2.Філософські доктрини держави і права Стародавнього Сходу.

Зародження в другому тисячолітті до н.е. подібно як у Вавілоні чи Шумері (твір Гільгамеш). в китайців вчення про державу і право носять божественний характер, але водночас не заперечується самостійна діяльність імператора. Привозноситься ідея про те, що Бог лише дає завдання, а імператор виконує. Однак Китайські філософи пішли знайно далі як опис уже існуючого ладу, вони намагаються виробити план реалізації божого плану.

відомостей про Конфуціяі конфуціанство є конфуціанська письмова традиція, і наперед всього “Чотирикнижжя”. У нього входять: 1) “Дасює” – керівництво для чиновників, написане учнем Конфуція Цзен Цзи; 2) “Жунь-юнь” (“Золота середина”, “Середина та сталість”, “Незмінна середина”, написана онуком Конфуція Цзи Си; 3) “Лунь-юй” (“Бесіди та вислови”), записані учнями філософа думки як його самого, так його учнів; 4) “Мен-цзи” – книга конфуціанця

Вкінці кінців, Конфуцій дійшов висновку, що хороший правитель – чесний, компетентний, освічений, знати традиції і дотримуватись їх. Зв'язок між поколіннями – основа еволюції суспільства. Конфуцій заставив всіх чиновників вчитись моралі, історії (царства), писемністі і математики. Саме ці знання, якості і авторитетність правителя приведе до роз квітнення царства на думку мислителя.

З VI—V ст. до н. е. у Ст. Китаї відома концепція даосизму, Родоначальником вважається китайський мислитель кінця VII – початку VI ст. до н.е. Лао Дзи. Дану теорію філософ виклав у тводі «Дао де дзінь». В основі цієї філософії лежить ідея дао (все і ніде, природа і суспільство, це чорне і біле, це я і не я, це життя і смерть, це ти і не ти). Все складається із Дао, людина завжди намагається познати суть дао. Послідовники Чжуандзи, Ян Чжу. В основному вони вписувалися в концепцію Лао Цзи. Відмінність у Ян Чжу заключається лише в тому, що він виділяє в суспільстві окремого індивід, людина по природі егоїстична, тому вона має право боротися з усіма традиціями, пережитками.

Мо-цзи (До Ді, 479—400 до н. е.) заснував на­прямок, що отримав назву "моїстична школа". Мо-Цзи заперечує природнє походження держави і права, сталість всіх морально-етичних принципів, не є прихильником патріархальної сили, вперше протиставляє індивідуалізм колективізму.Немає необхідності в управлінському апараті як такому. Суспільство має управлятися теократами – каста людей, яка в більшій мірі наділена всеосяжною любов’ю, має здійснювати місію по згуртуванню суспільства.

Школа легістів– вони не відносяться до попередніх. Базується на первісній китайській філософії.

Китайські легісти заперечують зв'язок права з філософією. Право не є і не може бути пов’язано з іншими суспільними явищами і інститутами. Воно самостійне явище, розвивається за власними законами і правилами, не носить природній характер і має специфічне завдання, носить встановлений характер.джерела: праці китайських юристів Хань-Фей (55 робіт).

Індія

Першими основними джерелами даної доктрини є знамениті Махабхарата, Архашастра, Рамаяна. (Кінець II — початок I ст. до н.е.) Адхашастра, Махапхарата, Рамаяна, Індійскькі Веди, зокрема ідеї щодо походження держави і права — 20 книга Махатхарата, принципи управління в Архашастрі. З правових джерел — перший збірник законів — Брахману Каутільї, що на замовлення Чандра Гурти формулює в єдиний збірник Закони Ману.

Індійська філософія по-своєму пояснює появу держави — повязана із занепадом людської моралі.

Принципи загального порядку в індії викладені в — тріварді:

1. Артха — artha — матеріальна діяльності людини.

2. Кама — kama — внутрішні мотиви, мета, суспільні цілі.

3. Дхарма — dharma — міра порядку, встановлена на базі першого і другого правила.