т.Гацкін) Видатним представником англійського утопічного соціалізму був Джон Грей (1798-1850). Ознайомившись з творами Р. Оуена, Грей виступив з пропагандою його вчення. Перша опублікована праця Дж. Грея "Лекції про людське щастя" (1825 р.) написана спеціально "на захист планів пана Оуена".Ґрунтуючись на вченні А. Сміта - Д. Рікардо про те, що джерелом вартості є праця, Дж. Грей вважав справедливим закон, згідно з яким робітникам належатиме вся частка результатів їхньої праці. Дж. Грей ділив суспільство на три групи:1) продуктивну, яка створює все матеріальне багатство;2) непродуктивну, але корисну суспільству (вчителі, лікарі);3) некорисну, яка нічим не займаєтьсяПрактична програма Грея вперше в розгорнутому вигляді викладена у книзі "Соціальна система", стрижнем якої був проект створення "робочих грошей". Основний принцип запропонованого проекту зводився до заміни грошей квитанціями, які свідчили про кількість робочого часу, затраченого на виробництво товарів кожним виробником. Квитанції мали давати право власникові отримувати будь-який товар за еквівалентом, тобто за умови, що в цих товарах міститься така ж кількість праці. Теорія "робочих грошей" була такою ж утопічною, як і світогляд Дж. Грея.У критиці капіталізму на трудову теорію вартості спирався Джон Френсіс Брей (1809-1895). Він написав популярну для свого часу працю "Несправедливості щодо праці та засоби їх усунення або доба сили і доба справедливості". Брей був противником приватної власності. "... Дж. Брей зосереджував свою увагу на обміні, вирізняв обмін праці й капіталу з товарного обміну взагалі. Він міркував так: 1) приватна власність породила нерівний обмін праці й капіталу; 2) цей нерівний обмін є основою всіх видів нерівності; 3) ці нерівності можуть бути ліквідовані тільки з ліквідацією нерівного обміну між класами; 4) це можливо лише за умови ліквідації приватної власності.Цими доведеннями Дж. Брей засвідчує свою світоглядну єдність з іншими соціалістами-рікардіанцями і великими соціалістами-утопістами, теоретичними та критичними надбаннями яких скористався К. Маркс. Невипадково він називав книгу Дж. Ф. Брея "Несправедливості щодо праці" видатним твором. Cоціаліст-рікардіанець Томас Годскін (1787-1869). Вихідним пунктом його теоретичних роздумів була рікардіанська трудова теорія. Причиною зла Т. Годскін вважав капіталістичну власність, що відокремлює капітал від робітника.Теоретичною заслугою Т. Годскіна є дослідження капіталу. Зокрема, він критикував погляди, згідно з якими капітал є продуктивним. "Капітал приносить своєму власникові прибуток не тому, що він був нагромаджений, а тому, що він є засобом для здобуття влади над працею", - твердив Т. Годскін.Головним завданням соціальної реформи Т. Годскін вважав захист трудової власності у сфері виробництва. Природна власність у нових умовах може виступати тільки як власність колективна. Колективу підприємства належить природне право на повний продукт цього підприємства. Т. Годскін вважав, що частка робітника може бути визначена на основі ринкових законів, що дає підставу зарахувати його до ранніх представників ринкового соціалізму.