15.Політичне і правове вчення Платона.

Основні роботи:

1. Антологія Сократа.

2. Політика.

3. Держава.

4. Закони.

Родоначалник ідеалізму.

Із філософія Платона випливає й вчення про державу і право, людину. Розкриваючи ідею людини, каже, що сутність – душа, вона є неповторною і має свої властивості: розумне, гнівне, чуттєве. Але пропорція цих якостей неоднакова.

Так само як і Скрат, він говорить про п’ять видів держав:

1. Найкраща форма – аристократія – ідеальна держава, в якій поєднані два аспекти:

• правлять філософи.

• діють закони.

Цьому притоставляє чотири інші види і говорить про деградацію. Переродження аристократії починається з того моменту, коли зароджується приватна власність на землю, а вільних перетворює у рабів. Замість раціонального процвітає насилля. Держава, в якій виникає войовничий дух, яка перебуває в постійних війнах, панує злоба – тімократія. В результаті такого влада опиниться в руках олігархів. Бідні позбавлені засобів до існування і політичних прав. Суспільство є розірваним. Тімократія не може існувати довго. Бідні відберуть багатство і владу, частина правителей помре, частину виженуть, інших урівняють – демократія.

+ платон – про державу.

16.Проект ідеальної держава у книзі Платона "Держава".

Темою книги «Держава» є загальна природа держави, як взірця. Предметом теорії є ідея держави, або справедлива ідеальна держава, як модель, конструкція людського розуму, яку можна втілити в життя.

Конструюючи ідеальну державу, Платон відштовхується від положення, що поліс (- це гармонійний союз людей, які взаємно задовольняють потреби одне одного і чиї здібності доповнюють одна одну. Запорукою єдності і гармонії полісу є справедливість, яка полягає у рівності всіх громадян перед державою і чесному вико­нанні обов'язків у відповідності із належним соціальним статусом - правителя, воїна і годувальника.

Ідеологічним підгрунтям ідеальної держави став «благо­родний вимисел» Платона - міф про походження людей, який він застосовує з метою переконання громадян в доцільності і справедливості розподілу статусів. Виявляється люди є синами матері-Землі, в лоні якої їх виліпив Бог. Одним у кров батько-Бог- підмішав золото, ін­шим - срібло, третім - мідь і залізо. Ті, у кого кров з доміш­ками золота, від природи мають меткий розум, здатні до мислення і міркування. Отже, вони мусять бути філософа­ми і виконувати функції правителів. Нагороджені сріблом від природи мають силу волі, запеклий дух воїнів. Отже, вони мусять виконувати функції стражів (воїнів). У тих, хто має кров з домішками міді і заліза від природи перева­жає хить або жага. Вони мусять бути годувальниками. Се­лянину ніколи не бути філософом, а філософу - селянином чи ремісником.

Жінки в такій державі рівні в політичних правах з чоло­віками, діти виховуються у дитячих садках.

Править державою не родова знать (аристократи за по­ходженням) чи олігархи, а аристократи духу і знання - фі­лософи-царі, бо тільки філософам відкривається істина, що є добро і справедливість як для полісу в цілому, так і для кожного індивіда зокрема. Головна функція держави, за Платоном, освітня. Все населення постійно знаходиться у навчанні у філософа-царя.

Ідеальна держава не потребує законів, бо верховним законом тут є розум.

Аналізуючи позитивні і негативні аспекти різних форм держави, а саме Тимократію, Олігархію, Демократію і Тиранію, Платон надає перевагу царській владі і владі ари­стократії. І та, і та, на думку філософа, найбільш оптималь­но відповідають меті полісної громади - жити в гармонії, забезпечуючи умови для кращого життя.

В кінці-кінців Платон описує еволюцію Д: В ідеальній державі найвартіснішою цінністю є муд­рість. Такою державою править цар-філософ. Знання тут вважаються вищим взірцем доброчесності. Така держава не має потреби в законах.

В свою чергу, Ідеальна держава еволюціонує втимократію - правлін­ня військових,як правило схильних до наживи. Тимократія виникає тоді, коли суспільство починає цінувати понад усемужність.Така держава є мілітарною і постійно перебуває в стані війни.

Тимократія еволюціонує в олігархію - правління бага­тих.Олігархія виникає тоді, коли суспільством опановують цінності меркантильного характеру: схильність до наживи, хить, жага. Влада в такій державі функціонує на засадах майнового цензу, бідні відсторонені від участі в управлінні.

Наступною за олігархією виникає демократія.До влади приходять бідняки. Демократія утверджує свою свободу яквседозволеністьі свою рівність як«зрівнялівку».Губить демократіюнадмірність свободи.

Врешті утверджується в суспільстві диктатура тирана. Тиранія -це тотальне, жорстоке панування брутальної си­ли, яка не визнає мудрості.